Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

plitkagres.ru буржуа декор
загрузка...
 
Печать

Але відразу додає смутну ноту: Жаль тільки

Random Images

Твір: Некрасов. Н.А. - Різне - " "Я ЛІРУ ПРИСВЯТИВ НАРОДУ СВОЄМУ" (про поезію Некрасова)"

" "Я ЛІРУ ПРИСВЯТИВ НАРОДУ СВОЄМУ" (про поезію Некрасова)"

"Я ЛІРУ ПРИСВЯТИВ НАРОДУ СВОЄМУ"

( по поезії Н. А.Некрасова):

Благослови ж роботу народну

І навчися мужика поважати

Н. А.Некрасов. Ф. М.Достоєвський говорив про Некрасова, що його серце було

поранено на самому початку життя, рана ця ніколи не гоїлася й

була все життя джерелом його жагучої й страждальницької поэ-

зии. Ми знаємо, що із шістнадцяти років юний поет зазнав голод і

інші позбавлення через те, що хотів іти своєю дорогою, а не

тієї, що бажав батько. І ці митарства відбилися на всім твор-

честве Миколи Олексійовича. Але ми знаємо також, що ще раніше,

у дитинстві, у його серці зміцнився біль за страждання свого

народу. Про це можна судити по всім відомому віршу

"На Волзі", уривок з якого ми вчили не те в п'ятому, не те

у шостому класі. Ліричний герой згадує, як побачив обор-

ванних бурлак, один із яких говорив, що "кабы до ранку

умерти - так краще було б ще...". Хлопчик не міг зрозуміти цих

слів, викликаних розпачем і безвихідністю, але в серце його

назавжди залишився образ цієї людини, "похмурого, тихого й

хворого". Імовірно, з тих пор і почався шлях Некрасова як

народного поета й захисника

Ніхто з російських письменників не створював стільки произведе-

ний про простих людей, селян, фабричних, тих, кого на

будівництвах зібрав "цар" по ім'ю "голод". Поеми "Коробейники",

"Мороз, Червоний ніс", велике "Кому на Русі жити добре"- це

всі добутки, на яких можна вивчати життя й побут кресть-

янства, народна мова, його вірування й звичаї, це речі, кото-

рые сильно і яскраво розповідають про трагічну долю багатьох

кращих селян. А хіба не "надривається серце від борошна", ког-

так читаєш його вірші: "Міркування в парадного під'їзду", "Же-

лезная дорога", "Плач дітей" і багато хто, багато інші? І скрізь

у поета глибока повага до простої людини. "Сільські

російські люди"- так любовно називає Некрасов селян у сти-

хотворении "Міркування в парадного під'їзду" на противагу в

ньому ж зображеному вельможі, що не захотів вислухати

прохачів, що прийшли так здалеку, що ноги розбили вкровь.

І обурюючись, з їдкою іронією Некрасов запитує, навіщо таку

особу турбувати для "дрібних людей", "не лихо, що потерпить

мужик", йому це звично! Не дивно, що багатьох чесних

людей вірші Некрасова робили непримиренними борцями з неспра-

ведливостью!

Про що б не писав поет, майже завжди він вертається до

темі страждань, важкої частки російського народу. В "Лицарі на

година" він просить повести його "у країну погибающих за велику справу

любові". У знаменитому вірші "Елегія" він просить молодь

не вірити, "що тема стара - страждання народу" і що "поезія

забути її повинна", ні, "не старіє вона".

Серед величезного різноманіття того, що створено Миколою

Олексійовичем на тему про життя російського народу, незмінно бо-

рются дві теми, дві думки, два настрої поета. Він постійно

думає про те, чи визначено російському народу завжди бути

таким забитим, безправним і темним, яким він його бачив, або ж

той устане? Він журиться темряві російських людей, які

купують на ярмарках портрети генералів і мілордів, і наді-

ется, що коли-небудь народ "Бєлінського й Гоголя з базару по-

несе". В "Залізниці" є відоме місце, де розповідь-

чик говорить Вані, що не треба боятися за російський народ, що

"винесе все, що господь не пошле", що у той же час

Винесе все - і широку, ясну,

Грудьми дорогу прокладе собі

Але відразу додає смутну ноту:

Жаль тільки - жити в цю пору прекрасну

Уже не прийде ні мені, ні тобі

У вже згадуваному "Міркуванні..." також є дуже з-

вестное місце, де автор звертається до народу з питанням: "Ти

прокинешся ль, виконаний сил?", і знову трагічна нота:

Иль, доль корячись закону,

Усе, що міг, ти вже зробив...

Цими питаннями, тими ж словами Некрасова задавалися ще

довгі десятиліття після поета й задаються дотепер... Але рє-

годня, здається, стають усе більше вірними слова поета про

тім, що російський народ збирається із силами й учиться бути граж-

данином. Той, хто познайомився із творчістю Некрасова,

навряд чи забуде немов виліплені образи російських людей. Дружин-

щин, здатних "коня на скаку" зупинити, "у палаючу хату"

увійти; мастеровых, що молотом грають від зорі до зорі; куп-

цов-коробейників, які приносять разом з товаром радість

дівчинам і молодицям. Але, звичайно, не забуде й будівельника-бе-

лоруса, у якого "ямою груди" і "колтун у волоссях", і

на смерть забитого солдата, сина селянки Орины, і селян

з "забутого села".

Вчитуючись у відточені, рельєфні рядки поета, мимоволі

думаєш, до чого ж дивно росіянин це письменник, до чого

народний. А ще розумієш, як багато схожого й загального в житті

народу тоді й тепер. Але віриш, що неодмінно позначиться на

нашій долі "розумне, добре, вічне", посіяне Некрасовим

і багатьма іншими...

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить