Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Роман Б. Пастернаку-Це, я гадаю, насамперед

Random Images

Твір: Інше - Різне (а раптом, твій твір тут!) - " РОМАН ПРО РОСІЙСЬКУ РЕВОЛЮЦІЮ"

" РОМАН ПРО РОСІЙСЬКУ РЕВОЛЮЦІЮ"

РОМАН ПРО РОСІЙСЬКУ РЕВОЛЮЦІЮ

(Борис Пастернак "Доктор Живаго")

Володарі ваших дум грішать приказками,

а головну забули, що насильно мило не

будеш, і вкоренилися у звичці звільняти

і ощасливлювати особливо тих, хто про

цьому не просить. Напевно... я ще повинен

благословляти вас і спасибі вам говорити

за свою неволю, за те, що ви звільнили

мене від родини, від сина, від будинку, від справи,

від усього, що мені дорого й чим я живий

Б. Пастернак. Чотири товстих журнали із щільним шрифтом лякали. Але я му-

жественно підступила до них. Два рази, запасшись терпінням, я

починала роман. Двічі відкладала, не впоравшись із достатком

імен і епізодів у його початку. Книга вабила, як з высо-

та. Нарешті, втретє, коли я краще запам'ятала героїв,

вчиталася. І не помилилася в тім, до чого завзято прагнула. Чте-

ние захопило, схвилювало, скорило мене. Коли я вчитуюся в

якийсь добуток, то довго живу створеним автором миром

Так і тепер я дотепер під враженням "Доктора Живаго".

Я сама вибрала тему твору. Революція мені відкрилася з

нової, дуже важливої сторони, з позиції прав особистості, прав

кожної людини. Чим відрізняється показ революції й цивільної

війни в цій книзі від того, що я зустрічала раніше? Це не ви-

дение війни зі стана червоних, як в "Розгромі", "Чапаєві",

"Школі" і десятках інших добутків. Це не зображення з

стана білих, як в "Тихому Доні", "Ходіннях по борошнах", фільмі

"Біг" ( п'єсі "Дні Турбиных" Булгакова) і інших. Ні, це по-

вествование очами людини, що не хоче втручатися в

братовбивчу війну, якому далека жорстокість, що

хоче жити з родиною, любити й бути улюбленим, лікувати людей,

писати вірші

... Якщо тільки можна, Авва Отче,

чашу цю мимо пронесися

Так писав він в одному з віршів, виражаючи своє отно-

шение до революції й війни

Юрій Андрійович Живаго - син мільйонера, що розорився, по-

кончившегося із собою. Мати рано вмерла. Виховувався в дядька,

який був людиною "вільного, позбавленого упередження про-

тив чого б те не було незвичного... у нього було дворянське

почуття рівності з усім живучої"... Закінчивши блискуче уни-

верситет, Юрій жениться на коханій дівчині Тоні, дочці про-

фессора й онученяті діяльного фабриканта. Потім улюблена робота

Він стає прекрасним лікарем. Ще в університеті прокинулася

у нього любов до поезії й філософії. Народжується син. Всі, ка-

жется, прекрасно. Але неминуче уривається війна. Юрій їде на

фронт лікарем

Перша світова війна - переддень і джерело подій ще бо-

леї кривавих, страшних, переломних. Героїня роману Лариса счи-

тане, що війна "спричиняла всього, всіх що пішли, донині

нещасть, що осягають наше покоління,". Цю думку автор подт-

верждает долею багатьох героїв. Про одному, більшовику Тарасюке,

майстру-золоті руки, розповідають: " Т же саме трапилося з

їм на війні. Вивчив і її, як усяке ремесло... Усяка справа в

його ставало пристрастю. Полюбив і військове. Бачить, репетую-

жие-це сила, вивозить його. Самому схотілося стати силою. Воо-

руженный людина - це вже не просто людина. За старих часів такі

ішли зі стрільців у розбійники. Отыми в нього тепер гвинтівку,

спробуй". Дуже характерна доля одного червоного партизана

Памфіла Палых. Він відкрито зізнається Юрію Андрійовичу: " Багато

я вашого брата у витрату пустив, багато на мені крові панської,

офіцерської, і хоч би що. Числа-Ім'я не пам'ятаю, вся водою

розтеклася. Оголец у мене один з голови нейдет, огольца одне-

го стукнув, забути не можу, за що я парубійка погубив? Рассме-

шив, вморив він мене. Зі сміху застрелив, сдуру. Нізащо."

Це було ще до Жовтневої революції. І адже Памфіл теж на-

чинает зі світової війни

Але, видно, жорстокість не для всіх проходить даром. Страшна

його доля. Почуваючи відплату за зроблене, вона починає схо-

дить із розуму в тривозі за дружину й дітей. Нарешті, збожеволівши,

убиває всю родину, що любив безумно.

Страшно кінчається й життя Антипова-Стрельникова, що було

учителі, добровольцем збіглі на фронт у світову. У граж-

данскую він став воєначальником, слава його гриміла по Сибіру й

Уралу. "Він став плекати думку стати коли-небудь суддею між

життям і її темними початками, що перекручують, вийти на її захист

і помститися за неї. Розчарування озлобило його. Революція

його озброїла". "Йому дали за жорстокість і фанатизм прізвисько

Расстрельников". " Він спокійно переступив через це, він нічого

не боявся". Але Стрельников не був партійцем, щирі лідери

революції не любили його. Тому, коли він виконав свою роль,

його хочуть зрадити трибуналу. Зацькований переслідуваннями, він

зізнається Живаго: " А ми життя прийняли як військовий похід, ми

камені перевертали заради тих, кого любили. І хоча ми не принесли їм

нічого, крім горя, ми волоском їх не скривдили, тому що ока-

залисій ще більшими мучениками, чим вони". Так пояснюється

безглуздість стількох жертв. Стрельников убиває себе. Він

нікому вже не потрібний

Усього кілька років прожив після громадянської війни і Юрій

Андрійович, тому що ніяк не міг пристосуватися до нових

умовам, які підійшли прекрасно, наприклад, його колишній

двірникові. Він не може служити, тому що від нього вимагають не

свіжих думок і ініціативи, а лише "словесний гарнір до возве-

личиванию революції й влада предержащих".

Але до закінчення війни ще багато довелося перенести невз-

рік Живаго. Роман Б. Пастернаку-Це, я гадаю, насамперед

книга про високу любов. Але любов ця горить на тлі таких

страшних подій, піддається таким жорстоким випробуванням, що

не витримує. Спочатку насильно розлучають Живаго ссемьей.

Його силоміць мобілізують, їх відправляють за кордон. Потім погроза

трибуналу змушує його розстатися з іншою любов'ю - Ларой.

Опис любові Юрія й Лариси - це гімн відносинам між дружин-

щиной і чоловіком. Це потрібно вчити напам'ять, вивчати в школі,

читати вголос на весіллях. Це ідеал поваги чоловіка й жінки

друг кдругу.

Але життя невблаганне. "Доктор згадав недавно минулу

осінь, розстріл заколотників... криваву колошматину й человеко-

свіжину, який не передбачалося кінця. Бузувірства білих і

червоних суперничали по жорстокості, поперемінно зростаючи одне

у відповідь на інше, точно них перемножили. Від крові нудило, вона

підступала до горла й кидалася в голову, нею запливали ока".

Міркування й міркування про революцію в романі доказыва-

ют, що це не "свято пригноблених", а важка й кривава по-

лоса в історії нашої країни

Сьогодні, через багато десятиліть, важко вже сказати,

що ж дала вона, в ім'я чого лилася кров, розділилася країна,

виникло величезне російське зарубіжжя. Імовірно, вона була нез-

бежна, іншого країні не було дано. Чи не тому в день Ок-

тябрьского перевороту багато інтелігентів сприйняли її

захоплено, як вихід з миру неправди й дармоїдства, розпусти й

лицемірства. Тесть Живаго говорить йому: "Пам'ятаєш ніч, коли ти

приніс листок з першими декретами... це було нечувано без-

говорочно. Ця прямолінійність скоряла. Але такі речі живуть в

первісній чистоті тільки в головах творців, і то толь-

до у перший день проголошення. Єзуїтство політики на інший

же день вивертає їх навиворіт. Ця філософія далека мені

Ця влада проти нас. У мене не запитували згоди на цю

ламання".

Висновок, що я зробила з роману, можна висловити так:

усяка влада повинна прагнути до того, щоб люди були счаст-

ливы. Але щастя не можна нав'язати силою. Щастя кожна людина

шукає сам, немає його готового. І не можна заради навіть найвищих

ідей жертвувати людськими життями, радостями, правами, до-

торыми людина наділена від народження. І хочеться, щоб нинішня

наша революція принесла якнайменше лих

У книзі є дуже глибока думка. Розповідаючи про Стрель-

никове, автор пише: " А для того, щоб робити добро, його

принциповості бракувало безпринципності серця, що

не знає загальних випадків, а тільки частки, і яке велико

тим, що робить мале". Я розумію це так, що не треба ду-

мати тільки про загальне, а тому нічийному благу, але колись

усього робити добро конкретним людям, як би мало воно не було

Із крапель збирається море. І так здраствує "безпринципність

серця!"

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить