III Ахматова - поетеса, гідна преклоніння. Доля Ганни Андріївни

Твір: Ахматова А. А. - Реквієм - "Художні засоби в поэеме "Реквієм" А. А. Ахматовій."

"Художні засоби в поэеме "Реквієм" А. А. Ахматовій."

Художні засоби в поэеме "Реквієм" А. А. Ахматовій

I Передумови створення поеми (трагічна доля Ахматовій).

II Традиції створення поетичного добутку

1) народно-пісенна, поетична, християнська

2) епітети, метафори

III Ахматова - поетеса, гідна преклоніння

Доля Ганни Андріївни Ахматовій у післяреволюційні роки складалася трагично. В 1921 році розстріляли її чоловіка, поета Миколи Гумилева. У тридцяті роки по неправдивому обвинуваченню був арештований син, моторошним ударом, "кам'яним словом" пролунав смертний вирок, замінений потім таборами, потім майже двадцять років очікування сина. Загинув у таборі найближчий друг Осип Мандельштам. В 1946 році виходить постанову Жданова, що оббрехало Ахматову й Зощенко, закрило перед ними двері журналів, тільки з 1965 року почали друкувати її вірші

У передмові до "Реквієму", що Ганна Андріївна складала з 1935 по 1040 роки, і який був опублікований в 80-е роки, вона згадує: "У страшні роки ежовщины я провела сімнадцять місяців у тюремних чергах у Ленінграді". Вірші, включені в "Реквієм", автобиографичны. "Реквієм" оплакує скорбних: матір, що втратила сина, дружину, що втратила чоловіка. Ахматова пережила обидві драми, однак, за її особистою долею трагедія всього народу

Ні, і не під чужим небозводом,

І не під захистом чужих крив,-

Я була тоді з моїм народом,

Там, де мій народ, до нещастя, був

Співпереживання читача, гнів і туга, які охоплюють при читанні поеми, досягаються ефектом сполучення багатьох художніх засобів. "Ми увесь час чуємо різні голоси,- говорить про "Реквієм" Бродський,- те просто жіночий, те раптом поетеси, те перед нами Марія". От "жіночий" голос, що прийшов із сумних російських пісень:

Ця жінка хвора,

Ця жінка одна,

Чоловік у могилі, син у в'язниці,

Помолитесь про мене

От - "поетеса":

Показати б тобі, насмішниці

І улюблениці всіх друзів,

Царскосельской веселій грішниці,

Що трапиться з життям твоейе

От діва Марія, адже жертовні тюремні черги дорівнюють кожну мученицю-мати до Марії:

Магдалина билася й ридала,

Учень улюблений кам'янів,

А туди, де мовчачи Мати стояла,

Так ніхто глянути й не посмітив

У поемі Ахматова практично не використовує гіперболи, видимо, це тому, що горе й страждання настільки великі, що перебільшувати їх немає ні потреби, ні можливості. Всі епітети підібрані так, щоб викликати жах і відраза перед насильством, показати запустіння міста й країни, підкреслити мучення. Туга "смертельна", кроки солдатів "важкі", Русь "безвинна", "чорні марусі" (арештантські машини). Часто використовується епітет "кам'яний": "кам'яне слово", "окам'яніле страждання". Багато епітетів близькі до народного: "гаряча сльоза", "велика ріка". Народні мотиви дуже сильні в поемі, де зв'язок ліричної героїні з народом особлива:

І я молюся не про себе однієї,

А про усіх, хто там стояв із мною

І в лютий голод, і в липневу спеку

Під красною ослепшею стеною.

Читаючи останній рядок, бачиш перед собою стіну, червону від крові й осліплу від сліз, пролитих жертвами і їх близькими

Багато в поемі Ахматової метафор, що дозволяють дивно коротко й виразно донести до нас думки й почуття: "И коротку пісню розлуки паровозні співали гудки", "Зірки смерті стояли над нами/ И безвинна корчилася Русь", "И своєї слезою гарячої новорічний лід пропалювати".

У поемі багато й інших художніх засобів: алегорій, символів, уособлень. Всі разом вони створюють глибокі почуття й переживання

Ганна Андріївна Ахматова з достоїнством витримала всі удари долі, прожила довге життя й подарувала людям чудесні добутку