Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Толстой не визнавав життя застиглої, однакової

Random Images

Твір: Толстой. Л.Н. - Війна й мир - "Аналіз епізоду роману Л. Н. Толстого "Війна й мир""

"Аналіз епізоду роману Л. Н. Толстого "Війна й мир""

Аналіз епізоду роману Л. Н. Толстого "Війна й мир"

У романі Л. Н. Толстого "Війна й мир" багато яскравих епізодів, окремих картин, кожна з яких багато значить сама по собі. Місячна ніч у Втішному, перший бал Наташи, полювання... Всі епізоди служать загального зв'язку роману, представляють велике ціле, але й кожний окремо - завершений і по-своєму цікавий.

Майже на початку епізоду, у якому описуються зустрічі князя Андрія зі старим дубом, Толстой міркує про те, що приватне життя не залежить від політики. Це життя, що назване автором справжньої, присвячена «інтересам здоров'я, хвороби, праці, відпочинку ... інтересам думки». Вона насичена в кожний момент часу.

Розчарувавшись у колишніх своїх прагненнях і ідеалах, переживши каяття й горе (поранення під Аустерлицем, смерть дружини), князь Андрій доходить висновку, що життя в її простих проявах, життя для себе й для своїх близьких - те єдине, що йому залишається.

Болконскому здається, що його життєвий шлях визначений. Але чи може діяльна, кипуча натура довго залишатися поза суспільними інтересами. І от уже князь Андрій, «незважаючи на висловлене їм Пьеру байдужість до всіх зовнішніх подій миру», починає вертатися до активного життя.

Товстої не визнавав життя застиглої, однакової й тому мертвої. У ній, як і в людях, він бачив і цінував постійний розвиток, рух уперед.

Автор показує, як повільно вертається його герой до життя, до людей, до нових прагнень.

Зустріч зі старим дубом допомогла йому осмислити свій нинішній щиросердечний стан.

Дуб, що двічі зустрічає на своєму шляху князь Андрій, зовсім по-різному розкриває йому "сенс життя": в одному випадку він здається Болконскому уособленням безнадійності, в іншому - символом радісної віри в щастя.

При першій зустрічі дуб представляється йому живою істотою, "старим, сердитим, презирливим виродком", що наділена здатністю думати, упорствовать, супитися й нехтувати веселу родину "усміхнених беріз". Князь Андрій приписує дубу свої думки й почуття й, думаючи про нього, уживає займенника "ми", "наша": «... Ми знаємо життя,- наше життя кінчене!».

Герой знаходить у гаї те, що співзвучно йому, - дуб, що не розпустився, що "один не хотів підкорятися чарівності весни й не хотів бачити ні весни, ні сонця".

Смутні, безнадійні думки тіснилися в цей час у голові князя Андрія: «Так, він правий, тисячу разів прав цей дуб... пускай інші, молоді, знову піддаються на цей обман, а ми знаємо життя,- наше життя кінчене!».

Внутрішнє життя своїх улюблених героїв Толстой часто з'єднує з життям природи. Такий паралелізм - характерна риса художнього методу письменника.

От і «мисли» дуба відповідають думкам князя Андрія.. Перший раз проїжджає він повз нього розчарованим у своїх колишніх ідеалах, коли йому здається, що активне творче й особисте життя вже за. Другий раз - після поїздки у Втішне й зустрічі з Наташей, коли в долі його намечается перелом і знову вертаються надії на щастя й прагнення до серйозної державної діяльності.

Опис місячної ночі у Втішному, котрої любуються одночасно князь Андрій і Наташа, емоційно й романтично підняте. Велика кількість епітетів у порівняно короткому уривку передає відтінки контрастних квітів: ніч нерухомо-світла, дерева чорні з однієї й сріблясто освітлені з іншого боку, рослинність зі сріблистими подекуди листами й стеблами, дах - блискуча росою, дерево з яскраво-білим стовбуром, повна місяць на світлому, майже беззоряному небі. Ніч, місяць, світло й тіні - все чарує незабутньою принадністю.

Заключна частина епізоду дуже важлива. Князь Андрій після цієї чарівної ночі, коли в душі його виникла «несподівана плутанина молодих думок і надій», бачить по дорозі назад той же дуб, але вже перетвореним, що розкинувся «наметом соковитої, темної зелені». Давно забуте почуття радості випробував раптом князь Андрій.

Він згадує «всі кращі моменти його життя», мінути щиросердечних потрясінь, які дали йому досвід болісних щиросердечних переживань («мертва докірлива особа дружини»), відкрили світло нової істини (Аустерлиц із його високим небом, Пьер на поромі й ніч у Втішному).

Особливо важливо підкреслити тут слово «відновлення». Дійсно, поїздка у Втішне стане найважливішою віхою на шляху духовних шукань князя Андрія. Він знову відчує бажання бути корисним, жити серед дорогих йому людей: «Мало того, що я знаю все те, що є в мені, треба, щоб і всі знали це...»

Епізод ще раз дає можливість переконатися в тім, як Толстой показує здатність своїх героїв до щиросердечного розвитку й зміни їхнього внутрішнього миру. ( Цей метод Чернишевський назвав «діалектикою душі»).

Таким чином, епізод «Поїздка князя Андрія у Втішне» важливий з декількох точок зору: він малює одного з головних героїв роману-епопеї на найважливішому етапі його долі, розкриває його складний внутрішній мир і дає подання про деякі характерні риси художнього миру Толстого.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить