Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Багато про що говорить уже сам вибір: Катерина Кабанова виділяє

Random Images

Твір: Островський А. Н. - Гроза - " А. Н. ОСТРОВСЬКИЙ Шлях гріха Катерины Кабановой і Катерины Ізмайловій"

" А. Н. ОСТРОВСЬКИЙ Шлях гріха Катерины Кабановой і Катерины Ізмайловій"

А. Н. ОСТРОВСЬКИЙ

Шлях гріха Катерины Кабановой і Катерины Ізмайловій

Про російське купецтво писали багато письменників кінця дев'ятнадцятого століття. Цікавило авторів і положення жінки в купецькій родині. Цій темі присвячена п'єса "Гроза" А. Н. Островського й нарис "Леді Макбет Мценского повіту" Н. С. Лєскова. Обоє ці добутки вражають подібністю сюжету (бажання любити викликано нудьгою й незадоволеністю життям, у результаті - конфлікт із навколишнім світом, аж до злочину, розв'язка - смерть у річковій безодні). Навіть імена героїнь однакові - їх обох кличуть Катеринами.

Героїнь обох добутків життя штовхає на несправедливий шлях - шлях гріха: для Катерины Кабановой - на гріх перелюбства, для Катерины Ізмайловій - на гріх перелюбства й убивства (багаторазового).

Характерна для того часу причина, що штовхнула головних героїнь на гріх: "нудьга російська, нудьга купецького будинку, від якої весело... уда-витися". Обидві вони вийшли заміж не по любові, та й чоловік неласкавий, ще більше збільшує ситуацію бездітність: "Мені от, коли б я собі дитинчати би народило, от би мені з ним, здається, і весело стало". Обидві вони виховувалися на волі, що сформувала в них палкість характеру

Однак їхні почуття дуже різко відрізняються друг від друга. Багато про що говорить уже сам вибір: Катерина Кабанова виділяє Бориса через його відмінність від навколишніх, а Ізмайлова вибирає Сергія лише через гарну зовнішність

Кабанова любить Бориса одухотвореною любов'ю, інша, навпроти, випробовує скоріше 4>изическое почуття, що переростає у всепоглинаючу пристрасть: "Розгорнулася вона раптом на всю широчінь своєї натури, що прокинулася, і така стала рішуча, що й угамувати її не можна". Вона вже не чує попереджуючого голосу Ксенії: "Негідник пренепостоян-ный-непостійний!", - не зауважує сухості, з якої розмовляє з нею Сергій, ловиться на його виверти. "Катерина Львівна тепер готова була за Сергія у вогонь, у воду, у темницю й на хрест".

Почуття їх різні, але вони досягають такої сили, що "з ним їй і каторжний шлях цвіте щастям", аби тільки бути з ним поруч, бачити його:

"От я тепер тебе бачила, цього вони в мене не віднімуть, а більше мені нічого не треба".

Сильні почуття штовхають їх на гріх, але героїні шукають виправдання своїм учинкам. Для Кабановой це момент, когдв Варвара вручила їй ключ від садової хвіртки. Їй нібито здалося, що хто - те йде, і вона поклала

ключ у кишеню. Також Катерина Ізмайлова перед убивством Зіновія Бо-Рисыча чекає від нього приводу, що роз'ярив би її; він потрібний їй, щоб остаточно виправдати для себе вбивство чоловіка. "

Катерина Островського, незважаючи на імпульсивність, не здатна на вбивство (у неї інші моральні підвалини). Ізмайлова ж робить лиходійство з разючою холоднокровністю, тому що вона вважає свою любов повним виправданням злочину. У той же час Катерина Кабанова вважає вже саме своє почуття гріхом. Протиріччя між почуттями, боргом перед чоловіком, перед Богом, перед суспільством, одноголосно її осудливим, искреннее каяття зводять її з розуму. Остаточно штовхає її до самогубства відмова від її Бориса, вона доходить до крайнього ступеня розпачу, коли їй "що додому, що в могилу - однаково". Їй не вистачило сили характеру, щоб пережити свою трагедію, її тендітні плечі не витримали настільки тяжкий вантаж

На частку Катерины Ізмайловій випали значно більше серйозні випробування, чим на частку Катерины Кабановой. Катерина Львівна не випробовує борошн совісті, але моторошна її ревнощі; "...Вона затряслася й позеленіла, в очах у ніс стало темно; всі суглоби її занили й расслабели". І цей стан женшины, у якої в. об час убивства лише холоділи руки. Незважаючи на всю вагу щиросердечних і фізичних борошн, вона залишається в ясній свідомості, думка про самогубство їй далека. Коли вона кидається у воду, захоплюючи за собою Сонетку, вона даже'не думає про те, що сама теж може загинути

Таким чином, і Катерина Кабанова, і Катерина Ізмайлова вступають на шлях гріха через "нудьгу купецького будинку", через сильні почуття, які вони випробовують. Але по-різному проходять вони цю дорогу. Більше слабка Кабанова не витримує кари за щастя, що є природною на цьому шляху. Незважаючи на релігійність, вона віддає перевагу відходу з життя. А Катерина Ізмайлова сприймає свої страждання як, що програв гравець. Немає в неї ні найменшого сліду каяття, послідовна вона на шляху гріха, і не сходить вона з його до кінця

Слабкі натури коливаються у виборі життєвого шляху. Цільної ж натури не звертають із обраного ними шляхи добра або зла, не змінюють принципам, обираним ними раз і назавжди. Нехай Ізмайлова присвятила своє життя гріху, але її образ притягає силою характеру, готовністю на будь-які жертви заради досягнення своєї мети

Значення другорядних персонажів у драмі Островського "Гроза"

А. Н. Островського по праву вважають співаком купецького середовища, батьком російської побутової драми, російського театру. Його перу належать близько 60 п'єс, з яких найбільш відомі такі, як "Безприданниця", "Пізня любов", "Ліс", "На всякого мудреця досить простоти", "Свої люди - сочтемся", "Гроза" і багато інші

А. Н. Добролюбов назвав п'єсу Островського "Гроза" самим рішучим произведением. тому що "взаємні відносини самодурства й безгласності

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить