Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Свято життя - молодості роки - Я вбив під вагою праці. І поетом, мазуном

Random Images

Твір: Некрасов. Н.А. - Різне - "Становлення демократичної поезії Н. А. Некрасова"

"Становлення демократичної поезії Н. А. Некрасова"

СТАНОВЛЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПОЕЗІЇ Н. А. НЕКРАСОВА

Що ти, серце моє, расходилося?.. Н. А. Некрасов Шлях Миколи Олексійовича Некрасова й у житті, і в поезії був нелегким. Його «університети» виявилися далекими від того, що могла обіцяти життя парубкові із дворянської родини середнього статку. Ранні враження багато в чому визначили те, що навіть ставши великим всеросійським поетом, Некрасов залишився співаком Волги й російської півночі. Багато чого з того, що стало змістом майбутніх віршів, пройшло через особистий досвід ще маленького Некрасова, і насамперед - страждання людей. Страждання двірських, селян, бурлак зливалися з відчуттям страждання найближчої істоти - матері, людини великої душі й високої культури, що багато терпіла від самодура-чоловіка й рано померлої. Вона була виконана суму, И тим часом, як гучні й жваві Три отроки навколо її грали, Її вуста задумливо шепотіли: «Нещасні! Навіщо народилися ви? Підете ви дорогою прямою И вам долі своєї не уникнути!» Так загальне страждання сприймалося і як особисте, своє, народжуючи ненависть до джерела - кріпосному праву й до його носіїв поміщикам-тиранам. А ненависть волало до боротьби. Дуже рано почав Олексій Миколайович жорстоку й нещадну боротьбу за право на самостійність. Після п'яти років навчання сина в Ярославській гімназії батько вирішив віддати його у військову школу - Дворянський полк. юнак, Що Виїхав у Петербург, порушив волю батька й став готуватися в університет. Розгніваний батько позбавив його який би те не було підтримки. Майбутній великий поет, досвідчений видавець, керівник найбільшого й популярнейшего журналу Росії, почав своє петербурзьке життя без грошей, без зв'язків, голодним і роздягненим підлоги бурлакою. Почалася розплата за відмову йти звичайним шляхом, за небажання стати військовим, за право бути поетом. Але стати письменником не так-те легко. Початок 40-х років для поета - час важкої літературної поденщини. Свято життя - молодості роки - Я вбив під вагою праці. І поетом, мазуном волі, Іншому ліні - не був ніколи... Становленню Некрасова-Поета сприяло знайомство з Бєлінським. Як многим уважав себе Некрасов зобов'язаним критикові, видно хоча б з того, що він постійно звертався до образа критика-революціонера: у поемах «Бєлінський» і «Нещасні», у віршах «Пам'яті приятеля» і інших добутках. Наївна й жагуча душа, У кому помисли прекрасні кипіли, Упорствуя, хвилюючись і поспішаючи. Ти чесно йшов до однієї високої мети; Кипів, горів - і швидко ти згас! Ти нас любив, ти приятельству був вірний - И ми тебе ушанували в добру годину! У середині 40-х років закінчилося становлення поетичного царования Некрасова, далі вже йшло поступальне движе-гаї самобутнього поета. Про це свідчать вірші 1екрасова різного років: «Сучасна ода», «У дорозі», «Коли-5ельная пісня», «Втішно бачити». Життя у тверезому положенні Куди негарна! У томливому борінні Сама із собою душу... Заляканий, задавлений, З пониклою головою. Ідеш як знеславлений, Гребуючи сам собою; Згоряєш злістю тайною... Уже в ранніх произведениях'некрасова розкрилася та чудова якість, що відрізняло його поезію на всьому протязі творчості,- демократизм. Він мав дуже багато аспектів. Насамперед був незвичайний сам предмет зображення. Життя дрібного чиновника, пограбованого селянина, нещасної повії - усе було темою ліричного вірша, сама структура якого ставала іншою. Життя нових героїв лірики зажадало оповідальних сюжетів і в них знаходила своє відбиття. Вірш під пером Некрасова ставало розповіддю, новелою. Його лірика многогеройна. Це ціла галерея перевтілень, своєрідних масок. Городник і селянка-баба, бідний інтелігент-різночинець і багатий пан-ханжа знайшли в поезії свій голос. От це вміння Некрасова ввійти в мир інших, і багатьох, людей, стати поетом маси й визначило своєрідність його багатотемної й багатоголосої лірики. Але особливо оригінальний поет там, де він досягає органічного злиття з миром свого героя; тоді вже немає образа-маски, а відбувається злиття автора й ліричного героя. Таке маленьке, але дивний вірш «Гробок». От іде солдат. Під мышкою Дитяча труна несе детинушка. На очі його суворі Сльози вичавила кручинушка. А як було жваво дитятко, Раз у раз говорилося: «Щоб ти лопнуло, прокляте! Так навіщо ти й родилося!» «От іде солдат...» початок начебто б звичайне оповідальне, але з'являється слово «детинушка», і на ньому відбулося замикання двох мирів у якусь єдність. «Детинушка» - сказано про солдата, але це й таке просте, народне, мужицьке слово, що воно стає вже як би словом самого солдата. Так само й «кручинушка» продовжує й закріплює інтонацію. Однак це не виходить, що поет просто розчиняється у своїх героях. Його лірика - це ясний, зрозумілий, гнівний і рішучий голос поета, що переживає душею за свій народ, що живе його лихами, сумами й радостями. Поезія Некрасова жива й понині, цікава не тільки своєю зображальністю, але й тією теплотою, з якої поет писав про свій народ. Учорашній день, години в шостому, Зайшов я на Сінну; Там били жінку батогом, Селянку молоду. Ні звуку з її грудей, Лише бич свистали, граючи... І Музі я сказав: «Дивися! Сестра твоя рідна!» Хто ще з російських поетів мав право з повним підставу» сказати це, крім Некрасова?!
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить