Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Уважається, що у своїх філософських і історичних поглядах

Random Images

Твір: Толстой. Л.Н. - Війна й мир - " УЛЮБЛЕНА ГЕРОЇНЯ Л. Н. ТОЛСТОГО"

" УЛЮБЛЕНА ГЕРОЇНЯ Л. Н. ТОЛСТОГО"

УЛЮБЛЕНА ГЕРОЇНЯ Л. Н. ТОВСТОГО

Мова йтиме про улюблену героїню Толстого, виходить, про Наташе Ріс-Товой? Немає. І не про Ганну Карениной, що автор все-таки осуж-дає. Автор, помітьте, а не читачі, їм цього права автор не дає, що підкреслено вже в епіграфі до роману. Сказати, що Толстой створив целую галерею жіночих образів, - значить нічого не сказати. називали Тургенєва; на мій погляд, це Гончарів. У Толстого чоловічі образи все-таки затьмарюють жіночі, тому що його герої, як і герої До-стоевского, - це герої-ідеологи. Але в ряді героїнь Толстого є одна, так сказати, не просто героїня, а героїня ідеологічна. Це князівна Марья, а тому що вона не бере участь у центральному романному трикутнику, то про неї часто забувають, захоплюючись образом Наташи. А зрячи. Так, Толстой любив Наташу, так, образ її поетичний (хоча й нена всьому протязі книги), так, прототипом Наташи була обворожи-тельная Т. А. Берс. Але прототипом князівни Марьи була матір Толс-Того. Письменник не пам'ятав матері, портрети ж її навіть не збережи-лисій і він створив у своїй уяві її духовний вигляд. , - говорив Толстой. Ця молитва завжди допомагала йому у важкі мінути життя. Погодитеся, що це зовсім інше отноше-ние, чим захоплення гарненькою артистичною дівчиною. І це нало-жило відбиток на два головних жіночих образи. Товстої не повідомляє нас деталей зовнішності князівни Марьи. Вона існує в іншому, чим Наташа, вимірі. Наташа може бути сьагтап!, може бути, коли плаче, але князівна Марья. Жоден із із-вестных мені авторів не написав чого-небудь подібного про своєї ге-роине. Товстої як би опису зовнішності князівни Марьи, тому що природа її інша - духовна. Ми знаємо про неї, що світським чепурунам вона здавалася. Собі вона теж здавалася некрасивої, коли дивилася на себе в дзеркало. Анатоля Курагина, що відразу відзначило достоїнства, і Наташи Ростовой, князівна Марья нічим таким не залучала. Князівна Марья не виїжджає на бали, тому що живе самотньо в селі, суспільством порожньої й дурної компаньйонки-фран-цуженки тяготиться, смертельно боїться строгого батька, але ні на кого не ображається. Якщо й можна зрівняти її з ким-небудь із героїнь русявий-ской літератури, так це із Сонею Мармеладовой, що теж при-носить себе в жертву своїй родині. Але ці дві непомітні героїні мають головне - віру. Гарна або погана ця їхня релігія - інше питання. Важливо, що вони мають незламну внутрішню силу, такою чіткістю морального орієнтира, який не було в героїв-чоловіків. Соня й князівна Марья - це еталон женщины-христиан-ки. І неважливо, що Соня - повія, а князівна Марья на початку книги самітниця, а наприкінці щаслива дружина й мати. Це їх не розводить на різні полюси. Скоріше, навпаки, два геніальних пи-сателя, не змовляючись, показують, що соціальна, так сказати, роль, соціальний статус перед щирою вірою - ніщо. Як не дивно, головні ідеї про війну й світ висловлює в книзі Толстого жінка - князівна Марья. Вона пише в листі Жюли, що війна - це знак того, що люди забули Бога. Це в на-чалі добутку, ще до 1812 року й всіх його жахів. По суті, до цієї ж думки прийде після багатьох жорстоких боїв, після того, як він бачив смерть віч-на-віч, після полону, після тяже-лых поранень її брат - професійний військовий, посмеивав-шийся над своєю сестрою й называвший її. Князівна Марья пророкує князеві Андрію, що він зрозуміє, що є. І він, що побачив Схід і Захід, що пережив щастя й горе, що становило закони для Росії й диспозиції боїв, що філософствував з Кутузовим, Сперан-Ским і іншими кращими розумами, що перечитав стільки книг і знайомий з усіма великими ідеями століття, - він зрозуміє, що права була його молодша сестра, що проводила життя в глушину, ні з ким не спілкувалася, тріпотіла перед батьком і розучувала слож-ные гами так плакала над завданнями з геометрії. Він дійсно прощає смертельного ворога - Анатоля. Чи звернула князівна брата у свою віру? Сказати важко. Він незмірно вище її (як, втім, і всіх у книзі) по своїй проникливості, умінню поні-мати людей і події. Князь Андрій пророкує долю Напо-Леона, Сперанского, результат боїв і мирних договорів, що не раз викликало здивування критиків, що дорікали Толстого в анахро-низмах, у відступах від вірності епосі, у Болконского й т.д. Але це особлива тема. А от доля самого князя Андрія пророчила його сестра. Вона знала, що він не загинув під Аустерлицем, і молилася за нього, як за живого (чим і врятувала, навер-ное). Вона зрозуміла й те, що на рахунку кожна мінута, коли, не маючи про брата ніяких відомостей, пустилася у важкий шлях з Воронежа в Ярославль по лісах, у яких зустрічалися вже загони французів. Вона знала, що він іде на смерть, і пророчила йому, що він про-стит перед смертю свого лютого ворога. І автор, помітьте, всег-так на її стороні. Навіть у сцені богучаровского бунту права ніколи що не управляла маєтком боязка князівна, а не мужики, предпола-гающие, що їм краще буде під владою Наполеона. Або от ще, здавалося б, незначна деталь: у листі тої ж Жюли князівна Марья висловлює свої побоювання за Пьера, не-ожиданно сделавшегося багатієм. Вона передбачає, що більші з-блазны й спокуси стоять на його шляху. І точно, вся його далекої-шая життя - проходження спокус, зльоти й помилки. Можна сказати, що сама князівна ледве було не помилилася роко-вым образом в Анатолеві. Але помилка ця іншого роду, чим помилка На-таши. Наташей рухає марнославство, чуттєвість - що завгодно. Князівною Марьей рухають Борг і Віра. Тому вона не може оши-биться. Вона приймає долю, як випробування, що посилає їй Бог. Що б не трапилося, вона буде нести свій хрест, а не ридати й намагатися отруїтися, як Наташа Ростова. Наташа свавільна - князівна Марья покірна. Наташа не вміє страждати, вона навчиться цьому багато пізніше, у постелі вмираючого князя Андрія або навіть потім, коли буде згадувати його останні дні й останні слова разом з його сестрою. Тоді їй відкриється інша сторона життя. Уважається, що у своїх філософських і історичних поглядах Толстої ближче всього до фаталізму. Я б змінила формулювання. Товстої призиває нас непохитно зустрічати все, що пошле нам Бог або Доля (як називати Провидіння - неважливо). Наташа хоче бути щасливої. Князівна Марья хоче бути покірної Богові. Вона ду-томить не про себе й ніколи не плаче від, а тільки від. Адже ангелові не можна заподіяти біль, нель-зя й обдурити або скривдити його. Можна тільки прийняти його предска-зание, звістка, що він несе, і молитися йому оспасении.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить