Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Юрій Живаго вважає, що безсмертя буде досягнуто

Random Images

Твір: Пастернак Б. Л. - Різне - "Біблійні мотиви в романі Б. Л. Пастернаку "Доктор Живаго""

"Біблійні мотиви в романі Б. Л. Пастернаку "Доктор Живаго""

Біблійні мотиви в романі Б. Л. Пастернаку "Доктор Живаго"

Біблія сама по собі багато значила для Б. Л. Пастернаку. В "Охоронній грамоті" він писав: "Я зрозумів, що, приміром, Біблія є не стільки книга із твердим текстом, скільки записний зошит людства, і що таке все віковічне". Тому цікаві біблійні мотиви в його творчості. У романі "Доктор Живаго" одержали втілення як моральні сторони євангельського навчання, так і інші, пов'язані з головною ідеєю, принесеної Христом людству. "Смерті не буде", - так звучить один з авторських варіантів назви майбутнього роману. На думку Пастернаку, людина повинен носити в собі ідею безсмертя. Без цього він не може жити. Юрій Живаго вважає, що безсмертя буде досягнуто людиною, якщо він стане "вільний від себе" - прийме на себе біль часу, прийме всі страждання людства, як свої. І значимо те, що головний герой - не тільки лікар, але й поет. Збірник його віршів є результатом, підсумком життя. Це життя Юрія Живаго після смерті. У цьому - безсмертя людського духу. Ще одна тема, що хвилює Пастернаку, як і Достоєвського. Це тема духовного відродження особистості. Вона явно уплетена в складний романний ансамбль. Перші рядки книги (похорони матері Юры, хуртовинна ніч після поховання, переживання дитини) - значеннєвий зачин цієї теми. Пізніше Юрію Андрійовичу думає, що він пише поему "Сум'яття" про ті дні, які протекли між смертю Христа і його воскресінням, про тім просторі й часі, коли йшла боротьба між воскресительной потенцією життя й "чорною земною бурою": "И два римовані рядки переслідували його: "Ради торкнутися /И треба прокинутися". Раді торкнутися й пекло, і розпад, і розкладання, і смерть, і, однак, разом з ними рада торкнутися й весна, і Магдалина, і життя. И - треба прокинутися! Треба прокинутися й устати. Треба воскреснути". А головний герой роману воскресіння розуміє так: "...От ви побоюєтеся, чи воскреснете ви, а ви вже воскресли, коли народилися, і цього не помітили". Доктор Живаго вважає, що людина в інших людях і є душу людини, його безсмертя: "В інші ви були, в інших і залишитеся. І яка вам різниця, що потім це буде називатися пам'яттю. Це будете ви, що ввійшла до складу майбутнього". Цікава в романі й ідея життя як жертви. Саме таким життям живуть герої роману. Для Пастернаку важлива тема співчуваючої тотожності душі однієї людини іншому, думка про неминучість віддати всього себе за людей. Симушка Тунцова в романі міркує: "...Адам хотів стати Богом і помилився, не став їм, а тепер Бог стає людиною, щоб зробити Адама Богом". Героям Пастернаку властив любов до ближнього. В "Охоронній грамоті" автор писав, що "майбутнє людини є любов". І про головного героя роману так говориться: "...все життя він намагався ставитися з любов'ю до всіх людей, не говорячи вже про близькі й родині". Є ще один герой - Микулицын, що, як і герої Достоєвського, живе любов'ю до ближнього. Це про нього сказане в романі: "...він злочинно добрий, добрий до крайності. Пошумит, покобенится й розм'якне, сорочку із себе зніме, последнею коркою поділиться". У романі Пастернаку можна виділити два уклади буття: природне життя людей (час) і надприродна (вічність). Лише в контексті вічності життя людини й усього людства одержує для письменника зміст. Всі події роману, всі персонажі раз у раз проектуються на новозавітний переказ, сполучаються з вічним, будь те явний паралелізм життя доктори Живаго із хрещеним шляхом, долі Лары з долею Магдалини, Комаровского - з дияволом. "Загадка життя, загадка смерті" - над цією таємницею б'ється думка автора "Доктори Живаго". І Пастернак розгадує "загадку смерті" через життя в історії-вічності й у творчості. От чому в труни Живаго любляча його жінка відчуває "віяння волі й безтурботності". Цього письменника завжди нескінченно торкало чудо життя. Він ніколи не втрачав відчуття первинної краси того, що нас безпосередньо оточує. Цьому Пастернак віддав своє життя, і це, властиво, його в ній тримало. Але він ніколи не відокремлював себе від часу, просто намагався затвердити гармонію того існування, з яким він прийшов у життя. От цим нам і доріг Пастернак. У цьому застава його якщо не вічної, те, у всякому разі, тривалому житті.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить