Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

загрузка...
 
Печать

У грам видобуток, у рік праці. Переводиш єдиного

Random Images

Твір: Маяковський В. В. - Різне - " ПОЕТ І ПОЕЗІЯ В ЛІРИКУ МАЯКОВСЬКОГО"

" ПОЕТ І ПОЕЗІЯ В ЛІРИКУ МАЯКОВСЬКОГО"

ПОЕТ І ПОЕЗІЯ В ЛІРИКУ МАЯКОВСЬКОГО

Багато поетів замислювалися про мету творчості, про своє місце в житті країни, народу. Переломна епоха в історії неминуче повинна була породити поета, якому треба було б переглянути старе відношення до поезії. Цим поетом і став Володимир Маяковський, але не відразу й не швидко визначив він місце своєї поезії в житті сучасного суспільства. Замислюючись про гадану марність поета серед повсякденних турбот людей, Маяковський доходить висновку, що поет - це зірка, що запалюється, і її світло служить моральним орієнтиром людям. Внутрішньо переконаний у необхідності поетичного слова для людської душі, Маяковський бачить місію поета в тім, щоб убрати в себе весь біль мільйонів страждаючих і самотніх людей і розповісти про неї миру. Фігура поета Маяковського багато в чому схожа з фігурою поета в Пушкіна й Некрасова, як у Маяковського, так і в Пушкіна поет - це пророк, якому даний дарунок передбачення:

Бачу часу, що йде через гори,

Яке не бачить ніхто...

Подібно Некрасову, поет у Маяковського в першу чергу є громадянином, що глибоко страждає за свій народ. Але в той же час поет перебуває в дуже складних відносинах з юрбою, у ній є й ті, з кого виростуть майбутні обивателі, і ті, з яких виросте майбутній народ. Першу частину цієї юрби Маяковський постійно дражнить. До неї звернені зухвалі назви віршів, якось: "Нате!", "Вам!", "Нічого не розуміють...". Але поруч із нею з'являється й інша, котру вміщає в себе душу поета, і саме для неї Маяковський стає мовою міста, болем міста, голосом міста. В автобіографії "Я сам" Маяковський пише, що питання приймати або не приймати революцію для нього не стояв, тому що революція - це втілення мрії про відновлення миру й суспільства:

Сьогодні валить незліченне колись,

Сьогодні переглядається мирів основа...

Новому миру потрібно нове мистецтво, і Маяковський це добре розуміє. Тому поет звертається до всіх художників слова із закликом направити свою майстерність на виховання людей:

Товариш, дайте нове мистецтво,

Таке, щоб виволокти республіку із бруду...

Маяковський уже не сумнівається в тім, що його мистецтво потрібно народу, що воно необхідно країні. Поет, на думку Маяковського, виконує велику й відповідальну справу, тобто управляє серцями й розумами людей на одному великому кораблі, називаному країною. Вірші зігрівають душу, тому не випадкове порівняння справжньої поезії зі світилом, що здавна вважалося символом життя на землі, без якого не було б ні тепла, ні світла. Свої міркування про поетичну працю Маяковський продовжує у вірші "Розмова з фінінспектором про поезію", воно являє собою жартівливий, але жагучий монолог, де Маяковський люто відстоює свою точку зору. Він показує поета трудівником, для якого поезія - це нелегкої, кропіткої, потребуючої найвищої майстерності й кваліфікації праця:

Поезія - той же видобуток радію

У грам видобуток, у рік праці

Переводиш єдиного слова заради тисячі тонн словесної руді

З іншого боку, справа поета - робота на революцію. Маяковський переконаний, що цей грандіозний момент історії необхідно ввічнити:

Слова поета - ваша неділя,

Ваше безсмертя, громадянин канцелярист...

Але разом з тим він уважає, що він зобов'язаний писати про усім, що бачить навколо себе, про усім, що хвилює й мучить його. Тому його вірші, пройшовши через призму часу, не знецінилися, вони світять нам і сьогодні. Всією своєю творчістю Маяковський довела, що високе призначенні поезії в тім, щоб робити мир світлим і святковим.

ЗАДКОВА ОЛЕНА

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить