Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

загрузка...
 
Печать

Але, на жаль, мир не «чув» пророка. «Фашизм, про яке

Random Images

Твір: Інше - Різне (а раптом, твій твір тут!) - "Рання творчість А. Н. Толстого"

"Рання творчість А. Н. Толстого"

РАННЯ ТВОРЧІСТЬ А. Н. ТОЛСТОГО

Олексій Миколайович Толстой ( 1883-1945) у ранній період творчості створював колоритні картини з життя поміщицького Заволжя, добре відомого йому по власних враженнях. Багато персонажів були легко пізнавані, а сцени з життя передані з фотографічною точністю. Успіх «Заволзького циклу» («Мишука Налымов», «Петушок», «Огій Коровин») і романи, що примикають до нього, «Диваки», «Кульгавий пан» - відразу змусили забути перші, далекі від досконалості досвіди письменника в поезії (сб. «Лірика», 1907). Після «Заволжя» починаються складні шукання Толстого в області драматургії й прози, прагнення відчути соціальні ритми сучасності (адже монстри-поміщики були типами, що явно йдуть у минуле); починаючий письменник різноманітить гаму крас і прийомів, за рахунок включення умовно-фантастичних форм поглиблює демократизм і реалізм своєї творчості. У роки Першої світової війни в Толстого пробуджується тривога за майбутнє Росії. Як фронтовий кореспондент, він з'їздив багато доріг, своїми очами побачив мужика, якому царат сунули гвинтівку. Військову прозу А. Толстого, відрізняє відсутність шовіністичного нальоту, хоча справжньої причини імперіалістичної війни письменник у той час не знав. У ці роки підсилюється сатирично-викривальна спрямованість творчості А. Толстого стосовно представників художньої богеми, що відірвалася від народу столичної, - об цьому його незавершений роман «Єгор Абозов». А. Толстой захоплено зустрів Лютневу революцію, що свергнули царат. Після перемоги Жовтневої письменник випробовує суперечливе, складне почуття. А в 1918 році Толстої зробив перші кроки убік нової влади, початків співробітничати з Московським кинокомитетом, що очолював тоді Михайло Кольцов і куди входили такі різні художники революційної Росії, як А. Серафімович, А. Таїров, В. Татлин, В. Мейерхольд. І, коли восени 1918 року разом з родиною А. Толстой виїхав з голодної Москви на Україну в літературне турне, у нього не було бажання залишати Росію. Однак у березні 1919 року, при штурмі Одеси військами тимчасового союзника Радянської влади отамана Григор'єва, письменник змушений був покинути батьківщину. 1919-1921 роки - самі важкі в житті Толстого. У написані їм у ту пору статтях чимало помилкових однобічних заяв. Перебуваючи вдалині від Росії, він не завжди розбирався в хаосі подій, що відбуваються. Наприкінці 1921 року Толстої із Франції переїжджає в Берлін, де співробітничає в буржуазній газеті «Напередодні», настроєної проти більшовиків. Але НЕП у Росії газета розглядала як переддень настання демократії на батьківщині на західний манер. Однак на ділі газета підтримувала більшовиків, що виводять країну з розрухи. Реакційні емігранти настійно радили письменникові не друкуватися в даній газеті, діяльність якої була спрямована на підтримку «червоної Росії». 14 квітня 1922 року Толстої опублікував «Відкритий лист Н. В. Чайковському» (лідерові реакціонерів). Це чудовий документ вітчизняної суспільної думки 20-х років, що виражає патріотизм російської людини, що приняли революцію й бажає всю енергію й талант віддати улюбленій батьківщині. Листом Толстої остаточно відрізав себе від еміграції. Газета«Вісті» передрукувала на своїх сторінках статтю письменника. З весни 1922 року Толстої починає редагувати літературний додаток до «Напередодні», де друкуються добутки К. Федіна, Вс. Іванова, М. Булгакова, В. Катаєва, С. Єсеніна. Це допомогло закордонному читачеві зрозуміти процеси, що відбуваються в більшовицькій Росії. Товстої не відразу прийшов до таких переконань. На нього велике враження зробили революція в Німеччині й жорстокій розправі над учасниками, розстріл її лідерів у січні 1919 року. У цей же період там почав зароджуватися фашизм. Вернувшись у Росію в серпні 1923 року, Толстой говорить пророчі слова, підтвердження яких не змусило себе довго чекати. Але, на жаль, мир не «чув» пророка. «Фашизм, про яке кожного приїжджаючого з більшою цікавістю розпитують у Росії,- явище, що логічно випливає з останньої війни... Німецький фашизм лютий, мстивий і реакційний. Він не простить Руру, Сілезії й колоній... Зараз німцям, настроєним фашистски, нема чого більше втрачати - вони страшні». Погроза фашистської диктатури знайшла своє відбиття в статтях письменника: «Кілька слів перед від'їздом», «Завдання літератури» і в умовно-алегоричній формі роману «Аэлита», написаному в 1922 році в Берліні. У роки емігрантських скитаний Толстим написане «Дитинство Микити» і перша частина трилогії «Ходіння по борошнах». Бачачи, що весь народ пішов за більшовиками, художник об'єднався зі своїм народом. У світлі цього сказаного стає зрозумілим, чому Толстой пише із презирством про білоемігрантів, що претендують на «звання» національної еліти. Розповідь «Рукопис, знайдена під ліжком» Толстої вважав однієї із центральних речей, написаних за рубежем. Його герой Олександр Епанчин - нащадок стародавнього дворянського роду - усе далі й далі відходить від інтересів батьківщини, пориває духовно з народом, перетворюючись у захребетника. Еміграція для нього - логічне завершення шляху, ні про яку драму тут і мови не йде. У своїй сповіді Епанчин доходить до маразму. Всіх людей уважає «сволотами», «сумовитим дурачьем», а Росію - «нужником». Після повернення в Росію Толстої друкує емігрантську повість «Пригоди Невзорова, або Ибикус», де дана не тільки історія трагікомічних метань певного різновиду «маленької людини», але й калейдоскопически мінливі картини московських кафе, петербурзьких окраїн, вокзальної штовханини Курська, Одеси, Константинополя. У центрі повести - незначна особа - конторник Семен Непоглядів, що персоніфікує сірість і безликість. Він починає міняти вигляд і прізвища, але разюче постійним залишається його міщанське нутро. Від добутку до добутку росте майстерність письменника, що став згодом одним з найвизначніших класиків XX століття.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить