Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Не місце в шкільному творі вирішувати питання, хто був прав: червоні

Random Images

Твір: Островський А. Н. - Різне - "МОЕ ВІДНОШЕННЯ ДО РОМАНІВ "РОЗГРОМ" И "ЯК ЗАГАРТОВУВАЛАСЯ СТАЛЬ"."

"МОЕ ВІДНОШЕННЯ ДО РОМАНІВ "РОЗГРОМ" И "ЯК ЗАГАРТОВУВАЛАСЯ СТАЛЬ"."

МОЕ ВІДНОШЕННЯ ДО РОМАНІВ "РОЗГРОМ" И "ЯК ЗАГАРТОВУВАЛАСЯ СТАЛЬ".

Є чи на світі хлопчисько, який би не мріяв стати сильним, мужнім, готовим без стогону знести будь-які борошна?.. Особисто на мене, коли мені було років один - надцать, величезне враження зробив роман Миколи Островського, а життя цього письменника-мученика нерозривно пов'язаний з образом Павки. Улюбленими стали книги, кото - рыми захоплювався Корчагін. Зрозуміло, я мріяв стати схожим на нього. З романом Олександра Фадєєва "Розгром" я познайомився пізніше, але образ маленького неказис - тої людини з рудою бородою ---і Левинсона, ---і який твердо й упевнено вів лю - дей на смертельну боротьбу, запам'ятався міцно. Це було саме час, коли перебудова прискорила свій хід і на країну виплеснулося море тяжкої правди, зважених і скоростиглих висновків про наше минуле. Я захопився історією, що (про, дивної час!) вивчав більше по газетах і журналам, чим по підручниках. А не дуже давно я прочитав незвичайний номер "Юності"(N10 1990р.), у якому собра - ны невідомі матеріали про громадянську війну, у тому числі спогаду й произ - ведення колишніх білих і емігрантів. Звичайно, та епоха стала переді мною в але - вом світлі.

Як же бути? Зовсім ясно, що неможливо вже дивитися на революцію через фанатизм Павла Корчагіна, а громадянську війну бачити в романтичному описі скаженої скачки Першої Кінної. Роман Фадєєва досить реалістичний, життя партизанів показане без прикрас. Я думаю, що й Фадєєвим, і Островським відтворена правий - так. Але це не вся правда, а тільки частина її. Сьогодні нам ближче позиція Б. Пастер - нака, що у романі "Доктор Живаго" малює цю епоху як страшну й криваву человекоубоину.

Чи можна винити кого-небудь у тім, що спалахнула революція? Дуже складний воп - ріс... Так, революція обернулася страшним терором. При цьому частина революціонерів щиро помилялася, вірячи, що насильством можна вирішити всі проблеми, а частина просто рвалася до влади. Звичайно, злочинно було нав'язувати народу силою щастя, що на ділі стало жахливою трагедією мільйонів.

Але неправильно й забувати, що дуже багато хто з революцією зв'язували самі промінь - шие надії. Вона з'явилася долею, що підготувала Росії історія. На жаль, важкої й гіркої...

Чи можна винити Островського, що він всім серцем повірив більшовикам? Вспом - їм, що він говорить про своє дитинство, що важко й назвати-те дитинством:"Я на - чал працювати в 11 років. І працював по 13-15 годин на добу". Восени 1917 року Коля трудиться помічником кочегара на електростанції й одночасно вчиться в школі. Він у числі кращих учнів. Однак закінчити навчання не довелося. Розросталася рево - люция, захлиснувши й рідне місто письменника. Дитинство скінчилося в чотирнадцять років. (І в нього чи одного?.. Згадаємо хоча б Аркадія Гайдара). Треба було вибирати свою дорогу у вихрі подій. Іншого шляху, чим до червоного в нього просто не було.

Чи варто дивуватися, що 17-літній Сашко Фадєєв, вихований у родині професси - ональных революціонерів, із захватом зустрічає революцію, а в 18-ом року вступа - ет у РКП(б)?

Жовтень розколов нашу історію на дві частини. Сьогоднішнє суспільство всіма коріннями там, у далекому сімнадцятому році. Не місце в шкільному творі вирішувати питання, хто був прав: червоні або білі. Я тільки думаю, що варто запозичити муд - рость американців, що пережили 4-літню громадянську війну, але сохранивших пам'ять (і пам'ятники) і про переможців, і про переможені. Ясно також, що щирі патрио - ти, герої (як втім і злочинці) були й у червоних, і в білих. Всі вони ---і громадяни Росії...

Зрозуміло, що від безумовного замилування книгами й героями Фадєєва й Ост - ровского ми відійдемо. Підуть у минуле й твори, що призивають наслідувати Павке Корчагіну. Але романи "Як загартовувалася сталь" і "Розгром" стали частиною мого життя й мого внутрішнього миру. Те ж, імовірно, скажуть і багато тисяч наших людей. Мені дуже не хотілося тому, щоб від вихваляння ми раптом перейшли до їхнього повного забуття...

Буде щиро жаль, якщо майбутні покоління школярів ніколи не прочитають про сміливця Метелиці або відчайдушному Морозке, не задумаються про коливання й терза - ниях Мечика й трагедії Фролова, не довідаються історію про те, як був розгромлений від - ряд червоних партизанів на Далекому Сході, але 19 чоловік, що залишилися, виходячи з ок - ружения, знову готові почати боротьбу.

Майбутні учні багато чого втратять також, якщо не прочитають повні дивного мужності сторінки про те, як боровся Корчагін зі сліпотою, як суворо запитував він із себе за кожну помилку й слабість, як зумів знайти місце подвигу в, здавалося б, неймовірних умовах. Фадєєв і Островський, а також велика кількість людей, схожих на їхніх героїв, виявилися захопленими вихром подій. І якщо вони були чесні пе - ред собою, то не судити ми повинні їх, а зрозуміти й прийняти те краще, що було в них. Вони ---і наша історія, від якої, як і від батьків, не відмовишся.

Романи Островського й Фадєєва написані так, як уже ніколи й ніхто не напи - шет. Адже ці письменники не копалися в архівах, а писали про те, що пережили, і свято вірили у свою правоту. (Інша справа ---і подальша діяльність Фадєєва, як керівника Союзу письменників. Життя ж Островського ---і вічний приклад героїзму й висоти людського духу).

Нехай же ці книги живуть як пам'ятники епохи, як яскрава сторінка наший літі - ратуры й відносини до громадянської війни.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить