Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Мати й Батьківщина - це два найдорожчі образи в поезії

Random Images

Твір: Твардовский А. Т. - Різне - "«Пам'яті матері» -ліричний цикл А. Т. Твардовского"

"«Пам'яті матері» -ліричний цикл А. Т. Твардовского"

«ПАМ'ЯТІ МАТЕРІ» - ЛІРИЧНИЙ ЦИКЛ А. Т. ТВАРДОВСКОГО

Лірика Олександра Трифоновича Твардовского торкає душу своєю задушевністю, пронизливим смутком і болем. Вірші, присвячені матері, написані вже зрілою людиною й визнаним майстром. Замолоду важко вгадати втрати й негоди, тільки прожите час, придбаний мудрість і невідворотність втрат змушують усвідомити кревний зв'язок з рідною істотою - матір'ю з її самовідданістю й особою безмежною любов'ю. Прощаємося ми з матерями Задовго до крайнього строку - Ще в нашій юності ранньої, Ще в рідного порога... Розлука ще безусловней Для них наступає пізніше, Коли ми про вола сыновней Поспішаємо сповістити їх поштою. Зі сторінок цього циклу віє справжньою Росією, тією малою Батьківщиною, що зростила поета, про яку він ніколи не забував, підкреслюючи своє нерозривне споріднення зі Смоленщиною. Мати й Батьківщина - це два найдорожчі образи в поезії Олександра Трифоновича. Для нього Батьківщина-Мати - не просто гарна метафора - це та основа, на якій тримається життя. Поет зрозумів її крихкість у далекій юності, коли родину заслали в Сибір, засудивши за мниме куркульство. Цей біль залишився у Твардовском на все життя, ніколи, що забувається не докір, не висловлений йому матір'ю, і тому ще болючіше й безысходнее почував свою безпорадність за них. У краї, куди їх вивезли гуртом, Де ні села поблизу, не те що міста. На півночі, тайгою замкненому, Усього там було - холоду й голоду. Але неодмінно згадувала матір, Ледве мова зайде про все про те, що минуло, Як не хотілося там їй помирати,- Уж дуже був цвинтар нелюбе. Всі вірші, присвячені матері Олександра Трифоновича, овіяні смутком, це його туга про щасливий час, коли живий була рідна людина, і невідворотність відходу, неможливість заново прожити те безтурботне, нехай і важкий час. Перевізник-Водогребщик, Хлопець молодої, Перевези мене на ту сторону, Сторону - додому... Віджите - пережито, з кого який же попит? Так уже неподалік И останній перевіз. Цей цикл напоєний щирою любов'ю поета до матері, до жінки-трудівниці взагалі й безмежною подякою за цей мир, подарований йому й тисячам таких же, як і він. І перший шум листя ще неповної, И слід зелений по росі зернистої, И самотній стукіт рубля на річці, И смутний захід молодого сіна, И відгомін пізньої жіночої пісні, И просте небо, блакитне небо - Мені щораз тебе нагадують...
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить