Твір: Ахматова А. А. - Реквієм - "Художні засоби в поэеме "Реквієм" А. А. Ахматовій."
"Художні засоби в поэеме "Реквієм" А. А. Ахматовій."
Художні засоби в поэеме "Реквієм" А. А. Ахматовій
I Передумови створення поеми (трагічна доля Ахматовій).
II Традиції створення поетичного добутку
1) народно-пісенна, поетична, християнська
2) епітети, метафори
III Ахматова - поетеса, гідна преклоніння
Доля Ганни Андріївни Ахматовій у післяреволюційні роки складалася трагично. В 1921 році розстріляли її чоловіка, поета Миколи Гумилева. У тридцяті роки по неправдивому обвинуваченню був арештований син, моторошним ударом, "кам'яним словом" пролунав смертний вирок, замінений потім таборами, потім майже двадцять років очікування сина. Загинув у таборі найближчий друг Осип Мандельштам. В 1946 році виходить постанову Жданова, що оббрехало Ахматову й Зощенко, закрило перед ними двері журналів, тільки з 1965 року почали друкувати її вірші
У передмові до "Реквієму", що Ганна Андріївна складала з 1935 по 1040 роки, і який був опублікований в 80-е роки, вона згадує: "У страшні роки ежовщины я провела сімнадцять місяців у тюремних чергах у Ленінграді". Вірші, включені в "Реквієм", автобиографичны. "Реквієм" оплакує скорбних: матір, що втратила сина, дружину, що втратила чоловіка. Ахматова пережила обидві драми, однак, за її особистою долею трагедія всього народу
Ні, і не під чужим небозводом,
І не під захистом чужих крив,-
Я була тоді з моїм народом,
Там, де мій народ, до нещастя, був
Співпереживання читача, гнів і туга, які охоплюють при читанні поеми, досягаються ефектом сполучення багатьох художніх засобів. "Ми увесь час чуємо різні голоси,- говорить про "Реквієм" Бродський,- те просто жіночий, те раптом поетеси, те перед нами Марія". От "жіночий" голос, що прийшов із сумних російських пісень:
Ця жінка хвора,
Ця жінка одна,
Чоловік у могилі, син у в'язниці,
Помолитесь про мене
От - "поетеса":
Показати б тобі, насмішниці
І улюблениці всіх друзів,
Царскосельской веселій грішниці,
Що трапиться з життям твоейе
От діва Марія, адже жертовні тюремні черги дорівнюють кожну мученицю-мати до Марії:
Магдалина билася й ридала,
Учень улюблений кам'янів,
А туди, де мовчачи Мати стояла,
Так ніхто глянути й не посмітив
У поемі Ахматова практично не використовує гіперболи, видимо, це тому, що горе й страждання настільки великі, що перебільшувати їх немає ні потреби, ні можливості. Всі епітети підібрані так, щоб викликати жах і відраза перед насильством, показати запустіння міста й країни, підкреслити мучення. Туга "смертельна", кроки солдатів "важкі", Русь "безвинна", "чорні марусі" (арештантські машини). Часто використовується епітет "кам'яний": "кам'яне слово", "окам'яніле страждання". Багато епітетів близькі до народного: "гаряча сльоза", "велика ріка". Народні мотиви дуже сильні в поемі, де зв'язок ліричної героїні з народом особлива:
І я молюся не про себе однієї,
А про усіх, хто там стояв із мною
І в лютий голод, і в липневу спеку
Під красною ослепшею стеною.
Читаючи останній рядок, бачиш перед собою стіну, червону від крові й осліплу від сліз, пролитих жертвами і їх близькими
Багато в поемі Ахматової метафор, що дозволяють дивно коротко й виразно донести до нас думки й почуття: "И коротку пісню розлуки паровозні співали гудки", "Зірки смерті стояли над нами/ И безвинна корчилася Русь", "И своєї слезою гарячої новорічний лід пропалювати".
У поемі багато й інших художніх засобів: алегорій, символів, уособлень. Всі разом вони створюють глибокі почуття й переживання
Ганна Андріївна Ахматова з достоїнством витримала всі удари долі, прожила довге
життя й подарувала людям чудесні добутку