Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Людина може певною мірою коректувати свою особистість, свої

Random Images

Твір: Чехов А. П. - Різне - "ЧОМУ МЕНІ БЛИЗЬКЕ ТВОРЧІСТЬ А. П. ЧЕХОВА"

"ЧОМУ МЕНІ БЛИЗЬКА ТВОРЧІСТЬ А. П. ЧЕХОВА"

ЧОМУ МЕНІ

БЛИЗЬКА ТВОРЧІСТЬ А. П. ЧЕХОВА

Чехов не

випадково починає з легких жанрів. Він не

шукає свого читача, він знає публіку й до

їй звертається у своїх невибагливих

гуморесках. Не випадкові і його численні

псевдоніми: Людина без селезінки, Антоша

Чехонте... Це м'який домашній гумор, не

претендующий ні на що, крім жарту,

зухвалу усмішку - і тільки. І теми його

ранніх розповідей прості й невибагливі: він

висміює надмірне чиношанування,

дурну пихатість... Але от отут-те й

криється щось несподіване: теми

оповіданнячок Антоші Чехонте - осмислення

знайомих нам центральних проблем росіянці

літератури! Згадаємо “Смерть чиновника”.

Герой, що випадково пчихнув на лисину

начальника, вибачався-вибачався, та й помер

зі страху. Але ж це - чеховське

переломлення теми “маленької людини”!

Після гострого співчуття долі

гоголівського Акакия Акакиевича, після

відчуття нескінченної провини перед приниженими

і ображеними героями Достоєвського

Росія реготала над дурною й вульгарною смертю

маленького чиновника. Предметом інтересу й

художнього осмислення Чехова

стає новий шар життя, невідомий

російській літературі. Він відкриває читачеві

життя повсякденну, щоденну, знайому

усім черзі рутинних побутових справ і

міркувань, що проходить повз свідомість

більшості: вона служить лише тлом для

дійсно вирішальних, екстраординарних

подій і здійснень. Чехів прагне

звернути увагу читача на дні й годинники

самого маленького обивательського

існування, осмислити їх, почати жити

усвідомлено. Таким чином,

героєм Чехова стає людина,

діючий заведенно, механічно, не

пізнаючи життя й не усвідомлюючи себе в ній. І

все життя цього героя проходить чекаючи

якогось рішучого повороту, яскравого

події. Але, коли ця подія

дійсно відбувається, виявляється, що

людина не може не тільки діяти -

сприяти сприятливому повороту

долі або протистояти її удару; він не

здатний навіть осмислити що відбувається:

неопрацьована, недотепна свідомість “буксує”...

І в результаті життя котиться

далі вже прокладеним руслом до тому

останньому підсумку, що з повною ясністю

доведе, що не відбувся ще одна людина,

не сформувалася ще одна особистість, ще

одне життя пройшло впустую... І всі

творчість А. П. Чехова сприймається

саме як

медичний діагноз: Падіння почуття

особистості

Він писав

приватне життя - саме це стало

художнім відкриттям. Під його пером

література стала дзеркалом мінути, що має

значення лише в житті й долі одного

конкретної людини. Чеховська Росія

складається з питань, із сотень розгаданих і

нерозгаданих доль. І лише із усього цього

безлічі, із сукупності штрихів,

починають переглядати обрису картини

Персонажі Чехова утворять строкату юрбу,

це люди різних доль і різних професій, їх

займають різні проблеми - від дрібних

побутових турбот до серйозних філософських

питань

Художня

манера А. П. Чехова не повчальна, йому

претит пафос проповідника, учителі життя

Він виступає як свідок, як

побутописець. В “Вишневому саду” Чехов не

тільки створив образи людей, чиє життя

довелася на переломну епоху, але запам'ятав

сам Час у його русі. Хід історії є

головний нерв комедії, її сюжет і зміст

Герой

Чехова, як завжди, грає у власної

життя другорядну роль. Але в “Вишневому

саду” герої виявляються жертвами не

приватних обставин і власного

безвільності, а глобальних законів історії:

діяльний і енергійний Лопахин - такий же

заручник часу, як пасивний Гаїв. П'єса

побудована на унікальній ситуації, що

стала улюбленої для всієї нової драми XX

століття, -

це ситуація ПОРОГА. На сцені ще нічого не

відбувається, але вже є відчуття краю,

безодні, у яку повинен звалитися

людина

Кожний з

героїв п'єси сповідається, але в підсумку всі

ці сповіді виявляються звернені в

залів для глядачів, а не до партнерів по сцені. В

якийсь момент що сповідається розуміє,

що самого головного пояснити не зможе

Так Аня ніколи не зрозуміє драми матері, а

сама Любов Андріївна ніколи не зрозуміє

Аніного захоплення Петіними ідеями. Людина

може певною мірою коректувати

свою особистість, свої відносини сокружающими.

Але змінити свою роль він не може, як би

далека вона йому не була. Невідповідність

внутрішньої сутності героя тої історичною-історичній-соціально-історичної

ролі, що він змушений грати, - от

драматична суть “Вишневого саду”.

У комедії

переплітаються трохи сюжетних ліній

Раніше всіх закінчується “дурна”

сюжетна лінія роману, що не відбувся,

Лопахина й Вари. Вона побудована на

улюбленому чеховському прийомі: найбільше

і охотнее всього говорять про те, чого ні,

обговорюють подробиці, сперечаються про дріб'язки -

неіснуючого, не зауважуючи або

свідомо замовчуючи існуюче й

істотне

Давайте

вдивимося в образ Лопахина, тому що сам А. П.

Чехів уважав його роль “центральної” в

комедії. Дивне сполучення

безкорисливої любові до прекрасного - і

купецької жилки, мужицької простоти - і

тонкої артистичної душі прагне

уловити й втілити в образі Лопахина Чехов

Лопахин - єдиний, хто пропонує

реальний план порятунку вишневого саду. І

реальний цей план насамперед тому, що

Лопахин розуміє: у колишньому виді сад

зберегти не можна, час його пішло, і тепер

сад можна зберегти, лише переулаштувавши,

змінивши відповідно до вимог

нової епохи. Варячи чекає простого й

логічного ходу життя: раз Лопахин часто

буває в будинку, де є незаміжні дівчини,

з яких “підходить” йому лише вона, Варячи, -

виходить, повинен женитися. І лише зайнятість

заважає йому помітити її достоїнства. У Вари

навіть думки не виникає інакше глянути на

ситуацію, подумати, чи любить її Лопахин,

чи цікава вона йому? Всі Вариного очікування

засновані на розмовах навколишніх про те,

що цей шлюб був би вдалий, на дозвільних

пересудах!

ЩоГине

сад і що не відбувся, навіть непомічена

любов - дві наскрізні, внутрішньо зв'язані

теми п'єси. Порятунок саду - у його корінному

перебудові, але нове життя означає

насамперед смерть колишнього, і катом

виявляється той, хто ясніше всіх бачить

красу миру, що гине

Зараз,

близько до нового рубежу століть, у сучасної

смуті кінця епохи, руйнування старого й

судорожних спроб створити нове, “Вишневий

сад” звучить для нас не так, як звучав ще

десять років тому. Виявилося, що не тільки

рубіж XIX - XX століть

- час дії чеховської комедії; вона

написано й про безвременье взагалі, про тім

неясній досвітній годині, що

довівся на наше життя, визначив і наші

долі

 

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить