Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Блок обожнював любов, що відкрила йому високий

Random Images

Твір: Блок А. А. - Різне - "Аналіз вірша Блоку "Про доблестях, про подвиги, про славу" (адресовано дружині)."

"Аналіз вірша Блоку "Про доблестях, про подвиги, про славу" (адресовано дружині)."

Аналіз вірша Блоку "Про доблестях, про подвиги, про славу" (адресовано дружині).

I. Любов - умиротворення для душі

II. Аналіз вірша

1. Композиція вірша

2. Жанр вірша

3. Епітети, уособлення, метафори

4 Паралель із віршем Пушкіна

III. Віра в любов - порятунок душі

Олександр Олександрович Блок жив і писав у дуже важких історичних умовах, болісно відчуваючи відсутність гармонії в "страшному світі". Не почував він її й у своїй душі. Тільки любов змогла принести Блоку те необхідне, бажане умиротворення, без якого неможливо було жити. Любов була покликана виключити хаос не тільки в душі, але й у навколишнього поета світі. Блок обожнював любов, що відкрила йому високий сенс життя. Велика кількість віршів він присвятив цьому прекрасному почуттю. Одне з них - "Про доблестях, про подвиги, про славее".

Цей вірш був написаний в 1908 році. Назавжди пішла з життя поета та висока безгрішна любов, дійсність зруйнувала ідеал, і поет уболіває про загублену чисту мрію, у якій він тепер не здатний так сильно вірити:

Про доблестях, про подвиги, про славу

Я забував на сумній землі,

Коли твоя особа в простій оправі

Переді мною сіяло на столее

Уже не мріяти про ніжність, про славу,

Всі миновалось, молодість пройшла!

Твоя особа в його простій оправі

Своєю рукою забрав я зі стола

Вірш "Про доблестях, про подвиги, про славее" має структуру кільцевої композиції: перший рядок повторює останню, але протипоставлена їй; у висновку вірша автор немов хоче повторити перший рядок, але він уже не думає ні про доблесть, ні про подвиги, він шукає хоча б ніжності, але не знаходить і неї.

Жанр вірша - любовне послання. Герой звертається до збіглій від нього улюбленій жінці. Він випробовує жагуче бажання повернути любов, загублену вже багато років тому:

І згадав я тебе перед аналоєм,

І кликав тебе, як молодість своюе

Я кликав тебе, але ти не оглянулася,

Я сльози лив, але ти не снизошла.

Розставшись із улюбленої, герой втратив сенс життя, він втратив самого себе. Не зустрів він більше й справжньої любові, на життєвому шляху йому

зустрічалася лише пристрасть:

Летіли дні, крутясь проклятим роеме

Вино й пристрасть терзали життя моюе

І згадав я тебе перед аналоєм,

І кликав тебе, як молодість своюе

Ті дні, коли особа улюбленої сіяло, перемінили страшні дні, що крутятся "проклятим роєм". Образ "страшного миру" символичен, він один із ключових у вірші. Зливаючись із образом сирої ночі, він контрастує з "синьому плащем" минулого, плащем, у який загорнулася героїня, ідучи з будинку (синій колір - зрада):

Ти в синій плащ сумно загорнулася,

У сиру ніч ти з будинку пішла

Не знаю, де притулок своїй гордині

Ти, ніжна, ти, мила, нашлае

Я міцно сплю, мені сниться плащ твій синій,

У якому ти в сиру ніч пішла

Дні подібні ночі, життя здається сном ("я міцно сплю").

У вірші нам зустрічається велика кількість епітетів: "на сумній землі", "заповітне кільце", "проклятим роєм", "сира ніч". Та ніжність, з якої герой згадує свою улюблену, порівнюючи її зі своєю молодістю: "И кликав тебе, як молодість свою", відбита в добутку такими епітетами як: "прекрасна особа", "ти, мила", "ти, ніжна". Зустрічаються у вірші уособлення й метафори: "коли твоя особа в простій оправі", "переді мною сіяло на столі", "я кинув у ніч заповітне кільце", "ти віддала свою долю іншому", "летіли дні", "вино й пристрасть терзали життя мою", "я міцно сплю".

Якщо уважно читати вірш "Про доблестях, про подвиги, про славее", то неважко помітити, що воно перегукується з віршем А. С. Пушкіна "Я пам'ятаю дивовижне мгновеньее".

Коли твоя особа в простій оправі

Переді мною сіяло на столее

У Пушкіна ми бачимо подібні рядки:

Я пам'ятаю дивовижне мгновенье:

Переді мною з'явилася ти

"І я забув прекрасну особу" - "И я забув твій голос ніжний". "Летіли дні" - "ішли роки". Але, не дивлячись на настільки схожий сценарій, фінали у віршів зовсім протилежні: в А. С. Пушкіна до кінця вірша наступає пробудження душі, у Блоку ж ми бачимо лише гіркоту, розпач (герой не повернув улюбленої).

У рятівну віру любові, любові світлого почуття, що як очищає, А. Блок вірив завжди й прагнув віддати всього себе любові, великій любові до жінки, до Батьківщини. Любові він присвятив свої почуття, помисли, душу, що яскраво виражено в його віршах на всьому протязі творчості великого поета, ім'ям якого ми пишаємося й понині.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить