Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Батько Чацкого був другом Павла Опанасовича Фамусова, рано вмер, тому

Random Images

Твір: Грибоєдов А. С. - Горі від розуму - "Дух часу в "Горі від розуму"."

"Дух часу в "Горі від розуму"."

Дух часу в "Горі від розуму".

Герой і епоха. Освічена людина свого часу, АС Г-Дов ще в молодості захоплювалася історією миро-виття комедії. Він вивчив і творчо переробив кращі художній-ные досягнення росіян і западноевро-пейских літераторів. У цей же час він спілкувався з передовими людьми Росії, багато хто з яких потім ста-чи декабристами. Гд-Ов не одоб-рял тактики таємної змови декаб-ристов, але йому були близькі їхні ідеї й переконання. У комедії "Гоу" відбилися талант і політичні пристрасті молодого письменника. АС Г-Дов у своїй п'єсі показав процес відриву переді-виття, що мислить частини дворянства й відсталого суспільства. Головний герой Олександр Андрійович Чацкий виражає вольнолюби-вые тенденції прогресивної частини дворянства. Чацкий - це єдиний герой у п'єсі, що говорить про всі недоліки російського суспільства, жахаючись і висміюючи його, що було властиво передовим людям того часу. Тому Чацкий і відбиває в п'єсі "дух часу", правду життя, мета якої - воля. Головному героєві комі-дии властиві риси декабристів 1816-1819 років. Передові люди те-го часу не прагнули скинути монархію, але хотіли ліберальних змін у країні. Хотіли самоотвер-женно служити Батьківщині, приносячись йому користь. Але, виявляються, государ-ству не требу-ются віддані люди. Чацкий говорить: "Служити б рад, прислужуватися нудно". Отже, головним героєм комі-дии є Чацкий, біографія якого нагадує біографію багатьох декабристів і навіть самого автора. По народженню й вихованню Чацкий належить до тих самим людям, спосіб життя й думки яким він категорично від-вергает. Батько Чацкого був другом Павла Опанасовича Фамусова, рано вмер, тому Олександр Андреич воспиты-вался в будинку останнього. Досягши певного віку, Чацкий, як і багато дворян того часу, служив в армії, а потім пробував свої сили на государствен-ний службі в Петербурзі. Його чекала блискуча кар'єра, але Олександр Андреич зненацька вийшов у відставку й виїхав за кордон. Причина в тім, що він захотів служити своїй країні, "справі, а не особам", а це ока-залось невозмож-ным. За кордоном Чацкий провів кілька років і вір-нулся в Москву зрілою людиною, що має свої погляди й переконання. Варто відзначити, що на Батьківщину його привело не бажання сваритися із дворянством, а мрія про любов і щастя. За роки мандрівок Олександр Андреич не забув про своїй юнацьку прив'язаний-але-сти до Софії, дочці Фамусова, і хо-тіл посвататися. Тут Чацкого чекає повне розчарування. Винити ж можна тільки його самого. Він розстався із Софією, коли їй було чотирнадцять років, "три роки не писав двох слів", а потім "ледве світло" Чацкий з'являється в будинку Фамусова, упевнений-ный у тім, що його чекають і люблять. Але Софія зустріла його холодно, що з'явилося для нього несподіванкою й причиною роздратування. А оскільки погляди Чацкого на життя багато в чому розходяться з поглядами Фамусова, приводів для роздратування в Олександра Андреича виявилося досить. Чацкий уважає крепо-стное право пережитком минулого, а для фамусовского суспільства воно є одним з підвалин росіянці госу-дарственности. Олександр Андреич називає поміщика, що обміняв своїх слуг на собак, "Нестором негідників знатних". Зі злою іронією й обуренням го-ворит Чацкий і про іншого поміщика, для виплати боргів, що розпродав "від матерів, батьків відторгнених де-тей" зі свого театру. Він не згодний "прийняти за зразки" і вважати " оте-чество батьками" таких людей, як Максим Петрович, що був готовий принизитися й стати блазнем, аби тільки одержати "найвищу посмішку". Чацкий хоче, щоб людей поважали за їхні особисті достоїнства, а не за чини або кількість кріпаків. Олександр Андреич багато часу провів за кордоном, але не перестав любити свою Батьківщину, народ, йому "і дим Батьківщини... солодкий і приємний". Його національну гордість ображає те, що якийсь "французик з Бордоіль" радий тому, що "ні звуку російського, ні російської особи" не встре-тил у вищому московському суспільстві. Ця людина, нічого не ставши-ляющий із себе у Франції, тут користується уваже-нием тільки тому, що він іноземець. Обурення Чацкого буде особливо зрозуміло, якщо ми згадаємо, що дія комедії розвертається вско-ре після перемоги над Наполеоном, адже Франція завжди була законодавець-ницей мод. Але зараз росіянином їсти чим пишатися, а вони як і раніше наслідують їй. Чацкий сам говорить, що в нього "розум із серцем не в ладі". Розумом він розуміє недоліки російського життя, а серцем продовжує любити Росію. Те ж можна сказати й про відносини із Софією. Чацкому ясно, що вона його більше не любить, але серце відмовляється цьому вірити. Саме в цих щиросердечних стражданнях героя, у протиріччі між розумом і почуттями полягає зміст назви комедії. Отже, у своїй комедії Г-Дов відбив вільнолюбні тенденції російського суспільства й ос-новной конфлікт епохи: "століття нынеш-ний" і "століття минулий". Старе не сда-ет свої позиції, а нове активно вторгається в життя. Г-Дов выра-зил основні ідеї передових людей свого часу, які хотіли наблизити "століття нинішній". І можна сміло сказати, що в Чацком виразив-ся дух часу.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить