Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

загрузка...
 
Печать

Вона поменше родини Ростових, але це не применшує інтерес

Random Images

Твір: Толстой. Л.Н. - Війна й мир - " Родина Болконских у романі "Війна й Мир""

" Родина Болконских у романі "Війна й Мир""

Родина Болконских у романі """""""""Війна й Мир".

Роман "Війна й мир" - найбільший добуток світової літератури. У ньому одному сполучається прекрасне зображення історичних подій, чудово зображена "Діалектика душі", з великою точністю показані історичні особистості, і, нарешті, відмінно описані трохи зовсім різних родин. Взагалі весь роман протікає по декількох паралельних сюжетних лініях, так чи інакше переплітається. Значить і головних героїв у романі трохи. А саме: Пьер Безухов, Наташа Ростова, Андрій Болконский. У Пьера родина не зовсім більша: сестри, дочки його батька і його дружина, що він ніколи не любив. Родина Ростових набагато більше, але не вона нас цікавить, нас цікавить родина князя Андрія Болконского. Вона поменше родини Ростових, але це не применшує інтерес до неї читача й автора. Навпаки, побут цієї родини описується навіть більше й краще, ніж аналогічний опис, що стосуються Ростових. Перший раз ми зіштовхуємося із семьею Болконских у повному складі наприкінці першої частини першого тому, коли все в Лисих Горах, у головному маєтку Болконских, очікують приїзду князя Андрія із дружиною. Уже із цього моменту стає багато, так можна сказати, що й майже всі, ясно про цю родину, про всіх їхніх членів. Починаючи старим князем, і закінчуючи m-lle Bourienne. Перш ніж почати опис членів родини, варто сказати, що кожний у родині Болконских чимсь по-своєму особливий. Якщо провести паралель із Ростовими, то відразу можна сказати: це зовсім різні люди. Ростови - прості дворяни, добродушний батько, добра мати, великодушний син, безтурботні діти. Тут же все совершенно інакше. Диктатор-Батько - покірна дочка, боязка невістка, і незалежний син. Це огляд всієї родини, що дає деяке подання про Болконских. Образно можна уявити собі Болконских як трикутник, на вершині якого перебуває батько, князь Микола Андрійович Болконский, на іншій вершині Андрій, а не третьої князівна Марья Болконская з Лізою, дружиною князя Андрія. Це три фронти, три зовсім протилежні угруповання (якщо так можна назвати двох-одного-двох чоловік) у родині.

Князь Микола Болконский носив звання генерал-аншеф, тобто таке ж, яке в той час було в Кутузова, з яким він був дуже добре знайомий. Незважаючи на скасування заборони виїзду із села, що він одержав від нового імператора Олександра, він нікуди їхати не збирався, оскільки його Лисі Гори були його справжньою імперією, а він був у них імператором, більше того самодержавним диктатором. "З людьми, що оточували його, від дочки до слуг, князь був різань і незмінно-вимогливий, і тому, не быв жорстоким, він збуджував у собі страх і шанобливість, яких не легко міг би домогтися сама жорстока людина". Але незважаючи на таке відносини князя до іншим була така людина, архітектор Михайла Іванович, що завжди разом з ним обідав, і якого князь поважав, незважаючи на просте походження. Він "говорив, що всі люди рівні, і не раз вселяв своїй дочці, що Михайла Іванович нічим не гірше нас із тобою. За столом князь найчастіше звертався до безсловесного Михайле Івановичу." Це безперечно більш, ніж дивно, якщо глянути на його відношення до дочки й слуг. Те ж саме спостерігався й пізніше, коли князь клявся, що жениться на m-lle Bourienne, у відповідь на прохання князя Андрія на благословення на весілля з Наташей Ростовой. Це здавалося абсурдом, але князь дійсно став наближати француженку до себе. Марья ж у той час початки страждати ще більше. Боязка, тиха, що не принесла нікому, навіть самому противному тарганові зла, умирає, чого не потрібно було нікому, навіть князь Андрій дуже страждає, незважаючи на те, що він дружину не любив так сильно, як згодом полюбить Наташу; "години через два після цього князь Андрій тихими кроками ввійшов у кабінет до батька. Старий уже все знав. Він стояв у самих дверей, і, як тільки вона відчинилася, старий мовчачи старечими, твердими руками, як лещатами, обхопив шию сина й заридав, як дитина". Цей уривок доводить, що навіть він, суворий князь Болконский, встиг дуже прив'язатися до маленької княгині. Після її смерті Марья залишилася без гарного друга, який я встигла стати княгиня Болконская для неї. А потім починається й процес роз'єднання й з m-lle Bourienne і з Жюли Карагиной. Лише в самому коні приходить довгоочікуване щастя в особі Миколи Ростова. Незважаючи на спроби женити дочка, старий князь так і не зміг при житті цього зробити. Адже пам'ятаємо випадок, коли в Лисі Гори приїхав князь Василь зі своїм сином, красенем Анатолем, що розіб'є ще багато жіночих серць.

ДО 1812 року життя в родині Болконских для князівни Марьи стала майже нестерпної, князь став уже старий, більше буркотливий і причепливий до своєї дочки. Всі частіше на неї сипався його безпричинний гнів, і він ледве не довів неї до втечі з будинку й скитаний. До князівни Марье постійно приходили божі люди, яких старий князь завжди проганяв, і за що завжди зллився на дочку. Взагалі князь повністю заперечував у людях ледарство й релігію, ці дві невід'ємні деталі того часу були заборонені в імперії князя Болконского, самому йому свята заміняла робота за верстатом, а віру - збагнення вершин математики. Такий же він хотів зробити й князівну Марью, але цього в нього не виходило, через що й відбувалися часті сварки його з нею, хоча це й сваркою назвати складно, адже князівна завжди була в ролі що захищається, він ніколи не посмітила б сама розв'язати з батьком сварку. І от, в 1812 році, коли сили Наполеона були на підступах до Смоленська, а значить і до Лисих Гір, князь вирішив створити своє ополчення, що закінчилося для нього ударом, що став причиною його швидкої смерті. І саме смерть змусила князя Болконского вибачитися нарешті перед дочкою, при житті такого ніколи не було. У такий спосіб і закінчується історія імперії, великої лысогорской імперії князя Миколи Андрійовича Болконского.

А що ж Андрій? Адже саме він є одним із трьох головних героїв роман-епопеї. Він, звичайно ж, теж син князя Болконского, але його оточення сильно відрізняється від його родини. Він сам по собі чудова, прекрасно показана особистість. Людина честі, незалежний, ведучий правильний спосіб життя, патріот, гарний друг і радник - таким він є протягом усього роману, від першої зустрічі з Пьером у Петербурзі, де ми вперше з ним докладно знайомимося, до вибуху ядра на Бородінському полі і його смерті поруч із Наташей. У той же час і в князя Андрія є щось суперечливе, як і в його батька: його прагнення до слави. Якось це не сполучається з його основними якостями. Але це в нього протривало не так довго, хоча він і думав про цьому довго. Незабаром настав переломний момент, переломна деталь у його житті, після якого він говорив, що "не буде воювати навіть, якщо французи будуть стояти під Лисими Горами". Це деталь - небо Аустерлица, один із красивейших епізодів усього роману, незабутній своєю художньою красою й міццю. Автор тут показав все своє вміння перейматися в стан героїв, бути на їхньому місці: "Е зовсім не так повзуть хмари по цьому високому, нескінченному небу. Як же я не видал раніше цього високого неба? І як я щасливий, що довідався його нарешті. Так! Все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба. Нічого, нічого ні, крім нього. Але й того навіть ні, нічого ні, крім тиші, заспокоєння. І слава богові!.." Просто приголомшливий епізод, яких немає ніде. Перед цим князь Андрій, усвідомлюючи на що йде, з думкою "От воно!" кинувся із прапором на зустріч французам, чому пішли солдати, що тікають. У такий спосіб природа змінила життя князя Андрія, після цього він став вести зовсім інший спосіб життя: став жити в маєтку Богучарово й займатися чисто господарськими справами. Усе змінила знову краса навколишнього світу, а саме дуб, простий старий дуб. І тут не можна удержатися від пристойної по розмірах цитати: "на краю дороги стояв дуб. Імовірно в десять разів старше беріз, що становлять ліс, він був у десять разів толще й у два рази вище кожної берези. Це було величезний, у два обхвати дуб, з обламаними, давно видно, суками й з обломанною корою [Е] тільки він один не хотів підкорятися чарівності весни й не хотів бачити ні весни, ні сонця. "Весна, і любов, і счастие! - начебто говорив цей дуб. - И як не набридне вам усе той самий дурний і безглуздий обман! Е". а потім, вертаючись, князь Андрій побачив нове життя цього дуба, і вирішив, що і йому настав час почати нове життя. "Старий дуб, весь перетворений, розкинувшись наметом соковитої, темної зелені, млів, ледве колишучись у променях вечірнього сонця. [Е] "Ні, життя не кінчене в тридцять один років"". Таким чином, життя князя Андрія двічі радикально міняла природа, всією своєю красою.

Князь Андрій - це вже зовсім інша тема, тому, напевно на цьому коштує й закінчити. Про родину Болконских не можна говорити, як про щось єдине, оскільки там все совершенно різні, на відміну від Ростових. Тут дане короткий опис кожного члена родини окремо й разом з іншими. Адже родина Болконских - найцікавіша в романі, як з художньої точки зору, так і із чисто читацької, оскільки завжди цікаво читати про людей настільки що сильно розрізняються, але проте живучих в одній родині.

А. Отаманів. 18.03.1999 17:34.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить