Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Він став своєрідним "літературним Колумбом Русі", що открыли

Random Images

Твір: Жуковський В. А. - Різне - "Романтичний мир лірики Жуковського."

"Романтичний мир лірики Жуковського."

Романтичний мир лірики Жуковського.

У самих джерел російського романтизму стояв один з ярчайших літераторів початку XIX століття - Василь Андрійович Жуковський. Він став своєрідним "літературним Колумбом Русі", що открыли "Америку романтизму", як назвав його Бєлінський. Сама природа подбала створити в його особі "російська луна" для західноєвропейського романтизму. Але він не тільки писав прекрасні, продиктовані вільним вдохнове-нием добутку, але й жив натхненно, поетично. Тому вся його творчість пронизана природними й немудрими інтонаціями життя й природи. Непевність у можливості звичайного земного щастя й одночасно спрага знайти гармонію з миром стануть постійними супутниками Жуковського й багато в чому визначать характер його поетичної творчості. Перший надрукований вірш молодого поета закінчується так: Життя, друг мій, безодня Сліз і страждань... ("Травневий ранок" (1797 рік)). Жуковський вірить у вічність любові й щастя, умовою якої є вірність "до труни" і "за труною". Уява поета цікавить все таємниче, сховане від людських очей, потойбічне, що ставить людини перед проблемою особистої відповідальності за вчинене, перед вибором між добром і злом. Романтичний мир лірики Жуковського заповнений віршами про народне життя, фольклор стає для Жуковського джерелом високої поезії: Раз у водохресний вечорок Дівчини ворожили: За ворота черевичок, Знявши з ноги, кидали... ("Світлана" (1808 рік)). У жовтні 1812 року, перед боєм під Таурином, Жуковський написав свій кращий цивільний добуток - поему "Співак у стані російських воїнів", що є романтичною одою. Така форма вірша, написана як пісня із чергуванням запевов співака й приспівів хору воїнів, являє собою щось зовсім нове в російської поезії. У ньому виражений патріотичний ентузіазм, славні героїчні традиції російського народу протягом історичного минулого, що викликають у пам'яті образи Святослава, Дмитра Донського, Петра I, Суворова. Поет викликує: Хвала вам, чада колишнього років, Хвала вам, чада слави! Жуковський створює целую портретну галерею з 23-х офіцерів-героїв Вітчизняної війни. У неї входять Кутузов, Ермолов, Раєвський, отаман Платов, Дохтуров, Давидов, Кульнев, Багратіон і інші не менш значимі особистості. Крім того, Жуковський говорить про любов російських людей до Батьківщини, її природі, описує народний побут і вдачі: Про батьківщина свята, Яке серце не тремтить, Тебе благословляючи? Значне місце в лірику Жуковського зайняло зображення природи. Він виступив як перший творець ліричного пейзажу в російській літературі, і в цьому він указав дорогу іншим поетам. В образах сільської природи поет шукав відбиття своїх мрійливих і замислених переживаі-ний: Місяці збитковий лик встає через пагорби... Про тихе небес замислених світило, Як зыблется твій блиск на сутінку лісів! Як блідо брег ти озлатило! ("Вечір" (1806 рік)). Для вираження своїх ідей і фантазій Жуковський шукав у пейзажі певні фарби й риси. Це допомогло йому знайти в природі такі легкі переходи й тонкі відтінки, які до Жуковського не використовувалися в російської поезії. Він не намагався побачити нічого величний і грандіозного: поет цінував у природі спокій, тишу, безтурботність. Тому Жуковський малював природу російської півночі такою, який вона буває влітку або ранньою осінню, тихим ранком або ясним вечором - без бури й негоди: Все тихо: гаю сплять; в околиці спокій; Простягшись на траві під вербою нахиленої, Слухаю, як дзюрчить, сливаяся з рікою, Потік, кущами осінений. Сила його зображальності - в умінні вловити найтонші переливи фарб, шерехи, трепети, відблиски гаснучого вечора. Жуковський лише зрідка прибігає до уособлення природи, до емоційних епітетів. Частіше в картинах природи, які малює поет, є присутнім сприймаюча її людина. Він і природа в нього дані в деякій єдності. Описуються не стільки явища природи, скільки щиросердечний стан людини. От чому пейзажі Жуковського називають "пейзажами душі". "Життя душі" і є справжній предмет елегії поета. Вся творчість зрілого Жуковського пронизує романтична ідея двох мирів: миру явищ і миру таємничого, потойбічного. Зовнішня точність опису заважає осягнути таємниці світобудови, доступної тільки інтуїції, миттєвому поетичному осяянню й моральному почуттю. Жуковський тому й зосереджений на почуттях душі, що на них відгукується "незрима душа" природи: Мій слух у цій тиші приветный голос чує... Як би невидиме дихає... Душу незрима подъемлет голос свій З моєї розмовляти душою. ("Слов'янка", 1815 р.) Ще один приклад вірша-" пий-зажа душі" - елегія "Море" (1822 р.), що високо оцінив А. С. Пушкіна. У порівнянні з елегією "Вечір", в "Море" Жуковський дуже часто прибігає до уособлення природи. Романтична ідея двох мирів у цьому добутку відбивається протиставленням - море - небо. Картини стану моря пов'язані з настроєм, миром емоцій і почуттів людини (повні "тревожною думою"). І дійсно, елегія є зразком романтичної пейзажної лірики: Безмовне море, блакитне море, Коштую зачарований над безоднею твоєї. Ти жваво; ти дихаєш; збентеженою любов'ю, Тревожною думою наповнене ти. Наприкінці життя, в 1851 р., Жуковський пише вірш про лебедя, якого він пам'ятав ще із часів Царського села (елегія "Царскосельский лебідь"). В'яземський так відгукнувся про цей вірш: "Лебідь твій чудно гарний. Заздрю твоїй духовній бадьорості і ясності вуха": ...Він із землі рвонувся... і його не стало У висоті... і горілиць із висоти впав він... Широко розкинувши крила, що як летить, У небеса вперяя погляд, вуж не палаючий. Таким чином, вся наступна російська лірика була продовженням поезії Жуковського. Він "відкрив російської поезії душу людську" (Г. А. Гуковский), познайомив читача зі своїм романтичним миром мрій. Те, що колись уважалося надбанням розуму, у Жуковського стало частиною щиросердечного життя, що додало особливий ліризм його поетичній творчості. Не тільки любов і дружба, але й філософія, мораль, соціальні аспекти життя з'явилися предметом внутрішнього переживання.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить