Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

загрузка...
 
Печать

От що думає про нього князь Андрій Болконский

Random Images

Твір: Толстой. Л.Н. - Війна й мир - "Патріотизм російського народу у Вітчизняній війні 1812 року"

"Патріотизм російського народу у Вітчизняній війні 1812 року"

Патріотизм російського народу у Вітчизняній війні 1812 року

Роман "Війна й мир" у жанровому відношенні є романом-

епопеєю, тому що Толстой показує нам історичні події,

які охоплюють великий відрізок часу (дія роману

починається в 1805 році, а закінчується в 1821, в епілозі), у романі

понад 200 діючі особи, є реальні історичні особистості

(Кутузов, Наполеон, Олександр I, Сперанский, Ростопчин, Багратіон і

багато хто інші), показані й всі соціальні шари Росії того часу:

вище світло, дворянська аристократія, провінційне дворянство,

армія, селянство, навіть купецтво (згадаємо купця Ферапонтова,

який підпалює свій будинок, щоб він не дістався ворогові).

Головна тема роману - тема подвигу російського народу (незалежно від

соціальної приналежності) у війні 1812 року. Це була справедлива

народна війна російських людей проти наполеонівської навали

Півмільйонна армія, очолювана великим полководцем,

обрушилася всією своєю міццю на російську землю, сподіваючись у короткий

строк скорити цю країну. Російський народ грудьми встав на захист

рідної землі. Почуття патріотизму охопило армію, народ і кращу

частина дворянства. Народ винищував французів всіма дозволеними й

недозволеними засобами. Створювалися кружки й партизанські

загони, що винищують французькі військові з'єднання. У тої

війні виявилися кращі якості російського народу. Вся армія,

переживаючи незвичайний патріотичний підйом, була повна віри

у перемогу. Готуючись до Бородінського бою, солдати надягали

чисті сорочки й не пили горілку. Для них це був священний момент

Історики вважають, що Наполеон виграв Бородінський бій. Але

"виграний бій" не принесло йому бажаних результатів. Народ

кидав своє майно й ішов від ворога. Запаси продовольства

знищувалися, щоб не дісталися ворогові. Партизанських загонів були

сотні. Були вони більші й маленькі, мужицькі й поміщицькі. Один

загін, керований дячком, за місяць взяв у полон кілька сотень

французів. Була старостиха Василиса, що вбила сотні французів. Був

поет-гусар Денис Давидов - командир великого, активно діючого

партизанського загону

Справжнім полководцем народної війни показав себе М. И. Кутузов

Він є виразником народного духу. От що думає про нього князь

Андрій Болконский перед Бородінським боєм: "У нього не буде

нічого свого. Він нічого не придумає, нічого не почне, але він

все вислухає, все запам'ятає, все поставить на своє місце, нічому

корисному не перешкодить і нічого шкідливого не дозволить. Він розуміє,

що є щось значніше його волі... А головне, чому віриш йому,

- це те, що він росіянин..."

Все поводження Кутузова свідчить про те, що його спроби

розібратися в подіях, що відбуваються, були активними, правильно

розрахованими, глибоко продуманими. Кутузов знав, що росіянин

народ переможе, тому що відмінно розумів перевагу російського

війська над французьким

Створюючи свій роман "Війна й мир", Л. Н. Толстой не міг пройти мимо

теми російського патріотизму

Товстої винятково правдиво відобразив героїчне минуле

Росії, показав народ і його вирішальну роль у Вітчизняній війні

1812 року. Уперше в історії російської літератури правдиво зображений

російський полководець Кутузов. Зображуючи війну 1805 року, Толстой

малює різні картини воєнних дій і різноманітні типи її

учасників. Але ця війна велася за межами Росії, зміст і мети її

були незрозумілі й далекі російському народу. Інша справа - війна 1812

року. Її Толстой і малює інакше. Цю війну він зображує як війну

народн, справедливу, котра велася проти ворогів, що зазіхнули

на незалежність країни

Цікаву метафору використовує Толстой для зображення дій

двох армій, росіянці й французької. Спочатку дві армії, подібно двом

фехтувальникам, борються за певними правилами (хоча які

можуть бути правила на війні), потім одна зі сторін, відчувши, що

відступає, програє, раптом відкидає шпагу, вистачає дрюк і

починає "дубасити", "гвоздить" супротивника. Грою не за правилами

називає Толстой партизанську війну, коли весь народ піднявся

проти ворога й переміг його. "...Дрюк народної війни піднявся з

всією своєю грізною й величною силою, не запитуючи нічиїх

смаків і правил... піднімалася, опускалася й гвоздила французів до

тих пор, поки не загинула вся навала".

Основну роль у перемозі Толстої приписує народу, тим Коропам і

Власам, які "не везли сіна в Москву за гарні гроші, які

їм пропонували, а палили його", тому Тихонові Щербатому із села

Прохоровского, що у партизанському загоні Давидова "був самим

корисною й хороброю людиною". Військо й народ, згуртовані своєї

любов'ю до рідної країни й ненавистю до ворогів-загарбникам,

здобули рішучу перемогу над армією, що вселяла жах всієї

Європі, і над її полководцем, визнаним миром геніальним

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить