Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Не слід уважати «я» обов'язково авторським, це може

Random Images

Твір: Некрасов. Н.А. - Різне - "Аналіз вірша Н. А. Некрасова «Батьківщина»"

"Аналіз вірша Н. А. Некрасова «Батьківщина»"

АНАЛІЗ ВІРША Н. А. НЕКРАСОВА «БАТЬКІВЩИНА»

Микола Олексійович Некрасов - поет небувалої совісності, гіркій іронії й пронизливому болю. Його поезія жива народним духом, сподіваннями й стражданнями людей. Мало в навколишнім житті було приємного, а от горя - моря разливанные; поезія Некрасова відбивала правду життя, того в ній так правдиво й гірко говорить автор про свій народ. Вірш «Батьківщина», написане Некрасовим в 1846 році, відбиває настрій парубка, із чесною й доброю душею, що взглянули навколо розумними й уважними очами. Мало втішливого бачить патріот у навколишнім житті. І от вони знову, знайомі місця, Де життя батьків моїх, марна й порожня, Текла серед бенкетів, безглуздого чванства, Розпусти брудного й дрібного тиранства. У цих рядках чітко звучить позиція автора до всього що происходили й відбувається зараз. Він не тільки обвинувачує «батьків» за їх «тиранство», «розпуста», «чванство», але зізнається й у своєму «невартому» житті. Неможливо існувати в цій обстановці й «не забруднитися», коли всі навколо так само поступают. fjo ненависть у душі ганебно притая, Де іноді бував поміщиком і я... Автор позначає основне зло - кріпосне право - безроздільне розпорядження собі подібними. Це вже гріх - володіти й експлуатувати «хрещену власність». Уседозволеність народжує в одних «звірині інстинкти», а в інших, кращих людях,- бажання змінити навколишнє життя, так не схожу на людську. Де рій подавлених і трепетних рабів Заздрив життю останніх панських псів. І знову звертання до жіночої частки, тепер уже матері, а потім і сестри, що мало відрізняється від рабської. Ще важче було культурним і вихованим жінкам терпіти щоденне попрання достоїнства від грубого й себелюбного «супутника життя». Ти жереб свій несла в мовчанні раби... Але знаю: не була душа твоя безпристрасна; Вона була горда, завзята й прекрасна... Стає зрозуміло й виправдане та зловтіха, що охоплює оповідача побачивши загального запустіння й розрухи. Він сподівається, що разом з « будинком, щозавалився на бік,», «зрубаним темним бором» і збіглої в небуття хазяїном, що Тільки тот один, що всіх собою давив, Вільно й дихав, і діяв, і жив... Піде й страшний час, адже повинне ж щось змінитися? Але не так-те просто все в людському житті. Автор це прекрасно розуміє. Проклятьем на мене лягло непереборним, - Всьому початок тут, у краї моєму рідному!.. Гіркота, біль і туга чуються в цьому вірші. Автор не бачить істотних змін, на які міг би розраховувати. Саме нічого не приходить. Треба затратити багато щиросердечних сил, щоб перемінити мир до кращого, а де знайти бажаючих покласти свої життя на вівтар загального щастя? І ще хочеться звернути увагу на одну особливість цього вірша й лірики Некрасова в цілому. Не слід уважати «я» обов'язково авторським, це може бути й голос його ліричного героя, і збірного образа, і особистим «я», але частіше це синтез всіх цих голосів, тому вони звучать так пронизливо, доходять до серця й душі читача. Саме про цьому й мріяв поет.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить