Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

В одному із самих його прапора - тых віршів "Смерть поета", написаного, як відомо, у зв'язку

Random Images

Твір: Лермонтов. М.Ю. - Різне - " ТЕМА САМІТНОСТІ В ЛІРИКУ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА"

" ТЕМА САМІТНОСТІ В ЛІРИКУ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА"

ТЕМА САМІТНОСТІ В ЛІРИКУ

М. Ю. ЛЕРМОНТОВА

... Похмурий і самотній,

Грозою відірваний листок,

Я виріс у похмурих стінах...

М. Ю. Лермонтов

("Мцыри") Один із сучасників, що знали Михайла Юрійовича, вспом-

ніл, що Лермонтов здався йому холодним, жовчним і раздражи-

тельным людиною, немов він ненавидів весь людський рід

Бути може, він дійсно таким виглядав. Ми знаходимо в його

віршах підтвердження сказаному:

ПРО, як мені хочеться збентежити веселість їх

І зухвало кинути їм в очі залізний вірш,

Облитий гіркотою й злістю!...

( "Як часто, пестрою толпою оточений..." )

Бєлінський писав після зустрічі з Лермонтовим на гауптвах-

ті, що Печорин як є сам письменник. Але ж характер Григо-

рия Олександровича Печорина, звичайно, характер, що приносить са-

мому його власникові одні нещастя

І все-таки, між письменником і його героєм була величезна раз-

ница. Один, мучачись сам і мучачи інших, не залишив у житті ні-

якого сліду. Інший, проживши всього двадцять сім років, і понині

залишається найбільш відомим і улюбленим російським національним по-

цьому

І нехай смуток охоплює нас, коли ми доторкаємося до

спадщині цього письменника. Цей смуток очищає душі й змушує

думати над своїм життям. А як часто зненацька озиваються в

нашій долі його вірші. От, наприклад:

Жахлива доля батька й сина

Жити розно й у розлуці вмерти...

Але ти простиш мені! Я ль винний у тім,

Що люди вгасити в душі моєї хотіли

Вогонь божественний...

Однак ж марні були їх желанья:

Ми не знайшли ворожнечі один в іншому,

Хоч обоє сталі жертвою страданья!

Я дивлюся коментар до вірша. Лермонтову було 16

років у рік його створення. Мені стільки ж! Звичайно, я не поет,

ніколи не зможу виразити своїх почуттів у віршах, але і я б

зміг розповісти про те, скільки погано мені розповідали про батька

і як ми зненацька знайшли й зрозуміли один одного...

Я думаю, Михайло Юрійович від народження був схильний до

замкнутості, прагнув до самоти, мав нелегкий характер

Всі ці якості підсилювалися величезною гордістю, загострювалися

сімейними безладдями. Тому Лермонтов і визнавався: "Любив

с початку життя я похмуре уединенье, де вкривався весь у рє-

бя...".

Тема самітності яскраво проявляється й у любовній лірику

Ні, не тебе так палко я люблю,

Не для мене вроди твоєї блистанье;

Люблю в тобі я минуле страданье

І молодість загиблу мою,-

писав він незадовго до загибелі. Як несхожі його вірші на

любовну лірику А. С.Пушкіна!

Яку би сторону творчості Михайла Юрійовича ми не взяли,

вірші або прозу, ліричні або епічні добутки - скрізь

простежується тема самітності. В одному із самих його прапора-

тых віршів "Смерть поета", написаного, як відомо, у зв'язку

с загибеллю Пушкіна, ми можемо читати між рядків і відношення са-

мого Лермонтова до життя й суспільства, бачити його характер:

Навіщо від мирних млостей і дружби простодушної

Вступив він у це світло, заздрий і задушливий

Для серця вільних і полум'яних страстей?-

вопрошает поет. Здавалося б, чого ще бажати богатому,

незалежній, розумній і освіченій людині

А він, заколотний, просить бури,

Начебто в бурах є спокій!-

згадуємо ми давно знайомий вірш "Вітрило". І,

видимо, у цих словах і лежить розгадка характеру поета. Можна

згадати не мало й інших відомих віршів, тема яких-оди-

ночество. "На півночі дикому коштує самотньо...", "Листок", "Выхо-

жу один я на дорогу...", "Хмари"...

З томиком Лермонтова добре посумувати одному в тиші,

добре забутися, коли тебе скривдять або не зрозуміють. Я люблю це-

го поета, такого обдарованого, гордого, розумного. У мене завжди

стискується серце, коли я думаю про його трагічну загибель. І

здається мені часом, що не міг жити довго серед звичайних людей

ця людина, що ще в ранній юності писала такі вірші:

"Змучений тоскою й недугою...", "Хвороба в груди моєї, і немає

мені исцеленья...", "Я щасливий!- таємна отрута тече в моєї кро-

ви...". Не міг жити людина, що всерйоз уважав, що

І життя, як подивишся з холодною увагою навколо,-

Такий порожній і дурний жарт...

Звичайно, неможливо наслідувати Лермонтова в його відношенні

до життя, любові, людям. Але й життя наша буде бідніше без таких

гордих, самотніх характерів!

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить