Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

И от, коли останню радість у житті в нього віднімають, Жовтків

Random Images

Твір: Куприн А. И. - Гранатовий браслет - "Тема любові у творах Куприна (по розповіді «Гранатовий браслет»)"

"Тема любові у творах Куприна (по розповіді «Гранатовий браслет»)"

Тема любові у творах Куприна (по розповіді «Гранатовий браслет»)

У любові тисячі аспектів і в кожному з них

Своє світло, свій сум, своє щастя й своє

Пахощі

К. Паустовский

Серед розповідей Олександра Івановича Куприна особливе місце займає «Гранатовий браслет». Паустовский називав його «одним із самих запашних, томливих і самих сумних розповідей про любов».

Один з головних героїв, бедный соромливий чиновник Жовтків, полюбив княгиню Віру Миколаївну Шеину, дружину проводиря дворянства Василя Шеина. Він уважав її не доступної й потім навіть не намагався зустрітися з нею. Жовтків писав їй листа, збирав

Її забуті речі й спостерігав за нею на різних виставках і зборах. І от, через вісім років після того як Жовтків перший раз побачив і полюбив Віру, він надсилає їй подарунок з листом, у якому він підносить гранатовий браслет і прихиляється перед нею.

«Я подумки кланяюся до землі меблів, на якій Ви сидите, паркету, по якому Ви ходите, деревам, які Ви мимохідь торкаєте, прислузі, з якої Ви говорите».

Віра розповіла про цей подарунок чоловікові й щоб не потрапити в «смішне положення» вони вирішили повернути гранатовий браслет. Василь Шеин із братом його дружини попросили Желткова більше не посилати Вірі листа й подарунки, але дозволили написати останній лист, у якому він вибачається й прощається з Вірою.

«Нехай я був смішний у Ваших очах і в очах вашого брата, Миколи Миколайовича. Ідучи, я в захваті говорю: «Так святиться ім'я твоє».

У Желткова не було мети в житті, його нічого не цікавило, він не ходив у театри, не читав книги, він жив тільки любов'ю до Віри. Вона була єдиною радістю в житті, єдиною розрадою, єдиною думкою.

І от, коли останню радість у житті в нього віднімають, Жовтків кінчає життя самогубством.

Скромний канцелярист Жовтків краще й чистіше, ніж люди світського суспільства, такі як Василь Шеин і Микола.

Шляхетність душі простої людини, його здатність до глибоких переживань протиставляється черствим, бездушним «сильним миру цього».

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить