Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Навіть про Ларису можна сказати те ж: вона прозріває, довідається

Random Images

Твір: Островський А. Н. - Безприданниця - "Психологізм драми А. Н. Островського "Безприданниця""

"Психологізм драми А. Н. Островського "Безприданниця""

Психологізм драми А. Н. Островського "Безприданниця"

Кращою психологічною драмою А. Н. Островського по праву вважається "Безприданниця". Її нерідко зіставляють із "Грозою", і у відомій мері це справедливо. "Гроза" - головний добуток дореформеної драматургії Островського, "Безприданниця" же вбирає в себе багато мотивів післяреформеної творчості драматурга. На зіставлення цих п'єс наводить і те, що в обох перед нами розгортається драма неабиякої жіночої натури, що приводить до трагічної розв'язки. Нарешті, важливо й те, що в обох п'єсах істотну роль грає збірний образ волзького міста, у якому відбувається дія. Але розходження епох, зображених у цих п'єсах, привело до зробленої відмінності художнього миру "Грози" і "Безприданниці". "Безприданниця" - драма буржуазної епохи, і це вирішальним образом впливає на її проблематику. Якщо душу Катерины в "Грозі" виростає з народної культури, одухотвореної моральними цінностями православ'я, то Лариса Огудалова - людина нового часу, що порвав зв'язок з тисячолітньою народною традицією, що звільнила людини не тільки від підвалин моралі, але й від сорому, честі, совісті. На відміну від Катерины, Лариса позбавлена цілісності. Її людська талановитість, стихійне прагнення до моральної чистоти, правдивість - усе, що йде від її багато обдарованої натури, високо піднімає героїню над навколишніми. Але сама життєва драма Лариси - результат того, що буржуазні подання про життя мають над нею влада, впливають на її розуміння людей. Мотив торгівлі, що проходить через всю п'єсу й концентрується в головній сюжетній події - торзі за Ларису, охоплює всіх героїв-чоловіків, серед яких Лариса повинна зробити свій вибір. І Паратов тут не тільки не виключення, але, як з'ясовується, - самий жорстокий і безчесний учасник торгу. Відповідаючи на захоплені розповіді своєї нареченої про сміливість Паратова, що безтрепетно стреляли в монету, що тримала Лариса, Карандышев вірно зауважує: "Серця ні, того він так і смів". І Островський солідарний із цією думкою, хоча Карандышев і не є виразником авторських оцінок. Взагалі, такого героя в п'єсі ні, зате майже кожний з діючих осіб у тої або інший момент вірно оцінює ситуацію й людей, у ній що беруть участь. Складність характерів героїв - будь те суперечливість їхнього внутрішнього миру, як у Лариси, або невідповідність внут- ренней сутності героя й зовнішнього поводження, як у Паратова, - от у чому психологізм драми Островського. Паратов для всіх навколишніх - великий пан, широка натура, відчайдушнийий хоробрий, і всі ці фарби й жести автор йому залишає. Але, з іншого боку, він тонко, як би між іншим, показує нам і іншого Паратова, його щира особа. У першій же зустрічі з ним ми чуємо визнання: "Що таке "жалість", цього я не знаю. У мене, Мокій Парменыч, нічого заповітного немає; знайду вигоду, так усе продам, що завгодно". І відразу ми довідаємося, що продає Паратов не тільки "Ластівку", але й себе самого нареченій із золотими копальнями. В остаточному підсумку, тонко компрометує його й сцена в будинку Карандышева, тому що обробка його квартири й спроба влаштувати розкішний обід - це адже карикатура на стиль і спосіб життя Паратова. І вся різниця полягає в сумах, які кожний з героїв може на це витратити. Глибоко значна сцена, що характеризує обох суперників, що домагаються любові Лариси. Таким чином, засобом психологічних характеристик в Островського виявляються не самовизнання героїв, не міркування про почуття й властивості їх, але переважно їхньої дії й побутовий діалог. Жоден з героїв не змінюється в процесі драматичної дії, а лише поступово розкривається перед глядачами. Навіть про Ларису можна сказати те ж: вона прозріває, довідається правду про навколишніх її людей, приймає страшне рішення стати "дуже дорогою річчю". І тільки смерть звільняє неї від усього, чим наділив життєвий досвід. У цей момент вона як би вертається до природної краси своєї натури. Фінал драми - смерть героїні серед святкового шуму, під циганський спів - вражає своєю художньою зухвалістю. Щиросердечний стан Лариси показано автором у стилі "сильного драматизму" і при цьому з бездоганною психологічною точністю. Вона зм'якшена, заспокоєна, вона всіх прощає, тому що щасливо тим, що нарешті-те викликала спалах людського почуття - безрозсудний, самогубний учинок Карандышева, що звільнив її від принизливого життя утриманки. Рідкий художній ефект цієї сцени А. Н. Островський будує на гострому зіткненні разнонаправленных емоцій: чим більше м'якості й всепрощення в героїні, тим гостріше суд глядача. Драма "Безприданниця" стала вершиною творчості Островського, добутком, у якому зійшлися в дивно ємному художнім єднанні мотиви й теми більшості п'єс пізнього періоду. У цій п'єсі, що розкриває по-новому складні й психологічно многозвучные людські характери, передбачена неминучість появи в Росії нового театру.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить