Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Але, здається, тут явна упередженість. Гарні

Random Images

Твір: Шолохов. М.А. - Піднята целена - "КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ БЕЗ ПРИКРАС ( по романі М. А.Шолохова "Піднята цілина" )"

"КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ БЕЗ ПРИКРАС ( по романі М. А.Шолохова "Піднята цілина" )"

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ БЕЗ ПРИКРАС

( по романі М. А.Шолохова "Піднята цілина" )

... И безвинна корчилася Русь...

Ганна Ахматова Роман М. А.Шолохова "Піднята цілина" сьогодні викликає

багато споровши. Воно й зрозуміло. Якщо письменник не тільки оправды-

вает, але й прославляє беззаконня й насильство, повідомляє ворогами

тих, хто чесно й багато трудився, то це викликає протест в

читача. Але вуж ніхто не скаже, що Михайло Олександрович не

показав правдиво, наскільки ж важкий праця хлібороба. Один з

героїв книги образно говорив про цю частку, що " до ночі сорок

потів з тебе зійдуть, на ногах кров'яні пухирі з куряче яйце,

а вночі биків паси, не спи: не нажрется бик - не потягне плуг".

Але для дуже багатьох козаків хутора Гремячий Балка легше рє-

зон наймитувати безкоштовно з останніх сил, аби тільки не навязыва-

чи їм колгосп. Автор роману досить правдиво малює настрій

більшості хуторян, які зібралися на схід обговорювати воп-

ріс вступу вколхоз.

Російські селяни, які тільки - тільки одержали землю,

про колгоспи міркували приблизно так: "Спочатку дали землю, ті-

перь-відбирають!" И боліла в них душу. Козаки ж, які владі-

чи землею завжди, споконвіків, тим більше не бажали объеди-

няться. Вони, до того ж, справедливо підозрювали, що колгоспи

будуть грабіжницькими. І тому на зборах у Гремячем Балці

багато хто були згодні з Миколою Люшней, що здраво рассуж-

дав, що "колгосп - справа це добровільне, хочеш - іди, а хо-

чешь - з боку дивися!" Отож він і хоче з боку гля-

діти. Але добровільності саме-те Радянська влада й не тер-

співала. Уже все було вирішено за селян і козаків у Москві, не

крові, що вірить сльозам і, за кремлівськими стінами, скільки хозя-

ев і в який строк вступить у колгоспи. І починають загальні збори

колгоспників виносити постанови про виселення кулацких родин

Як це зробила гремяченская біднота наступного дня після

убивства Хопрова, 4 лютого. Рішення винесене було единог-

ласно. І ті, кому совість і гордість не дозволяли жити бідно:

Титок, Фрол Дамасков і інші - їдуть тепер на голод, холод і

смерть на далеку північ. А з ними й ті, кого потім влади вже

не зважуються назвати "кулаками", багатодітний Гаїв і йому подоб-

ные. Розкуркулювання називалося тоді "адміністративною мірою".

Її застосовували до тих, кого вважали ворогами, хоча б нічого про-

тивозаконного людина й не зробив. Тому-Те так принижено

просять прощення козаки й баби після жіночого бунту. Не тому,

що вважають себе неправими: вони хотіли взяти зерно, що їм

належало й без якого вони приречені були на голод. А по-

тому, що бояться, що їх оголосять "ворогами" і зашлють. І не

порожніми словами, а страшною погрозою звучить давыдовское: "Біль-

шевики не мстять, а нещадно карають тільки ворогів..." І мно-

гое значить його обіцянка не вважати учасників жіночого бунту

"ворогами" і не застосовувати до них "адміністративних мір".

А крім розкуркулювання є ще й міри, які "убежда-

ют", що колгоспу козакам не минути: позбавлення цивільних і

избирательских прав, після чого людини в будь-який момент могли

заарештувати; оголошення бідних селян "підкуркульниками", якщо

у них просипалися совість і жалість. Оголошення "соціально

небезпечним" і, нарешті, наган і холодна кімната. Останні міри

відмінно застосовував Макар Нагульнов.

І йдуть, мимо волі, козаки, "сльозою й кров'ю" розриваючи

"пуповину, що з'єднувала... із власністю, з биками, з рідним

паєм землі". Серед колгоспників змушений ховатися й міцний

хазяїн Яків Лукич Островнов, що встиг замаскуватися,

щоб не потрапити під розкуркулювання. Тільки з Половцевым і мо-

жет відверто поговорити він про колгосп, про бідняків, які

тепер там заправляють: "Він, може, все життя на пече лежав так

про солодкий шматок думав, а я... так що там гутарить!" А Яків

Лукич все життя працював, так цікавився агротехнікою, так

горб наживав. А тепер усе під корінь! Так, жахлива пора, коли

працьовита й щаслива людина змушена ховатися. Звичайно,

письменник малює Островнова, Половцева чорними фарбами. Але,

здається, тут явна упередженість. Гарні щиросердечні якості

мало залежать від грошового стану. І вони, скоріше навіть,

властиві багатим людям, чим бедным.

За короткий час, що описано в романі "Піднята мети-

на", читач наочно бачить плоди "великого перелому". У ху-

торі не залишається заможних хазяїв, хліб для хлібозаготівель

вибивають силою, селян, що захотіли відповідно до брехливого ста-

линской статті "Запаморочення від успіхів" вийти з колгоспу,

позбавляють насінного хліба; перед вступом у колгосп порізане

безліч худоби й т.п. А спереду для країни страшний голод,

репресії й війна...

Виправдуючи жорстокості й беззаконня, Шолохов намагається

зобразити справу так, начебто на Доні готується антирадянське

повстання. Сьогодні вже відомо, що більшість із тих конт-

рреволюционных організацій, які так успішно "розкривало"

ГПУ й НКВД, були попросту вигадані. Швидше за все, що не су-

ществовал і описаний у романі "Союз звільнення Дону", пото-

му що більшість активних борців з новою владою або виїхали,

або були знищені. А інші міркували подібно Микиті

Хопрову: " Я проти влади не піднімаюся й іншим не раджу".

Але навіть якщо такий союз і існував, він не міг серйозно уг-

родити партійної влади. "Піднята цілина" мимоволі разоблача-

ет і інший обман Сталіна, що розкуркулювання - це міра, при-

нятая як захист проти терору кулаків, які всіляко вре-

дят колгоспам. Ні, нічим російський народ не заслужив знищення

мільйонів самих роботящих своїх хазяїв. А якщо й були десь

випадки опору, те це була помста окремих людей, дове-

денных до розпачу пограбуванням і насильством над ними й близькими

Такий і Тимофій Рваний вромане.

Читаючи роман, горюєш, що так страшно зламано й исковер-

каны виявилися долі, душі й вдачі козаків. І мимоволі дума-

їли про те, до якого приниження Росії довела її колгоспна

система, що вона змушена просити їжі в інші країнах

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить