Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

загрузка...
 
Печать

Ранком Невський - лише транспортна артерія, що з'єднує

Random Images

Твір: Гоголь. Н.В. - Мертві душі - "Місто у творчості Н. В. Гоголя"

"Місто у творчості Н. В. Гоголя"

МІСТО У ТВОРЧОСТІ Н. В. ГОГОЛЯ

Кипляча меркантильносщ Н. В. Гоголь Микола Васильович Гоголь — письменник, з ім'ям якого зв'язане зародження в літературі жанру сатири. Безумовно, оля існувала й до Гоголя, але в його творчості вона знайшла неповторне звучання. З'єднуючись із реалістичним зображенням дійсності, сатира Гоголя разила вульгарність і глу. пость, неуцтво й чванство. Причому творча манера письменника, що виявилася вже в повісті «Як посварилися Іван Іванович із Іваном Никифоро-Вичем», відрізнялася яскравістю й оригінальністю.Автор-Оповідач здається простаком, що захоплюється тим або іншому явищу, за яким читачеві відкривається щире значення зображуваного. Так, у повісті «Як посварилися Іван Іванович із Іваном Никифоровичем» письменник дає жалюгідну картину провінційного міста, надмірно звеличуючись ті його краси, які б випливало викорінити, що як заважають нормального життя городян. Головною визначною пам'яткою Миргорода є калюжа. «Якщо будете підходити до площі, те, вірно, на час зупинитеся помилуватися видом: на ній перебуває калюжа, дивна калюжа! Домы й будиночки, які видали можна прийняти за копиці сіна, обступивши навколо, дивуються красі її». У повісті «Невський проспект» Микола Васильович так само захоплено озивається про це примітне місце Петербурга, своєрідній особі міста. І тут сатира автора поступово доходить до сарказму. Ранком Невський — лише транспортна артерія, що з'єднує один район міста з іншим. По ньому проходить робочий люд, що поспішає по справах. Але пролетить небагато часу, і вулиця наводнюється праздно, що гуляють спочатку дітьми, з гувернантками й гувернерами, а пізніше — чепурунами й вітряними кокетками, що прийшли похвастатися своїми капелюшками, бакенбардами або жилетами, локонами, вічками або рукавами. Це своєрідна «ярмарок марнославства», де цінуються не природні людські почуття, краса, розум, а виставляються напоказ окремі «Д°с' топримечательности». «Бакенбарди єдині, пропущені з незвичайним і дивним мистецтвом під краватку, ба- бардь1 оксамитові, атласні, чорні, як соболь або вугілля... 14 яким присвячена краща половина життя... Талії, ка-тгаже вам не снилися ніколи: тоненькі, вузенькі... А які ^ зустрінете дамські рукави на Невському проспекті!.. Вони не-ъ олько схожі на дві повітроплавальних кулі...» Тут немає людей, а тільки їхні видатні деталі, немає вств, а їхня видимість, причому дуже оманна, коли врода-ица, неземне створення, виявляється продажною дівкою, а по-пленькая немочка - добропорядною матір'ю сімейства, збережена чоловіком, що вміє постояти за честь дружини. Захоплюючись, жахаючись, описуючи місто - місце катастрофи мріянь і ілюзій, Микола Васильович геніально закінчує свою повість. Тут уже немає й тіні іронії, а перо, що летить, художника застерігає молодих простаків від занадто безпосереднього милування навколишньої. «Він бреше повсякчас, цей Невський проспект, але найбільше тоді, коли ніч сгущенною массою наляже на нього й відокремить білі й палеві стіни будинків, коли все місто перетвориться в грім і блиск... щоб показати все не в справжньому виді». Але Петербург - це не тільки парадні вулиці й палаци, багато в ньому й дворів-колодязів, під'їздів із брудними й темними сходами, малюсіньких квартирок, у яких живуть бідняки, що не вміють зробити власне життя цікавіше й содержательнее. У повісті «Шинель» Гоголь показує Петербург бідняків. «Незабаром потягнулися перед ним (Акакием Акакиевичем) ті пустельні вулиці, які навіть і вдень не так веселі, а тим більше ввечері... ліхтарі стали миготіти рідше... блискав тільки один сніг по вулицях так сумно чорніли із закритими ставнями заснулі низенькі лачужки...» Це вже інший Петербург. Тут панує бідність, запустіння і як наслідок цього - розбій. Гоголь не ідеалізує парадну столицю. Місто багатолике. У ньому живуть не одні тільки процвітаючі чиновники, але й безправні бідняки, існування яких нікому не цікаво, не хвилює влади, що піклуються тільки про власне благополуччя. Таку традицію зображення міста - бездушного споглядальника людських нещасть - продовжив у своїй творчості Федір Михайлович Достоєвський, але в нього немає й натяку на іронію. Достоєвський - письменник зовсім іншого плану.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить