Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Та й коли будуть лаяти в очі, будуть

Random Images

Твір: Лермонтов. М.Ю. - Герой нашого часу - "“І ДАЙ ВАМ БОГ ПОБОЛЕЕ ЗУСТРІТИ НА ШЛЯХУ ВАШОГО ЖИТТЯ МАКСИМОВ МАКСИМЫЧЕЙ”."

"“І ДАЙ ВАМ БОГ ПОБОЛЕЕ ЗУСТРІТИ НА ШЛЯХУ ВАШОГО ЖИТТЯ МАКСИМОВ МАКСИМЫЧЕЙ”."

“І ДАЙ ВАМ БОГ ПОБОЛЕЕ ЗУСТРІТИ НА ШЛЯХУ ВАШОГО ЖИТТЯ МАКСИМОВ МАКСИМЫЧЕЙ”.

У романі Лермонтова “Герой нашого часу” виведена чарівна й добра людина - Максим Максимыч. Це чуйна, прихилиста натура, що надовго зберігає своєї прихильності. Це ясно видно по тому, як він зустрів Печорина. Він любив його, як рідного, і був дуже скривджений холодною й натягнутою зустріччю. Але залишився йому вірний до кінця. Він дуже любив Бэлу, любив, як дочка. Він дуже шкодував про те, що вона вмерла, і все-таки розумів, що Печорин кинув би її зрештою, а для бідної горянки це було б багато гірше смерті. Це саме батьківська любов, сувора жалість. І те, що він був здатний на такі почуття, доводить широту його душі. Він міг розуміти, здавалося б, зовсім далекі його поданням учинки, порядки й звичаї горців. Він гово-рил про вбивство батька Бэлы Казбичем: “Звичайно, по-ихнему він був зовсім прав”. Це була людина, здатний гаряче любити й прощати. Рідкі якості!

Людина, що через багато років розлуки пронесла любов до свого випадкового товариша, здатний на багато чого заради дружби. Такі люди висвітлюють життя м'яким, добрим, серцевим світлом, допомагають зрозуміти, що добре й що погано, усвідомити й виправити свої помилки. Мало таких людей. Ці люди ніколи не бувають із-вестны, знатні, багаті, рідко займають високі пости. Вони всі віддають друзям, усе, що мають самі, і навіть самих себе

Коли їх відштовхують, як це трапилося при зустрічі Максима Максимыча з Печориным, вони дуже переживають це. Мені показує-ся, що таких людей, як Максим Максимыч, не можна скривдити подумки. Це може зробити тільки дуже нечутлива або дурна людина. По-моєму, людина, що скривдила такого “Максима Максі^-мукаючи”, повинен дуже переживати свою провину, намагатися її загла-дить, зм'якшити. Тому іноді з такими людьми дуже важко об-щаться. І ще: такі люди рідко ображаються. Це може показати-ся суперечливим, але тут всі саме так. Що скривдив почуває образу більше скривдженого

Це слабкі люди. Слабкі у відношенні зі своїми друзями. Люди, всі що прощають. Вони можуть лаяти своїх друзів в очі, але позаочі вони завжди будуть говорити про їх добре. Та й коли будуть лаяти в очі, будуть переживати це набагато більше тих, кого вони лають. Це сильні люди. Вони не прощають собі своїх слабостей. Навіть коли Максим Максимыч говорить про те, що заплакав, дивлячись на Печорина з Бэлой, він поправляється: “Не заплакав, а так, пус-тое”. Такі люди рідко розповідають про себе. Так це буває й не потрібно. Видно, що це за людина, - з перших його слів. Це ті “перші зустрічні”, послані долею, яким звичайно так легко висловлювати свої тривоги, і які притчею, розповіддю або просто словом можуть так допомогти!

Мені здається, що по таким людям можна звіряти свої поступ-ки. Тільки треба думати не про те, що б вони сказали тобі на це, а про те, як би вони надійшли в подібній ситуації

Таких людей не може й не повинне бути багато. Але якщо така людина стала твоїм другом - це прекрасно.

 

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить