Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Спроби цих людей домогтися відновлення справедливості, їхнього листа

Random Images

Твір: Солженицин А. И. - Різне - "Сувора правда життя в добутках А. И. Солженицына"

"Сувора правда життя в добутках А. И. Солженицына"

Сувора правда життя в добутках А. И. Солженицына

...Першим насмілився сказати правду про сталинизме...перший призвав і себе, і нас не брехати. "Літературна газета". 1989, 7 червня Не прямою лінією, а параболою накреслений творчий шлях Олександра Солженицына. Його ім'я з'явилося на літературному небокраї на початку 60-х, у період хрущовської "відлиги", спалахнуло, налякавши поборників "безгласності" часів "застою", і зникло на довгі роки, віддане огуді й забуттю. Літературний дебют Солженицына відбувся, коли йому було далеко за сорок: в 1962 році в "Новому світі" була надрукована вистраждана в таборах повість "Один день Івана Денисовича". Почалося важке сходження. Цей добуток викликав вогонь "верноподданнической" критики. Дехто відкрито обвинувачував його в очернительстве радянської дійсності й прославлянні антигероя. І тільки завдяки авторитетній думці А. Т. Твардовского, головного редактора журналу "Новий мир", повість була опуб- ликована, зайняла належне їй місце в літературі того часу. "Життєвий матюкав, покладений в основу повести Солженицына, - писав А. Твардовский, - незвичайний у з- ветской літературі. Він несе відзвук тих хворобливих явищ у нашім розвитку, пов'язаних з періодом розвінчаного й відкинутого партією культу особистості, які за часом хоча й відстоять від нас не так далеко, представляються нам давньою давниною. Але минуле, яким би воно не було, ніколи не стає байдужним для сьогодення. Застава повного й безповоротного розриву з усім тим у минулому, чим воно було затьмарено, - у правдивому й мужнім збагненні до кінця його наслідків". Автор повести показав дійсно один день із лагер- ний життя "зека" Івана Денисовича Шухова, причому день порівняно вдалий. Життя "зека" письменник показує не з боку, а зсередини, докладно зупиняючись на дріб'язках побуту людей за колючим дротом. У повісті точно позначений час дії - січень 1951 року. Хто ж такий Іван Денисович? До війни жив він у маленькому сільці Телпенево, працював у колгоспі, кормил родину - дружину й двох дітей. Під час Великої Вітчизняної чесно воював, був поранений, вернувся з медсанбату в частину, потрапив у полон, але біг з нього, скитался по лісах, болотам, добрався до своїх і от отут-те й обвинуватили його в зраді, сказали, що виконував завдання німецької розвідки. "Яке ж завдання - ні Шухов сам не міг придумати, ні слідчий. Так і залишили просто - завдання". "У самій же справі знав Шухов, що якщо не підпише - розстріляють, і хоча можна уявити собі, що він у ті мінути пережив, як усередині горював, дивувався, протестував, але після довгого років табору він міг згадати про це лише зі слабкою усмішкою: на те, щоб щораз обурюватися й дивуватися, не вистачило б ніяких сил людських... Умирати нізащо ні про що нерозумно, безглуздо, протиприродно. Шухов вибрав життя - хоч табірну, убогу, болісну, але життя, і отут завданням його стало не просто вижити як-небудь, за всяку ціну вижити, але винести це випробування так, щоб за себе не було совісно, щоб зберегти повагу до себе". Що ж стосується генетично закладених у його характері, властивих російському селянству рис - працьовитості, людського достоїнства, совісті, він не поступився ними ні за яких умов. Не один зі своїм лихом Іван Денисович, У нього є товариші по бригаді, так само, як і він, несправедливо засуджені, кинуті за колючий дріт. Це й капітан другого рангу Буйновский, і Сенька Кловшин, що зробив втечу з Бухенвальда, що готовив там повстання проти фашистів, і багато хто інші. Спроби цих людей домогтися відновлення справедливості, їхнього листа й прохання у вищі інстанції, особисто Сталіну залишалися без відповіді. Люди починали догадуватися, що це не трагічні помилки, а продуманий- ная система репресій. Неминуче виникало питання: хто ж винуватий у цьому? "В іншого миготів зухвалий здогад пр "батьке вусатий", інший гнав від себе, напевно, ці крамольні думки й не знаходив відповіді. Не в чи тім і була для Івана Денисовича і його товаришів головне лихо, що на питання про причини їхнього нещастя відповіді не було". Так у трагедії однієї людини, як у дзеркалі, відбилася трагедія цілого народу, присудженого до хреста сталінською тоталітарною системою. Повість Солженицына волала до свідомості живучих не віддавати забуттю замучених у таборах і затаврувати тих, хто був пособником вершителів репресій. Істинно значний зміст повести, вірність великій життєвій правді, глибока людяність у підході до зображення навіть самих важких об'єктів зажадали й відповідної форми викладу. В "Одному дні Івана Денисовича" вона яскрава й своєрідна в самій буденній звичайності й зовнішній невибагливості, вона найменше стурбована самої собою й тому виконано внутрішнього достоїнства й сили.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить