Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Роман нагадує оповідання про життя

Random Images

Твір: Лермонтов. М.Ю. - Герой нашого часу - " ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ"

" ГЕРОЙ НАШІ ЧАСИ"

ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ

Можливість побачити справжній героїзм

представляється не часто. І не тому, що

героїв мало... Герой сходить на вір-

шину свого високого життя, ще не маючи на

груди привабливого значка. Саме

у ці-те мінути він і герой! Сходження

це іноді триває роками, десятиліття-

мі, а часом залишається непоміченим до

самого кінця. Герой-Поруч із нами, а ми

його не бачимо, от як буває іноді!

В. Дудинцев "Не хлібом єдиним". Довгий час наші письменники повинні були погоджувати свої

добутку з тим загальним обов'язковим поданням про нашої

життя, що визначали влада імущі. Вони раз і назавжди

відвели літературі роль служниці й політики. Але, звичайно, всег-

так перебували такі письменники, які не могли кривити душею,

віддаючи перевагу безвісності, опалу, гоніння, а те й в'язницю

Б. Пастернак, В. Гроссман, А. Солженицын і інші. По праву до

цьому ряду варто віднести й Володимира Дудинцева, багато потер-

певшего за свій роман "Не хлібом єдиним". І вуж якщо шукати ре-

альных героїв, то він і йому подібні письменники можуть бути

гідними зразками. Завжди прагнув до правди й Д. Гранін. І,

видимо, не випадково обоє ці письменника звернулися до образа уче-

ного-борця. Мені хотілося б поговорити про героїв роману В. Ду-

динцева "Білі одяги" і повести Д. Граніна "Зубр".

Обоє добутку розповідають про боротьбу щирих учених з

невігласами, які захопили владу й сподівалися перетворити на-

уку у свою вотчину. Сумно знаменитий академік Лисенко, до-

торый повністю заперечував генетику, вирішив знищити і її, і її

прихильників. Це відкинуло нашу біологію, селекцію, сільське

господарство набагато назад, але ж в 20-30 роки в СРСР минулому уче-

ные - генетики зі світовим ім'ям. Багатьох з них посадили в лагу-

ря або розстріляли. Нарешті, в 1948 році відбулася нещаслива

сесія ВАСХНИЛ, у результаті якої всі супротивники Лисенко

були затавровані, а генетика фактично заборонена. Але й після

цього вчені - борці нелегально продовжували свої дослідження

Така історичне підґрунтя обох добутків

Н. В. Тимофєєв-Ресовский - головний герой повести "Зубр".

Книга названа на прізвисько Миколи Володимировича. Чому ж його

так кликали? Автор увесь час порівнює Тимофєєва із сьогоденням

зубром. Він знаходить подібність і в зовнішності, і в манері поведе-

ния, і в тім, що зубр - істота, що прийшла до нас із древ-

ности. Таким є Ресовский в обстановці культу особистості:

сильним, неприборканим, що не визнає культу "вождя народів" і

вождів поменше. Він близько знаком з усіма великими вченими

миру, користується великою популярністю. Уцелел він у страшне

сталінський час тільки лише тому, що ще задовго до війни

виїхав у Берлін очолювати німецький^-німецький-германський-радянсько-німецький інститут био-

логии. Так так і залишився там, не вирішуючись повернутися в період

жорстоких репресій. А потім перешкодила війна

Чому ж можна вважати Зубра героєм? За його чесність,

стійкість, відданість науці, уміння допомагати людям. Під час

війни в Німеччині він рятує людей, що бігли з полону. Він поні-

малий, що за роботу під час війни в Німеччині в СРСР його можуть

засудити, але не виїхав з Берліна на Захід перед тим, як туди

увійшли наші. Зубр попадає в табір, але це не зломило його. З

висновку Ресовского визволив один великий учений. Його отп-

равляют у посилання в Миассово. Вірний собі, він і там створює не-

офіційний центр, у який стікалися вчені всієї країни для

обговорення проблем генетики. Такі заняття могли дорівняти до

державним злочинам. Але це не зупиняє Зубра

Так само, як у Німеччині він рятував бежавших з полону, тут він

рятує молодь від полону духовного

Скінчився час Лисенко і йому подібних. Росла слава Тимо-

феева. Але офіційного визнання він так і не дочекався. Впро-

чим, він ніколи й не шукав його, дорожачи своїми принципами

Письменник говорить, що він не боровся за свої переконання, він

просто випливав їм у будь-яких умовах. У нього виходило, що

завжди можна бути самим собою. Ніщо ззовні не могло перешкодити

цьому. Може бути, у цьому-те й складається самий важкий подвиг -

залишатися завжди самим собою!

Зовсім в інших умовах виявилися герої роману Дудинце-

ва. Але й перед ними стояла та ж проблема: відмовитися від своїх

поглядів, від пошуку істини під тиском обставин і жити

спокійно, як всі? Або, ризикуючи волею й життям, продовжувати

робити те, що вони вважали своїм обов'язком? Учені вибрали друге

"Білі одяги"... Чому так названий роман? "Вони, одягнений-

ные в білі одяги, хто вони й звідки прийшли?... Вони прийшли від

великої скорботи". "Білі одяги"- це біблійний образ, яким

автор хоче відокремити тих, хто залишається чистим і серед бруду,

хто залишається праведником і серед загального гріха. У цих "бе-

лых одягах" стануть, відповідно до Іоанна Богословові, праведники

у Судний день. Так і в Судний день історії, що уже при-

ішов, з'являються перед нами в "білих одягах" ті, кого не испу-

галі репресії й духовний терор, хто залишився вірний своїм иде-

алам.

Роман нагадує оповідання про життя революціонерів -

підпільників. Так хіба вони не революціонери в науці? Таємно з-

бираясь у затишних місцях, учені дивляться іноземні фільми про

генах і хромосомах. Льону Блажко ховає мух-дрозофіл, як пручи-

талі листівки, ділиться своїми запасами мух з посланцями з

іншого міста, іншого кружка

Целую плеяду прекрасних, справжніх людей, учених виводить

Дудинцев. Це й Федір Дежкин, і Лена Блажко, і Стригалев,

прозваний Тролейбусом (він, подібно Зуброві, не звертав з

своєї дороги!), і інші. Заради того, щоб зберегти сорт кар-

тофеля, виведений Стригалевым, вони готові відправитися в лагу-

ря й зрештою попадають туди. Їм допомагають інші чесні

люди: полковник Свєшников, учений датчанин, молоді вчені, те

"кубло", про яке з такою ненавистю говорить академік Рядно

(літературне втілення Лисенко). Цей ні перед чим не осту-

навливается, щоб оббрехати й знищити щирих учених, віз-

величить себе. Але, незважаючи на те, що за Рядно вся міць госу-

дарства, він зазнає поразки. Всіх тих, кого автор зараховує

до гідних "білих одягів", можна назвати героями свого време-

ні. Тому що вони робили свою справу всупереч усьому. А тому вже вони

переможці!

Думаючи про героїв нашого часу (і в літературі, і в жиз-

ні), почуваєш, що вони народжуються в якихось незвичайних, не-

нормальних умовах. Багатьох, багатьох героїв і подвигів, і за-

губленных життів, і понапрасну відданих сил не знадобилося

би, якби не було переслідувань, репресій, заборон, цієї

нещасливої сесії ВАСХНИЛ і т.д. І в Чорнобилі, і в залізно-

дорожніх аваріях, і в Афганістані, і в інших місцях не потре-

бовались би герої і їхні смерті, якби хтось не створив ненір-

мальных, нелюдських умов!

Так, у житті завжди є місце подвигу! Але хочеться вірити,

що новий час народить нових героїв, яким не стільки потрібно

буде боротися зі злом і рятувати загублене кимсь, скільки

творити добро!

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить