Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

И тепер усе на своїх місцях: умираючий Коврин нижче всіх, він на підлозі, повалений, а вище

Random Images

Твір: Чехов А. П. - Чорний чернець - "СИМВОЛІКА КОЛЬОРУ В ПОВІСТІ А. П. ЧЕХОВА “ЧОРНИЙ ЧЕРНЕЦЬ”"

"СИМВОЛІКА КОЛЬОРУ В ПОВІСТІ А. П. ЧЕХОВА “ЧОРНИЙ ЧЕРНЕЦЬ”"

СИМВОЛІКА

КОЛЬОРУ В ПОВІСТІ А. П. ЧЕХОВА “ЧОРНИЙ ЧЕРНЕЦЬ”

Написана

в 1893 році повість А. П. Чехова “Чорний чернець”,

на мій погляд, один із кращих добутків

письменника. У ньому відбилася глибока

філософія автора, а також ті

Відчуття

занепокоєння й тривоги, які, по

спогадам сучасників, переслідували

А. П. Чехова в період написання повести. “Життя

настільки порожня, що тільки

почуваєш, як мухи кусаються - і більше

нічого”, - запише Чехов у той час. Сам

автор охарактеризував свій добуток

так: “Це розповідь медичний, historia

morbi”. Однак

у листі до Суворину Чехов звертає увагу

на те, якого роду хворобою страждає його

герой, Коврин. Ця хвороба - манія величності,

хвороба багатьох російських людей XIX

століття. Очевидно,

основна тема повести - показати, як

ламає життя людини ця спопеляюча

пристрасть, і підлеглі осмисленню цієї теми

всі художні засоби, використовувані

у добутку. Чехів - один з найбільших

майстрів слова й деталі в росіянці

літературі. Але в цьому добутку він

показав себе й великим майстром живопису,

кольору, тому що кожне згадування кольору в цієї

повести не випадково.

Дія

повести пов'язане із садом, що саме по собі

повинне говорити про різноманіття фарб. В

початку оповідання ми дійсно

читаємо: “Такого багатства фарб, як в

Песоцкого, Коврину не траплялося бачити

ніде в іншому місці”. Але, як не дивно,

Чехів не описує жодного із цих “усіляких

квітів”, а вказує лише чітку границю: “Починаючи

с яскраво-білого й кінчаючи чорним, як сажа”.

Підкреслюючи ці незвичайні для саду кольору,

Чехів указує на їх символічне

значення

Символіка

білої й чорної квіток сходить кбалладам.

До речі, згадування про їх у повісті є: “Отут

був такий настрій, що хоч сідай і

баладу пиши”. Тут же можна згадати й

Поликрата, що приносить у жертву богам “свій

улюблений перстень”. Та й сама легенда,

що вразила Коврина, носить характер балади

про ченця, що за свої гріхи змушений був

вічно скитаться по всесвіті. Може бути,

саме це й має на увазі Чехов, коли пише,

що Коврин “віднімав” легенду “або слухав”.

У Байрона

є балада про чорного ченця (“Бережися!

Бережися! Над Бургаским шляхом...”), що

цілком могла бути відома Чехову, тим

більше що на російську мову її переводив М. Ю.

Лермонтов. У ній створюється образ ченця,

свідка минулих часів, що “при

блідому місяцю //Бродив і взад і вперед”.

Телешов

згадував про одну свою розмову з

Чеховим про “письменство”, коли Чехов

сказав про сюжет: “А от це хіба не сюжет?

Геть, дивитеся: іде чернець... Хіба не

почуваєте, як сама зав'язується гарна

тема?.. Отут є щось трагічне - в

чорному ченці на блідому світанку”.

Саме

сполучення чорного вигляду ченця й блідої

місяця або світанку, чорних одягів і блідого

особи (“Бліде, страшно бліда особа!” -

так описує автор у повісті примара

ченця) явно орієнтує читача на зв'язок

с традиційною романтичною баладою. А

що означають ці кольори в баладі? Білий колір

- це колір молодості, життя й добра. Чорний

же - це завжди символ смерті

Якщо ж

розглядати протиставлення чорного

і білого квітів ще глибше, те ми побачимо, що

воно сходить до Біблії або, точніше, до

Апокаліпсису. У повісті А. П. Чехова точно

зазначено час появи чорного ченця -

тисяча років тому. Зрівняємо це з деякими

віршами з Одкровення Іоанна Богослова: “И

побачив я ангела, що сходить із неба, що

мав ключ від безодні... Він взяв дракона, змія

древнього, котрий є Диавол і сатана, і

скував його на 1000 років і скинув у безодню, і

уклав його, і поклав перед ним печатка,

щоб не приваблював він народи, доколе не

скінчиться 1000 років; після ж цього йому повинне

бути звільненим на малий час... Коли

же окончится 1000 років, сатана буде

звільнений з темниці своєї й буде

зваблювати народи”; “И схоплений був звір і з

їм лжепророк, що робить чудеса перед

їм, якими він звабив що прийняли

накреслення звіра й поклонившихся його

зображенню”. Як видно, в Апокаліпсисі

тисяча років - це час висновку диявола

Досить можливо, що чорний чернець і є

диявол, що на

тисячу років виходить за межі землі (всесвіт

у романтичній традиції часто

ототожнюється з безоднею), або один з його

звиті. Про близькість повести до віршів

Апокаліпсиса говорять ще кілька фактів:

лжепророк зваблює народи тим, що “робить

чудеса перед ними”, і Коврина сильніше всього

залучають несподівані появи ченця,

його невидимість для інших; люди,

спокушені лжепророком, “поклоняються його

зображенню”, і чорний чернець для Коврина

тільки міраж, зображення, а не реальність

Ну а думка про

избранничестве - яка зваба може

бути сильніше для людини!

И. Сухих в

своїй статті про “Чорного ченця” пише про те,

що у зв'язку з Апокаліпсисом відкриваються

претензії Коврина на апостольство. Але в тім

же Апокаліпсисі сказано, що душі вбитих

за слово Боже одержують “одяги білі”.

Навряд чи тому можна говорити про те, що

бачення Коврина послане Богом. Але у зв'язку з

цим відкривається ще одна грань символіки

квітів: білий колір символізує Боже

избранничество. Людина, гідний носити

білі одяги - людин безгрішний,

непорочний. До речі, на початку

Повести

Коврин заспокоює себе: “Я нікому не роблю

зла; виходить, у моїх галюцинаціях немає нічого

дурного”. Протягом всієї повісті ми

неодноразово переконуємося в ілюзорності

такого погляду. Дивно: Коврин мріє про

избранничестве, що обіцяє йому людина,

одягнений у чорне, і упускає “біле”, Боже

избранничество.

Взагалі,

білий колір у повісті з'являється тільки один

раз, у самому кінці. Коврин розриває лист

Тани, кидає клаптики на підлогу, але вони біліють і

не дають йому спокою. Найпростішим рішенням

було б зв'язати в цьому епізоді символіку

білого кольору з образом Тани. Але мені здається,

це буде не зовсім точно. Згадаємо: Коврин

підбирає клаптики листа й кидає їх у вікно,

але з моря дме вітер, і клаптики розсипаються

по підвіконню. А кілька мінут через

з'являється чорний чернець, щоб забрати

життя Коврина. І тепер усе на своїх місцях:

умираючий Коврин нижче всіх, він на підлозі,

повалено, а вище його лежить те злощасне

лист, що в останню мінуту

виявляється потрібніше всього. Мені здається, що

білий колір - це колір життяя, що і сад, і

житнє поле, і молодість, і сміливість,

радість - все те, що Коврин приносить в

жертву своїй ідеї избранничества. На

протязі всієї повісті біле губиться під

чорними фарбами, щоб потім взяти верх

Щоб

закінчити розмова про колірну палітру

добутку, треба згадати ще одну

важливу деталь. Колірні визначення на

протязі всієї повісті представляються

скупими й одноманітними. І тільки наприкінці

добутки з'являються два чудесних

опису кримської бухти: синьо-зелена вода,

місячне світло, “безліч блакитних, синіх,

бірюзових і вогненних очей”. Тільки перед

смертю Коврин побачив справжню красу

миру. Виходить, даремно прожите життя! Отже,

ми можемо з повною впевненістю

сказати, що в повісті “Чорний чернець” А. П.

Чехів з'являється щирим художником слова,

здатним підняти колірну гаму

добутку на рівень символіки й

показати, що ж протистоїть ідеї

избранничества Коврина, шляхом

протиставлення чорного

і білого квітів

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить