Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Вона має гарненьке село, у неї повний

Random Images

Твір: Гоголь. Н.В. - Мертві душі - " Мертві Душі"

" Мертві Душі"

Мертві Душі

Поема "Мертві Душі" - геніальна сатира на кріпосницьку Русь Але немає пощади в долі Тому, чий шляхетний генийстал викривачем юрби, Її страстей і оман. Творчість Н. В, Гоголя багатогранно й різноманітно. Письменник має талант захоплювати читача, змушує разом з героями плакати й сміятися, переживати невдачі й радуватися успіхам. Він призиває людину задуматися над долею батьківщини, над самим собою, оголює недоліки суспільства й кожного громадянина. По-моєму, авторові чудово вдається розкрити душу героя, його внутрішній мир. Саме в поемі "Мертві душі", автор поставив самі хворі й злободенні питання сучасної йому життя. Він яскраво показав розкладання кріпака ладу, приреченість його представників. Уже сама назва поеми мало величезну викривальну силу, несло в собі "щось навідне жах". Я згодний з А. И. Герценом, що сказав, що "інакше він її не міг назвати; не ревізькі мертві душі, а всі ці ноздревы, манилови й всі інші - от мертві душі, і ми їх зустрічаємо на кожному кроці". Хто ж ці герої, про які говорив великий критик? У якесь місто приїжджає досить чемний пан П. И. Чичиков. У його вигляді нас спочатку вражають вишуканість смаку, акуратність, вихованість. Правда, про мету його приїзду, ми поки ще тільки догадуємося. Чичиков наносить візити місцевим поміщикам. От він приїжджає до Манилова. Цей поміщик чимсь мені нагадує самого Чичикова. Він уважає себе вихованим, шляхетним і досить утвореним. Однак, заглянемо до нього в кабінет. Що ж ми там побачимо? Запилену книгу, що от уже 2 роки розкритий на чотирнадцятій сторінці, скрізь купки попелу, пил, безладдя. Манилов самозабутньо мріє про "благополуччя дружнього життя", будує фантастичні плани майбутніх удосконалень. Але це порожній фразер; у нього слова розходяться зі справою. І ми бачимо, що в описі хазяїв маєтків, їхніх захоплень і інтересів, проявляється здатність автора декількома деталями обстановки показати бездуховність і дріб'язковість прагнень, порожнечу душі. Від одного глави до іншої наростає викривально-сатиричний пафос Гоголя. Від Манилова до Собакевичу підсилюється відчуття омертвіння поміщицьких душ. Собакевич, по вираженню Гоголя, "чортовий кулак". Невтримна пристрасть до збагачення штовхає його на хитрість, змушує вишукувати всі нові й нові засоби наживи. Це-Те й змушує його активно застосовувати нововведення: у своєму маєтку він уводить грошовий оброк. Як не дивно, але купівля-продаж мертвих душ його зовсім не дивує. Його цікавить тільки те, скільки він за них одержить. Ще одним представником поміщиків є Ноздрев. Це непосида, герой ярмарків, пиятик і карткового стола. Його господарство вкрай запущене. У відмінному стані перебуває тільки псарня. Серед собак він як "батько рідний", серед великого сімейства. Доходи, одержувані із селян, він відразу пропиває. Це говорить про його моральне падіння, байдужність до людей. Зовсім інше відношення до господарства в Коробочки. Вона має гарненьке село, у неї повний двір усякого птаха, є "просторі городи з капустою, луком, картоплею", є яблуні й інші фруктові дерева. Коробочка не бачить нічого далі свого носа. Все нове лякає її. Це типова представниця дрібних закуткових поміщиків, ведучих натуральне господарство. Її поводженням керує також пристрасть до наживи. Повне моральне збідніння й втрата людських якостей характерні для Плюшкина. Думаю, письменник був прав, коли охрестив його "дірою на людстві". Говорячи про Плюшкине, Гоголь викриває жахи кріпосного права. Главу про нього він уважав однієї із самих важких. Адже Плюшкин не тільки завершує галерею поміщицьких "мертвих душ" - ця людина несе в собі найбільш явні ознаки невиліковної смертельної хвороби. Е Колись Плюшкин був працьовитим хазяїном, не позбавленим розуму й життєвої пильності. Але всі пішло порохом: розвалилася його родина й він залишився єдиним хоронителем і повновладним владетелем своїх скарбів. Постійна самітність підсилила його підозрілість і скнарість. Він опускався усе нижче й нижче, поки не перетворився в "діру на людстві". Через що ж це відбулося? Я думаю, що тут діяли не тільки випадковості, але й умови життя. Гоголь повідомляє, що Плюшкин - шахрай, всіх людей переморив голодом, що у в'язниці колодники краще живуть, чим його кріпаки. Гоголівська сатира адресована протиріччям самої дійсності. Деградуючі стани суспільства чітко обкреслені в різних групах персонажів: повітове дворянство, губернське чиновництво й дворянство, підприємці нового типу, двірські, слуги, селяни, столичне чиновництво й дворянство. Гоголь виявляє блискучу художню майстерність, знаходить дотепні прийоми викриття "антигероїв": мовці деталі зовнішнього вигляду героя, співвіднесення його з певним типом людини. Мене вражає гоголівська здатність вкласти у вуста тупих обивателів викривальні мови. Самі ж вони навіть не підозрюють про те, що звичайні й звичні їхні просторікування виявляють насамперед їхню брутальність і безпросвітну дурість. У поемі навіть звичайні предмети побуту виконують різко викривальну функцію. Роздуму письменника звернені до загальних процесів дійсності. Він підкреслює страшну плутанину, безперспективність суспільних починань. Саме так сприймається оцінка роботи ради, "де постійно було помітно відсутності однієї речі, що у простолюд називають толком". Повна відсутність користі - так відкрито названа провідна риса безглуздої діяльності влада імущих. З величезною силою Гоголь висунув обвинувачення кріпосницькому ладу, режиму миколаївської реакції, всьому укладу життя, у якій маніловщина, ноздревщина, плюшкинское злиденність - типові й повсякденні життєві явища. Поема потрясла всю Росію, тому що будила самосвідомість російського народу.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить