Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Болконский чітко знає свою мету, і він прагне до неї, витрачаючи на це все свої

Random Images

Твір: Толстой. Л.Н. - Війна й мир - "Щасливі мінути в житті Андрія Болконского."

"Щасливі мінути в житті Андрія Болконского."

Щасливі мінути в житті Андрія Болконского.

У кожної людини в житті бувають мінути радості й сумуй, зльотів і падінь. І кожний з нас переживає це по-своєму: радується своїм досягненням або приймає жорстокий удар долі. Так і в романі «Війна й мир» ми бачимо щасливі й смутні мінути одного з головних героїв Андрія Болконского. Він живе зі своїми думками, ідеями, цілями й у нього свій погляд на мир.

На початку роману ми бачимо Андрія, що мирно живе зі своєю молодою дружиною, як і подобается для суспільства того часу. Але в думках у нього зовсім не таке життя, воно мріє зовсім не про затишок і комфорт. Болконский чітко знає свою мету, і він прагне до неї, витрачаючи на це все свої сили. У мріях Андрія коштують тільки слава, подвиг і перемога російської армії, але, насамперед, власне торжество й думка про подвиг, який би підніс його на п'єдестал пошани.

На поле Аустерлица він був практично щасливий, Андрій вірив в успіх росіян і у свій власний успіх. Він був уже близький до здійснення своєї мрії, але поразка Росії зруйнувало всі мрії й повернуло його в реальність.

На початку роману кумиром князя Андрія був Наполеон, Болконский прагнув стати таким же, як він. Але, коли Андрій бачив небо Аустерлица, у його душі й думках відбувся переворот, він зрозумів, що щастя не в славі, а в будинку, у родині, у дітях... І в цю саму мить Болконский усвідомив, як же обмежений Наполеон, як він незначний і «малий», у порівнянні із щастям, що відкрив для себе Андрій. Але надії знову не виправдалися й він знову не зміг знайти свого щастя. Раптово вмирає при пологах дружина, і в нього на руках залишається осиротілий син. Болконский відчуває себе самотнім, нещасним, думаючи, що життя його кінчене в тридцять один років. Вчасно до нього на допомогу приходить друг Пьер, він значно впливає на погляди Андрія. Побачення з Безуховим у сукупності із травневою ніччю у Втішному, коли він уперше зустрівся з Наташей, відроджують і обновляють Андрія. Він раптом розуміє, дивлячись на зелений, свіжий і гарний дуб, що ще недавно був голий і корявий, що життя його ще не кінчене, що необхідно боротися за своє щастя. І Андрій знаходить для себе нове заняття й нову людину, який він знову боготворить - це Сперанский зі своєю розробкою про скасування кріпосного права. Болконский думав, що щастя - робота для народу, для його блага. Але після зустрічі з Наташей він розуміє, як «фальшиві» були всі цінності його життя до цього моменту. Князь Андрій усвідомлює справжнє земне щастя. Але й тут Болконский не встигає повністю насолодитися їм, тому що переносить своє весілля на рік і їде за кордон. Там він відчуває повну волю думок. І саме в Європі Андрій усвідомлює, що в нього з Ростовой повне нерозуміння. Тут, у черговий раз, удача йде з його рук, хоча він уже тримав її. Зі зрадою Наташи в князя Андрія знову міняються погляди, ідеї й думки. Перед Бородінським боєм він розуміє, що перемога або поразка залежить не від штабу, а від настроя народу, солдат.

Коли Болконский був поранений, він усвідомив, що не хоче розставатися з життям, тому що було ще щось, чого він не зрозумів. Напевно, він відчув земне щастя, що постійно вислизало від нього, що Андрій так і не зумів відчути від початку до кінця.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить