Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

И. Д. Шуков народився в 1911 році, жив у селі, чесно

Random Images

Твір: Солженицин А. И. - Один день Івана Денисовича - "Автор і його герой в одному з добутків А. И. Солженицына"

"Автор і його герой в одному з добутків А. И. Солженицына"

А. И. Солженицын - письменник, публіцист, суспільний діяч. Основною темою його творчості є викриття тоталітарної системи, доказ неможливості існування в ній людини. У таких умовах, по А. И. Солженицыну, найбільше яскраво проявляється російський національний характер. Народ зберігає силу духу й моральні ідеали - у цьому його велич.

А. Солженицын - лауреат Нобелівської премії по літературі за 1970 рік. Він написав багато розповідей, мініатюр, кілька романів і п'єс, сотні публіцистичних статей.

Його ім'я мимоволі зв'язується у свідомості багатьох читачів із самим вражаючим його героєм, рязанським селянином, що був солдатом, табірним “роботягою” з номером “Щ - 854” - Іваном Денисовичем Шуковым з повісті “Один день Івана Денисовича”.

Це не тільки опис одного дня нашої історії, але й оповідання про опір людського духу насильству. Більша частина персонажів - справжні, з життя взяті натури. Такі, наприклад, бригадир Тюрин, кавторанг Буйновский. Образ головного героя Шукова, за свідченням автора, складний із солдата - артилериста тої батареї, який командував на фронті Солженицын, і з укладеного №854 Солженицына. Легко помітити, що в повісті як би два те що зливаються, те голоси, що розділяється, два оповідачі, що активно допомагають один одному. Безумовно, першим ми чуємо голос автора. Він описує Івана Денисовича, те лежачим ранком під ковдрою й бушлатом, “сунувши обидві ноги в підвернений рукав тілогрійки”, те бегущим на мороз, що думає про те, куди них поженуть працювати. Але чим більше ми вслухуємося в монолог, що оповідає, автора, удивляємося в подробиці побуту, у фігури ув'язнених, тим ясніше стає наступне: але ж багато чого авторові як би “підказує” співавтор, Шуков. Однак і автор, тобто сам письменник з його роздумами про народ, про народне почуття, інстинкт морального самозбереження, не зникає в монолозі героя. Автор у відомому змісті більше й по-своєму знає Івана Денисовича, він по суті створює його, “передає” йому значиму частину свого життєвого досвіду: так, вся знаменита сцена кладки стіни - це явно епізод біографії письменника. Автор уживається в характер героя, перевтілюється в героя, засвоює його мову. Двуединствие точок зору обумовили й волю сюжетного розгортання характеру Івана Денисовича, і конфліктів повести.

Головним героєм Солженицын зробив рядового селянина, звичайного мужика. Саме такі люди, по думці письменника, і вирішують долю країни, несуть заряд народної моральності, духовності. Звичайна й одночасно незвичайна біографія героя дозволяє письменникові відтворити героїчну й трагічну долю російської людини XX сторіччя. И. Д. Шуков народився в 1911 році, жив у селі, чесно воював, як і мільйони солдатів поранений, що не долікувався, поспішив повернутися на фронт. Біг з полону, разом з тисячами бідолах - окруженців потрапив у табір як що нібито виконував завдання німецької розвідки. “Яке ж завдання - не Шуков сам не міг придумати, ні слідчий. Так і залишили просто - завдання”. Вісім років поневірявся И. Д. по таборах, зберігаючи при цьому внутрішнє достоїнство, “себе не роняє”, не вилизує тарілки й не доносить на товаришів, заради поліпшення власної долі. По селянській звичці Шуков поважає хліб (носить його в чистій ганчірочці), коли їсть - знімає шапку. Не гребує приробітками, але все заробляє чесною працею. Особливо яскраво це проявляється в сценах роботи. Іван Денисович і муляр, і пічник, і швець, і різьбяр толю. “Хто дві справи руками робить, той і десять підхопить”, - говорить автор. Навіть у неволі його охоплює азарт роботи. Відчуття И. Д. виявляються невіддільними від властиво авторських.

Людське достоїнство, рівність, воля духу, по Солженицыну, установлюються в праці, у процесі роботи. Всім своїм поводженням у таборі герой доводить, що душу не можна взяти в полон, не можна позбавити її волі.

А. Солженицын показав один, як уважає його герой, удалий день: “у карцер не посадили, на Соцгородок бригаду не вигнали, ...стіну Шуков клав весело...І не занедужав. Пройшов день, нічим не затьмарений, майже щасливий.”

Зовсім інакше звучить авторська оцінка: “Таких днів у його строку від дзвінка до дзвінка було три тисячі шістсот п'ятдесят три”. Зовні спокійна, об'єктивна й тому ще більш страшна оцінка.

Глибоке вживляння автора в героя, взаємне перевтілення їх, дії й помисли, що затверджують моральну велич, дозволили письменникові висловити свої подання про красу й ідеальність людини, що живе “не по неправді”. Письменник створив реалістичний характер справді народного героя, що зумів пронести через всі випробування й зберегти кращі якості російського народу. Такою людиною з російським національним характером є й А. И. Солженицын.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить