Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

загрузка...
 
Печать

Ні, ніколи не убожіла російська земля праведниками, людьми

Random Images

Твір: Солженицин А. И. - Різне - "Архіпелаги А. И. Солженицына"

"Архіпелаги А. И. Солженицына"

"Архіпелаги" А. И. Солженицына

В останні роки ми одержали можливість познайомитися з багатьма добутками, від яких вольовим рішенням комуністичних ідеологів були насильно відлучені. Нам стали доступні добутки В. Гроссмана, Г. Вла-Димова, В. Набокова, В. Максимова, В. Войновича й багатьох інших письменників. Серед цього потоку імен і блискучих добутків виділяється ім'я А. И. Солженицына, лауреата Нобелівської премії, нині здорового класика нашої літератури. Уже публікація в 60-х роках в "Новому світі" повести А. И. Солженицына "Один день Івана Денисовича" зробила справжню сенсацію в суспільстві. Іван Денисович - простий росіянин людина, один з багатьох, і в його долі, як у краплі води, відбилася доля багатьох мільйонів таких же жертв нелюдської тоталітарної машини радянської держави. Спочатку Солженицын 'дав своєї повісті назва "Гу-854". Такий був табірний номер героя (до речі, табірний номер самого Солженицына "Гу-282"). Уже однією назвою повести Солженицын змушував думку читача рухатися в напрямку, зворотному колективному пафосу знеособлювання. У повісті Солженицына багато трагічних подробиць табірного життя, які самому письменникові знайомі були не понаслышке. Перед читачем проходять різні герої, розвертаються різні долі, несхожі характери. Ця повість - не скарга, а спокійне й глибоко зважене зображення трагедії народу. Здоровий розум і внутрішня твердість Івана Денисовича викликають мимовільну повагу й симпатію. Ми почуваємо: на цього роботягу можна покластися й він многому може навчити. Дослідження табірної теми було продовжено А. И. Солженицыным у монументальній праці "Архіпелаг ГУЛАГ". Письменник працював над цим добутком протягом довгого років, копітко збирав свідчення очевидців, спогаду, документи, що проливають світло на історію виникнення й функціонування системи репресивних органів у нашій країні. У цій книзі немає ніякого вимислу, вона базується тільки на документах, і в цьому її сила. Прочитавши "Архіпелаг ГУЛАГ", не можна залишитися байдужим, не можна продовжувати жити як і раніше, безпомічно розводячи руками й потураючи офіційної неправди, виправдуючи власне боягузтво тим, що, мол, часи такі. Історична повість А. Солженицына - це, насамперед, заклик до нашої совісті. "Архіпелаг ГУЛАГ" - книга великого звільнення духу, пам'ятник всім жертвам, про "чистоту" яким ніяк не доспорят колишні кремлівські вершителі доль. Ні, ніколи не убожіла російська земля праведниками, людьми із загостреною совістю й почуттям людського достоїнства. Солженицын вірить у внутрішню силу російського народу. От його невелика розповідь "Матренин двір". Важка, подібна до фатального випробування доля, безпросвітне життя - от про що ця розповідь. Але за трагічними обставинами знову встає непохитний характер простій росіянці жінки, сильної духом і непохитної у своєму правдошукацтві. Правда в Солженицына - це, у першу чергу, совість, прагнення будь-що-будь "жити не по неправді". Сьогодні, коли начебто б прийшла довгоочікувана воля, коли кожний одержав можливість висловлювати власну думку, цей заклик не втратив єврей актуальності.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить