Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Колективізація забрала в селянина цю землю. “Колективізація: як це було”. Ця публікація

Random Images

Твір: Шолохов. М.А. - Піднята целена - "Великий перелом у селі (по романі М. А. Шолохова "Піднята цілина" і сучасній публіцистиці)."

"Великий перелом у селі (по романі М. А. Шолохова "Піднята цілина" і сучасній публіцистиці)."

Великий перелом у селі (по романі М. А. Шолохова "Піднята цілина" і сучасній публіцистиці).

Де вони, слова, коли говоримо про людське горе?

Чому завжди так важко писати про цьому й удвічі сутужніше, коли горі це, страждання ці не виправдані, не осяяні прагненням до цієї великої мети, для якої й життя віддати можна не замислюючись? Важко писати, неможливо й забути горе, як би далеко не відсунуло час дні ті Це борг наш, хрест наш, як би ні стрались ми забути онем.

Колективізація - слово це, що було колись символом чогось грандіозно-радісного, символом переходу до нового кращого життя, для наших сучасників звучить чи зловісно Виправдані жертви того років? Чи доречно тут сухе слово “перегини”? Як це було, знають ті, кого сміла або торкнулася ця нещадна хвиля, ті, хто був свідком великого й жорстокого перелому. Пізно дізнаючись правду про сталінську епоху, ми звикаємо вважати багато старих добутків про той період пристосовницькими. І не завжди зауважуємо серед них ті, що були написані по заклику правди. “Піднята цілина” М. А. Шолохова теж не уникла долі переоцінки. Тільки зараз, перечитуючи її новими очами, ми раптом відкриваємо те багато чого, чого не зауважували або не хотіли зауважувати раніше. І в той же час розуміємо, як відрізнявся цей роман своєю талановитістю, реалізмом від багатьох інших, йому сучасних, і якою спрагою правди потрібно володіти, щоб опублікувати такий добуток у страшні роки гонінь і обмов!

Простий і зрозуміла мова “Піднятої цілини”. Ясна її головна думка: прекрасний народ наш, щирі комуністи, як би не було важко й боляче, готове йти вперед до наміченої мети

Чи винуваті селяни в тім, що важко й боляче їм було відривати від себе те, що століттями було звичним? Чи винуваті Нагульников, Давидов і інші в тім, що помилялися на цьому шляху до нового, весь вони так вірили в революцію?

Часом говорять про “помилки гремячинских комуністів”. Помилки... Але хто від них міг бути застрахований у ті роки, коли невідомий був шлях, по якому треба йти. Давидов погано розбирався в людях, але не від небажання їх зрозуміти, а від невміння. І хіба не карає він сам себе за це? Розплата - смерть! “Перегини” Нагульнова... Що вони в порівнянні з тими страшними перегинами в масштабах всієї країни, які не обійшли й самого Макара! Поруч зі справжніми комуністами є й кар'єристи, що поспішають виконати будь-яке веління зверху, будь воно навіть натяком, як у сталінській статті “Запаморочення від успіхів”, що звалює відповідальність за невдачі й невдоволення на “Перегини” на місцях

“...У Гремячинском колгоспі панує затиск самокритики, Нагульнов терор улаштував...”, "побив наганом до нестями одного середняка-одноосібника...", “Це обвинувачення Самохіна на бюро райкому на адресу Макара. Що коштує цим людям перевернути зміст учинків людини нагору дном, якщо “потрібно принести когось у жертву” (слова районного “загибщика” Швидких)! Шолохов, можливо, сам того не усвідомлюючи, реалистично описав і а цьому “Суді” над Нагульновым одне із численних сфабрикованих справ проти “ворогів народу”.

Болючіше всього проїхало колесо колективізації по середняках. Скільки їх, що заробили своє добро тяжкою працею, було розкуркулено й відправлене хто куди!

По-справжньому про те, і як проходила колективізація, що вона значила а долях нашого народу, ми довідаємося лише зараз зі спогадів, документальних свідчень, робіт істориків та ін. Пишуть про неї, і ті, кого він, великий перелом торкнувся близько й боляче (И. Т. Твардовский, В. Тендряков), сатирики (Э. Ф. Искандер) і, звичайно, публіцисти

Е. Манько й А. Черняк у статті “Перші з'їзди Рад” в “Правді” говорять про те, що Ленін уважав, що все повинне ґрунтуватися на добровільності. Декрет про землю зробив селянина її хазяїном, відкрив простір для вільної праці. Колективізація забрала в селянина цю землю

“Колективізація: як це було”. Ця публікація А. Ільїна вражає страшними цифрами й фактами. Скільки працівників втратило село, скільки худоби загинуло від рук що не приєдналися! Ревізія ленінського кооперативного плану дорого обійшлася нашому народу, залишивши слід і в сучасному селі

Уже багато написано про цю епоху, але ніколи не зможуть викинути цю тему за борт літератури й публіцистики. Цей наш біль, ми зобов'язані пам'ятати про неї й в ім'я великого перелому нашого часу. Віддамо ж данину тим, хто постраждав під час грандіозних змін і великих помилок і злочинів, а також і тим, хто, незважаючи ні на що, продовжував вірити справі партії й зберігати революційні ідеали!

 

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить