Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Це боротьба безкомпромісна, боротьба до кінця. Сама

Random Images

Твір: Блок А. А. - Різне - "АНАЛІЗ ВІРША А. А. БЛОКУ “ПРО, ВЕСНА БЕЗ КІНЦЯ Й БЕЗ КРАЮ...”"

"АНАЛІЗ ВІРША А. А. БЛОКУ “ПРО, ВЕСНА БЕЗ КІНЦЯ Й БЕЗ КРАЮ...”"

АНАЛІЗ

ВІРША А. А. БЛОКУ “ПРО, ВЕСНА БЕЗ КІНЦЯ

І БЕЗ КРАЮ...”

За всі, за

всі тебе дякую я:

За таємні

мучення страстей,

За гіркоту

зліз, отруту поцілунку,

За помсту

ворогів і наклеп друзів;

За жар душі,

розтрачений впустыне.

М. Ю.

Лермонтов

ПРО, весна без

кінця й без краю -

Без кінця й

без краю мрія!

Довідаюся тебе,

життя! Приймаю!

И

привітаю дзенькотом щита!

Приймаю

тебе, невдача,

И удача,

тобі мій привіт!

В

зачарованої області плачучи,

У таємниці

сміху - ганебного немає!

Приймаю

безсонні суперечки,

Ранок в

завісах темні вікна,

Щоб мої

збуджені погляди

Дратувала,

п'янила весна!

Приймаю

пустельні веси

И колодязі

земних міст!

Прояснений

простір піднебесь

И томління

рабьих праць!

И зустрічаю

тебе в порога -

З буйним

вітром у зміїних кучерях,

З

нерозгаданим ім'ям Бога

На холодних

і стислих губах...

Перед цієї

ворогуючою зустріччю

Ніколи я

не кину щита...

Ніколи не

відкриєш ти плечі...

Але над нами

- хмільна мрія!

И дивлюся, і

ворожнечу вимірюю,

Ненавидячи,

клянучи й люблячи:

За мученья,

за загибель - я знаю -

Однаково:

приймаю тебе!

Вірш

А. А. Блоку “ПРО, весна без кінця й без краю...”,

написане 24 жовтня 1907 року, входить у цикл

“Закляття вогнем і мороком”. Вірш

перейнято оптимізмом, повнотою

життєвідчування, має символічне

значення, що знаменувало настання

нового періоду в історії Росії

А. А. Блоку

були близькі поезія М. Ю. Лермонтова й

трагічна чарівність його особистості. Ця

глибокий зв'язок виявляється не тільки в

епіграфах, ремінісценціях, парафразах з

Лермонтова, але й у спільності ідейної

спрямованості творчості поетів, в

подібності самої манери зображення

дійсності й поетичних прииемов.

Вірш

“ПРО, весна без кінця й без краю...” написано

під впливом лермонтовской “Подяки”,

де підводить підсумок відносин поета з “не

” його миром, що прийняв. Як відомо, в

Лермонтова подяка іронічно

переосмислена в останніх віршах, які

Блок не вводить у свій епіграф:

Улаштуй лише

так, щоб тебе відтепер

Недовго я

ще дякував

Подібність

віршів тільки в самому “ключі”

противоре-чивого зображення, розходження - в

їхньому змісті: у Лермонтова це “подяка”

не за радості життя, а за страждання, у Блоку

- оптимістичне сприйняття життя, миру,

незважаючи на його суперечливість і навіть

гибельность:

За мученья,

за загибель - я знаю -

Однаково:

приймаю тебе!

Композиційна

структура вірша опосредует зв'язок

його ідеї й мовних засобів її втілення

Сприйняття життя сприймається

конструктивно як взаємодія

ліричного “я” і життя (миру):

Довідаюся тебе,

життя! Приймаю! І привітаю дзенькотом щита!

Ліричний

герой знаходить збрую в алегорично

зображуваній “ворогуючій зустрічі” з

життям, утоляющей спрагу боротьби (останнє

підкреслюється оптимістично звучними

словами “И привітаю дзенькотом щита!”),

провідної до заповітної й манливої мрії. Це

боротьба безкомпромісна, боротьба до кінця

Саме життя з'являється втіленої в жіночий

образ “з буйним вітром у зміїних кучерях”

(“можна любити матір, сестру й дружину в єдиному

особі Батьківщини - Росії”). Блок -

поет

тонкої метафори:

Перед цієї

ворогуючою зустріччю Ніколи я не кину щита...

Ніколи не відкриєш ти плечі... Але над нами -

хмільна мрія!

Складність і

суперечливість життя й миру зображується

цілою системою її протипоставлених і

взаємовиключних один одного сторін,

протилежних емоцій їхнього сприйняття:

невдача - удача, плач - сміх, ненависть -

любов і др.

Важливу

конструктивну роль грають і інші

протиставлення, що підкреслюють

неосяжність часу: безсонні суперечки (ніч)

- ранок і простори: веси - міста. Та ж

думка підсилюється й атрибутами весни й

мрії (“без кінця й без краю”).

Складність і

суперечливість життя й миру зображується

цілою системою їхніх сторін. У вірші

можна вьщелить так звані ключові

слова, опорні крапки композиції і його

ідейного змісту. Тут таким

конструктивним елементом є

дієслівна форма “приймаю”, що

повторюється п'ять разів, організувати загальний

підкреслений ритм віршів. Його аналогами -

контекстуальними синонімами виступають

інші язикові засоби: привітаю, тобі

мій привіт, що погляди... п'янила весна,

зустрічаю, не кину щита, клянучи й люблячи й

інші

Цілісність

вірша, його значеннєве й структурне

єдність організуються сприйняттям

зображуваного миру ліричним героєм,

людиною своєї епохи, його переживаннями,

емоціями й вольовими імпульсами, а також

характером і типом мови

Думки й

почуття ліричного героя, його

моральна позиція одержують переломлення

і оцінку в образі автора як вищої “поетичної

інстанції”, де мозаїчні деталі

синтезуються в єдине суперечливе

ціле: радість боротьби, готовність піти на

бій (“привітаю дзенькотом щита”),

готовність віддати всього себе виснажливої

роботі (“томління рабьих праць”) і

безсилля розгадати життя, довідатися до кінця

її таємниці (“з нерозгаданим

ім'ям Бога на холодних і стислих губах”, “ніколи

не відкриєш ти плечі”), суперечливе

сприйняття миру (“ненавидячи, клянучи й люблячи”).

В ідеологічної, композиційної й

язиковій структурі вірша “ПРО, весна

без кінця й без краю...” ліричне “я”

саме є, таким чином, предметом

оцінки й осмислення сутності людського

буття, сенсу життя - усього, що на

протязі століть хвилювало людей, що живуть

на Землі

Язикова

структура вірша “ПРО, весна без

кінця й без краю...” мотивована його

змістом і композицією

Домінуючої

образотворчим засобом у вірші

є повтор. Вірш починається

виразним повто-эм фразеологізму -

визначення в постпозиції й предпозиции :

обумовленим словам, що експресивно

підсилює враження безмежності миру

як квітучої весни й такий же неосяжної

людської мрії:

(весна) без

кінця й без краю

Без кінця й

без краю (мрія)

Повторення

синонімів у кожному із цих виражень,

загострює на собі увага й утворить

емоційний зачин віршів, підкреслений

вигуком “про”, інтонацією вигуку й

паузою зіставлення змісту перших

двох віршів (“ПРО, весна без кінця й без краю

- Без кінця й без краю мрія!”)

Наскрізний

повтор дієслівної форми Приймаю (разом

с його аналогами) семантично й структурно

організує текст вірша як його

лейтмотив:

Довідаюся тебе,

життя! Приймаю!

Приймаю

тебе, невдача...

Приймаю Безсонні

суперечки...

Приймаю Пустельні

веси!

Однаково: Приймаю

Тебе!

Життя

приймається захоплено у всій її повноті,

у всіх її самих крайніх проявах. Ця

думка художньо втілюється за допомогою

антонімів:

Приймаю

тебе, Невдача,

И Удача, Тобі

мій привіт!

В

зачарованої області Плачучи,

У таємниці Сміху

- Ганебного немає!

Така ж

функція контекстуальних антонімів:

Приймаю Безсонні

суперечки,

Ранок В

завісах темні вікна...

Приймаю Пустельні

веси

И колодязі

земних міст!

Прояснений

простір піднебесь

И томління

рабьих праць!

Тут

нічні суперечки й ранок, наповнена творчим

пошуком, пустельні села й багатоповерхові

міста, радісний

простір світлого неба й змушений,

підневільний і, може бути, безпросвітний

праця без “творчого ширяння”.

Складне й

суперечливе відношення до різних

явищам і сторонам життя, може бути, навіть

деяка щиросердечна роздвоєність

передається за допомогою антитези: ненавидячи,

клянучи й люблячи

В

добутках поета створюється як би

особлива метафорична мова, своєрідна

другий щабель мови над звичайної, першої, те

є мова символів. Таке у вірші

зображення життя - спочатку, у перших

чотирьох строфах, звичайне, а потім

символічне:

И зустрічаю

тебе в порога - З буйним вітром у зміїних

кучерях, З нерозгаданим ім'ям Бога На

холодних і стислих губах...

Зображуване

з'являється як би в подвійному висвітленні, у двох

планах, які те з'єднуються, то

роз'єднуються. Звичайне життя раптом “проступає”

у вигляді загадкової, не пізнаваної до

кінця жінки - природи - сфінкса

Загальна

образно-символічна двуплановость

вірша заснована на розвитку й

розгортанні метафоричного ряду. Життя

представляється навесні без кінця й без краю:

весна п'янить збуджені від безсонних

ночей погляди поета; нерозгадана їм таємниця

життя осіняється хмільною мрією, у якій

є й збуджений розпач, і

безрозсудність, і надія (весна - весна

п'янить -

хмільна мрія). Образний лад

вірша підтриманий і іншими

метафорами - символами (“У зачарованої

області плачучи, у таємниці сміху - ганебного

немає!”), а також метонімією (безсонні суперечки

- тобто суперечки не сплячих людей) і

гіперболою (без кінця й без краю - про весну й

мрії).

Необхідно

сказати кілька слів про інтонацію

вірша. Емоційний лад віршів

посилений інтонацією вигуку, що надає

їм захоплений вид і врочистість і

создающей декламаційний стиль. Важливо в

цього зв'язку звернути увагу на

знак оклику; у порівняно

невеликому вірші їх 12. Треба сказати,

що число 12 у Блоку завжди було чимсь

символічним. Схвильованість і патетика

ліричної сповіді поета передані

синтаксично приєднанням однорідних

членів, емоційно виділених в

самостійні окличні

пропозиції:

Довідаюся тебе,

життя! Приймаю!

И

привітаю дзенькотом щита!

Приймаю

пустельні веси

И колодязі

земних міст!

Звичайні

фрази як би розірвані на частині,

интонационно підкреслені (довідаюся, приймаю).

Вірш композиційно цілісне, в

ньому яскраво проступають внутрішня

тематична закінченість і метричне

єдність. Стих виразний, четырехстишная

строфа яскраво розкриває внутрішнє

зміст добутку

И дивлюся, і

ворожнечу вимірюю,

Ненавидячи,

клянучи й люблячи:

За мученья,

за загибель - я знаю -

Однаково:

приймаю тебе!

Вірш

звучить ритмічно широко, розмірене й

вільно. Воно написано тристопним

анастопом із чередующимися жіночими й

чоловічими римами: а в а в.

Індивідуальний

авторський стиль, сукупність засобів і

прийомів роблять цей вірш Блоку

добутком яскравої художньої

виразності

Добуток

А. А. Блоку не можна засвоїти “з ходу”, не

напружуючи свого розуму й своєї душі. Вірші

Блоку не читаються “легко” ще й тому, що

у них втілено чимало важких, навіть, якщо

завгодно, тяжких переживань

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить