Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

загрузка...
 
Печать

Він вертається у своїх спогадах у рідні краї, милі

Random Images

Твір: Батюшков. К.Н. - Різне - "Образ батьківщини й засобу його втілення в лірику С. Єсеніна"

"Образ батьківщини й засобу його втілення в лірику С. Єсеніна"

ОБРАЗ БАТЬКІВЩИНИ Й ЗАСОБУ ЙОГО ВТІЛЕННЯ В ЛІРИКУ С. ЄСЕНІНА

Якщо крикне рать свята: «Кинь ти Русь, живи в раї!» - Я скажу: «Не треба раю, Дайте батьківщину мою». С. Єсенін Сергій Олександрович Єсенін - самобутній і істинно російський поет. У класичну літературу він прийшов із глибин народного життя й завжди пишався своїм селянським походженням. Тема Росії, батьківщини - основна у творчості Єсеніна. Замкнутий патріархальний побут російського села здається йому рідним і близьким. Перший збірник віршів Єсеніна «Радуница» 1916 року названий на честь весняного народного обряду, пов'язаного з поминанням померлих. Всі вірші збірника виткані з фарб і звуків самої природи. От уже вечір. Роса Блищить на кропиві. Я коштую в дороги, Притулившись до верби, Від місяця світло великої Прямо на наш дах, Десь пісня солов'я Вдалечині я чую. Рання лірика м'яка й безтурботна. У неї рідко вторгається проза народного побуту. Село ще дрімає в тиші й спокої, не потривожена зовнішніми подіями й грозами. Поет перебуває під владою сентиментальних переживань і релігійних настроїв. Троицыно ранок, ранковий канон, У гаї по берізках білий передзвін. Тягнеться село зі святкового сну, У благовісті вітру хмільна весна. Єсенін сприймає батьківщину в образі берези, часто порівнюючи її ніжний стан з дівочим, галузі - з косами, крону - із сарафаном. Цей образ наповнює поезію автора натхненністю й наспівністю. Біла береза Під моїм вікном Принакрылась снігом, Точно сріблом. На пухнатих гілках Снежною облямівкою Розпустилися кисті Білою бахромою. Але поступово в його лірику наростає драматизм. Село співає й танцює й відразу одягається в жалобу, оплакує бравих хлопців, що догулюють останні вільні деньки перед рекрутчиною. У друге видання збірника «Радуница» поет включив вірш «Русь», у якому показав антинародний характер імперіалістичної війни. Російська глибинка поринає в «сутінки імлисті»; лиховісне каркання чорних воронів порушує мелодику вірша. Повестили під вікнами соцькі Ополченцям іти на війну. Загыгыкали баби слобідські, Плач прорізав навкруги тишу. По селу, до високої околиці Проводжав їх огулом народ... От де, Русь, твої добрі молодці, Вся опора в час негод. Однак все переживе, перетерпить Росія, залишаючись як і раніше милої серцю поета. Ой ти, Русь, моя батьківщина лагідна, Лише до тебе я любов бережу. Весела твоя радість коротка З голосною піснею навесні на лузі. Викликають замилування Єсеніна нехитрі предмети селянського побуту й праці. Не прикрашаючи дійсність, а задовольняючись сущим, поет любить тихий край березовий, не проміняє його ні на які скарби. Якщо крикне рать свята: «Кинь ти Русь, живи в раї!» - Я скажу: «Не треба раю, Дайте батьківщину мою». Поступово безсюжетна лірика Єсеніна наповнюється подіями нового життя, помітно міняється її настрой, від замилування до прямого неприйняття бідності й убогості Росії. утомився я жити в рідному краї В тузі за гречаними просторами, Покину хатину мою, Піду бродягою й злодієм. А місяць буде плисти й плисти, Роняючи весла по озерах, И Русь всі так само буде жити, Танцювати й плакати в забору. Згодом приходить до поета розуміння індустріальної моці країни, він готовий захоплюватися новим виглядом батьківщини. Приемлю все. Як їсти все приймаю. Готовий іти по вибитих слідах. Віддам всю душу жовтню й томлю, Але тільки ліри милої не віддам. Важко Єсеніну розібратися в тих складних процесах, які відбуваються навколо. Багато чого й не хочеться розуміти лірику-поетові-лірикові. Мир машин і заліза йому далекий. Він вертається у своїх спогадах у рідні краї, милі з дитинства, що служать притулком у самі важкі періоди життя. Низький будинок із блакитними ставнями, Не забути мені тебе ніколи, - Занадто були такими недавніми роки, Що Відзвучали в сутінок. Як би я й хотів не любити, Однаково не можу навчитися, И під цим дешевеньким ситцем Ти мила мені, рідна вити.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить