Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Не будь таких самовідданих і сміливих людей, невідомо, як би все розгорнулося. Внесок

Random Images

Твір: Некрасов. Н.А. - Різне - "«Сестра твоя рідна!»"

"«Сестра твоя рідна!»"

«СЕСТРА ТВОЯ РІДНА!»

Микола Олексійович Некрасов - поет незвичайно широкої палітри тим і сюжетів. Немає такого явища в житті, на яке б не відгукнувся Микола Олексійович. Поет не шукав легких шляхів у житті й творчості, а йшов назустріч своїй нелегкій долі з відкритими серцем і душею. Тому й вірші його разюче ярки, невигадливі, наповнені драматизмом що відбувається. Саме життя ступнуло в його творчість, наповнивши його різноманіттям процесів, що відбуваються, і явищ. Поет не відокремлює себе від героїв, він щасливий їхніми радостями, а яші засмучується їхньому горю й втратам. У якого іншого поета ви зустрінете Музу» - не прекрасну натхненницю його праць мріянь, а знівечену й побиту, те саме що простолюдинка. Учорашній день, години в шостому, Зайшов я на Сінну; Там били жінку батогом, Селянку молоду. Ні звуку з її грудей, Лише бич свистали, граючи... І Музі я сказав: «Дивися! Сестра твоя рідна!» У вірші «Музи» поет згадує й зізнається, що ніколи не бачив перед собою «музи ласкаво співаючої й прекрасної», що кличе до млості й любові, але завжди принижено прохальної за вбогих і сірих, знедолених і голодних. Мало благ приносила авторові така поезія, вимотувала його душу й серце, але не міг він інакше. Поет жив серед народних скорботний і нещасть і відгукувався на них своєю творчістю. Тому й здобув славу «народного поета», справедливого співака, що заступається за слабких і скривджених. На смертному одрі поет засмучувався, що мало встиг зробити доброго в цьому житті, зробив багато помилок, але ніколи не робив людям зла свідомо, не відвертався від людських проблем, він не всесильний, проста земна й смертна людина, якій властиві омани, і за них Микола Олексійович кається у своїй творчості. ПРО, муза! Я у дверей труни! Пускай я багато винуватий, Нехай збільшить у сто крат Мої провин людська злість.- Не плач! Завидно жереб наш, Не поглумляться над нами: Меж мною й чесними серцями Порватися довго ти не даси Живому, кревному союзу! Не росіянин - гляне без любові На цю бліду, у крові, Батогом висічену музу... Діву даєшся, як багато поет зробив у той страшний час, коли довелось йому жити. Втрачаючи друзів і соратників, помилявся, але ніколи не сходив з наміченого шляху, не відмовлявся від високої мети. І гірко Некрасову, що роки пройшли в марній боротьбі, не наблизивши його до бажаної мети. Але це його самооцінка. Ми ж, його шанувальники - нащадки, прекрасно бачимо внесок поета в спільну справу звільнення народу від пута рабства. Не будь таких самовідданих і сміливих людей, невідомо, як би все розгорнулося. Внесок Некрасова в російську культуру, літературу, звільнення народу величезний, його неможливо переоцінити.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить