Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Він шукає притулки в шинку, але поступово талант

Random Images

Твір: Батюшков. К.Н. - Різне - "Батьківщина й революція в лірику С. А. Єсеніна"

"Батьківщина й революція в лірику С. А. Єсеніна"

БАТЬКІВЩИНА Й РЕВОЛЮЦІЯ В ЛІРИКУ С. ЄСЕНІНА

Суворі, грізні роки! Але хіба всього описати? С. Єсенін Дуже своєрідний і суперечливий поет, бунтар і лірик - Єсенін нескінченно любив Росію, їй присвячував свої кращі вірші, помисли й тільки з нею зв'язував своє життя. Вна-Галі батьківщина бачиться поетові лагідної й безтурботної. От воно, дурне щастя З білими вікнами в сад! По ставку лебедем червоним Плаває тихий захід. Здраствуй, златое затишок, З тінню берези у воді! Галчача зграя на даху Служить вечерню зірці. Потім поступово в його лірику наростає драматизм: не всі так просто й спокійно в навколишньому світі. Не дарма дули вітри, Не дарма йшла гроза. Хтось таємний тихим світлом Напоїв мої очі. Поет дуже часто звертається до батьківщини, як до живої істоти, втягуючи в бесіду, призиваючи до кращого життя. Об Русь, змахни крылами, Постав інше кріплення! З іншими іменами Встає інший степ. Жовтнева революція була сприйнята Єсеніним як стихійний «вихор», що змітає прогнилий «старий мир», але події виявилися надзвичайно складними й заплутаними для його розуміння. Соціалізм мислився поетом як «мужицький рай», де «немає податей за ріллі», де живуть привільно й весело, відпочивають «блаженно», «мудро» і «хороводно». Брати миряни. Вам моя пісня. Чую в тумані я Світлу звістку. А потім дивними кривавими подіями обернулася революція. І поет злякався її залізної ходи. Не жалуйте ж збіглих, Що Йдуть щогодини, - Там на конваліях розквітлих Краще, ніж у полях у нас. Єсенін переживає важкий період занепаду, йому не пишеться. Він шукає притулки в шинку, але поступово талант і життєлюбство беруть своє. Поет знаходить у собі сили й бажання працювати. Настав час прийнятися Мені за справу, Щоб озорливая душу Вже по^-зрілому запекла. І нехай інше життя села Мене наповнить Новою силою. Єсенін пише в різних поетичних жанрах, прагне створити вірші серйозного політичного змісту, звертається до історико-революційної теми. Така «Балада про двадцять шести» - розстріляних бакинських комісарів. У січні 1925 року закінчена поема «Ганна Онєгіна». Про революцію й громадянську війну поет розповідає словами самого народу, зі знанням селянської психології, соціальних проблем, класових протиріч. Сіло Радово й село Криуши - частина неосяжної Росії, тут відбуваються події всеросійського значення. Скажи: чи Відійдуть селянам Без викупу ріллі панів? Кричать нам., Що землю не торкніть, Ще не настав, мол, мить. За що ж тоді на фронті Ми губили себе й інших? Поет уловив саме істотне в селянських розмовах: тлумачать «про нові закони», про ленінський декрет, що оголосив селян хазяями натрудженої землі. Тепер Єсенін не почуває себе чужим у гучній мужицькій юрбі. Селяни поважають поета: Ти - свійський, мужицький, наш, Хвалишся славою не дуже И серце своє не продаси, Бував ти до нас зірким і завзятим, Себе виймав на испод... Пройшовши через багато важких випробувань, поезія Єсеніна оживає, скидає із себе зневіра, набирає розбіг, віру в нове життя. Небо - як дзвін, Місяць - мова, Мати моя - батьківщина, Я - більшовик. Заради всесвітнього Братерства людей Радуюся пісень я Смерті твоєї. Через десять років після відомого вірша «Русь» (1914) поет створює своєрідну трилогію: «Повернення на батьківщину», «Русь радянська» і «Русь безпритульна», об'єднані в 1925 році автором у програмному для нього збірнику «Русь радянська». Змінився Єсенін, але ще більше змінилося село. Важко поетові відразу осмислити й зрозуміти ті соціальні процеси, які торкнулися селянського життя, народний побут, дзвіниця без хреста, ікони викинуті з полиць, дід нишком ходить у ліс молитися осикам. Ламається старий порядок. Бесіда поета з дідом «сумна», але є молоде покоління, що творить нове життя. На стінці календарний Ленін. Тут життя сестер, Сестер, а не моя, - Але все-таки готовий упасти я на коліна, Побачивши вас, улюблені краї. Звичайно, мені й Ленін не ікона, Я знаю мир... Люблю мою родину... Але отчого-те все-таки з уклоном Сідаю на сільську лаву. «Повернення на батьківщину» - звертання до великої й складної теми. Драматизм переживань не тільки не зникає, але й здобуває форму сумних міркувань. Намагаючись розібратися в почуттях, що нахлинули, поет не поспішає оголосити себе співаком оновленої землі. Потрібно ще довести, що він «з народом дружний»: Якого ж я рожна Репетував у віршах, що я з народом дружна: Моя поезія тут більше не потрібна Та й, мабуть, сам я теж тут не потрібний. Поступово сільська лірика зігрівається особливим внутрішнім теплом, ніжністю, спогадами й надіями. «Я дуже люблю батьківщину»,- не риторично викликує поет. Його вірші, ясн і прості, наповнюються фарбами й образами. Поет, як близький друг, звертається у віршах до кожного, доходить до душі й серця. Його поезія вчить цінувати даність, глибоко й щиро любити батьківщину, незважаючи на всі зміни, що відбуваються навколо. Цвітіть, юні! І здоровішайте тілом. У вас інше життя, у вас інший наспів. А я піду один до невідомих меж, Душею бунтующей навіки присмирнівши. Але й тоді. Коли у всій планеті Пройде ворожнеча племен, Зникне неправда й смуток, - Я буду оспівувати Всією істотою в поеті Шосту частину землі З назвою коротким «Русь».
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить