Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Суворою стриманістю він відрізнявся ще з дитячого років. Юнак, пишаючись

Random Images

Твір: Лермонтов. М.Ю. - Мцыри - " МЦЫРИ ЯК РОМАНТИЧНИЙ ГЕРОЙ"

" МЦЫРИ ЯК РОМАНТИЧНИЙ ГЕРОЙ"

МЦЫРИ ЯК РОМАНТИЧНИЙ ГЕРОЙ

Однієї з вершин художньої спадщини Лермонтова є поема "Мцыри" - плід діяльної й напруженої творчої роботи. Ще в ранню пору в уяві поета виник образ юнака, що вимовляє на порозі смерті гнівну, протестуючу мову перед своїм слухачем" - старшим ченцем. У поемі "Сповідь" (1830 рік, дія відбувається в Іспанії) герой, укладений у темницю, проголошує право на любов, що вище монастирських уставів

Захоплення Кавказом, прагнення до зображення ситуацій, у яких з найбільшою повнотою може розкритися мужній характер героя, приводить Лермонтова в пору вищого розквіту його дарування до створення поеми "Мцыри" (1840 рік), що повторює багато віршів з попередніх стадій роботи над тим же образом. Перед "Мцыри" була написана поема "Утікач". У ній Лермонтов розвиває тему кари за боягузтво й зрадництво. Короткий сюжет: зрадник боргу, що забув про батьківщину, Гарун утік з бойовища, не помстившись ворогам за загибель батька й братів. Але втікача не прийме ні друг, ні кохана, ні мати, навіть від трупа його все відвернуться, і ніхто не віднесе його на цвинтар. Поема призивала до героїзму, до боротьби за волю вітчизни. У поемі "Мцыри" Лермонтов розвиває ідею мужності й протесту, закладену в "Сповіді" і поемі "Утікач". В "Мцыри" поет майже повністю виключив любовний мотив, що грав настільки значну роль в "Сповіді" (любов героя-ченця до черниці). Цей мотив відбився лише в короткій зустрічі Мцыри із грузинкою в гірського потоку. Герой, перемагаючи мимовільний порив молодого серця, відмовляється від особистого щастя в ім'я ідеалу волі. Патріотична ідея сполучається в поемі з темою волі, як і у творчості поэтовдекабристов. Лермонтов не розділяє цих понять: в одну, але "полум'яну пристрасть" зливається любов до вітчизни й спрага волі. В'язницею стає для Мцыри монастир, задушливими здаються йому келії, похмурої й глухими - стіни, боягузливі й жалюгідними - стражи-ченці, сам він - рабом і в'язнем. Його бажання довідатися, "для волі иль в'язниці на це світло народилися ми", обумовлено жагучим поривом до волі. Короткі дні для втечі - це для нього воля. Тільки поза монастирем він жив, а не животів. Тільки ці дні він називає блаженством. Волелюбний патріотизм Мцыри найменше схожий на мрійливу любов до рідних гарних пейзажів і дорогих могил, хоча герой тужить і про їх. Саме тому, що він істинно любить вітчизну, він хоче боротися за волю батьківщини. Але разом з тим поет з безсумнівною симпатією оспівує войовничі мрії юнака. Поема не розкриває до кінця прагнень героя, але вони відчутні в натяках. Про свого батька й знайомих Мцыри згадує насамперед як про воїнів; не випадково йому сняться бої, у яких він. перемагає, недарма мрії тягнуть його в "дивовижний мир тривог і битв". Він переконаний, що міг би бути "у краї батьків не з останніх молодців". Хоча доля не дала Мцыри зазнати захват битвою, але всім ладом своїх почуттів він - воїн. Суворою стриманістю він відрізнявся ще з дитячого років. Юнак, пишаючись цим, говорить; "Ти пам'ятаєш, у дитячі роки сльози не знав я ніколи". Волю сльозам він дає лише під час втечі, тому що ніхто їх не бачить. Трагічна самітність у монастирі загартувало волю Мцыри. Не випадково, що він біг з монастиря в грозову ніч: те, що злякало боязких ченців, наповнювало його серце почуттям братерства із грозою. Мужність і стійкість Мцыри з найбільшою силою проявляється, у битві з барсом. Його не страшила могила, тому що він знав; повернення в монастир - це продовження колишніх страждань. Трагічний фінал свідчить про те, що наближення смерті не послабляє духу героя й моці його вільнолюбного патріотизму. Умовляння старого ченця не змушують його покаятися. Він і тепер би "рай і вічність проміняв" за кілька мінут життя серед близьких (вірші, що викликали невдоволення цензури). Не його провина, якщо йому не вдалося стати в ряди борців за те, що він вважав своїм святим обов'язком: обставини виявилися непереборними, і він дарма "сперечався з долею". Переможений, він духовно не зломлений і залишається позитивним образом нашої літератури, а його мужність, цілісність, героїзм були докором роздробленим серцям боязких і бездіяльних сучасників із дворянського суспільства

Кавказький пейзаж уведений у поему головним чином як засіб розкриття образа героя. Нехтуючи своє оточення, Мцыри почуває лише споріднення із природою. Ув'язнений у монастир, він порівнює себе із блідим типовим листком, що виріс меж сирих плит. Вирвавшись на волю, він разом із сонними квітами піднімає голову, коли озолотився схід. Дитя природи, він припадає до землі й довідається, як казковий герой, таємницю пташиних пісень, загадки їхнього віщого щебетання. Йому зрозуміла суперечка потоку з каменями, дума роз'єднаних скель, що жадають зустрічі. Погляд його загострений: він зауважує блиск зміїної луски й відливи срібла на шерстячи барса, він бачить зубці далеких гір і бліду смугу "меж темним небом і землею", йому чудиться, що його "старанний погляд" міг би стежити через прозоруу синявий неба поле ангелів. (Характеру героя відповідає й стих поеми).

Поема Лермонтова продовжує традиції передового романтизму, Мцыри, повний полум'яних страстей, похмурий і самотній, що розкриває свою "душу" у розповіді-сповіді, сприймається як герой романтичних поем. Однак Лермонтов, що створив "Мцыри" у ті роки, коли створювався й реалістичний роман "Герой нашого часу", вносить такі риси у свій добуток, яких немає в більше ранніх його поемах. Якщо минуле героїв "Сповіді" і "Боярина Орши" залишається зовсім невідомим, і ми не знаємо тих соціальних умов, які сформували їхні характери,, то рядка про нещасливе дитинство й батьківщину Мцыри допомагають глибше зрозуміти переживання й думки героя. Сама форма сповіді, характерна для романтичним поем, зв'язана із прагненням глибше розкрити - "розповісти душу". Цей психологізм добутку, деталізація переживань героя природні для поета, що у той же час створював соціально-психологічний роман

Виразне сполучення рясних метафор романтичного характеру в самій сповіді (образи вогню, полум'яності) з реалістично точною й поетично скупою мовою вступу. ("Один раз росіянин генерал...") Романтична поема свідчила про ріст реалістичних тенденцій у творчості Лермонтова

Лермонтов увійшов у російську літературу як продовжувач традицій Пушкіна й поетів-декабристів, і разом з тим як нова ланка в ланцюзі розвитку національної культури. За словами Бєлінського, він вніс у національну літературу свій, "лермонтовский елемент". Стисло пояснюючи, що треба вкладати в це визначення, критик у якості першої характерної риси творчої спадщини поета відзначала "самобутню живу думку" у його віршах. Повторював Бєлінський "Все дихає самобытною й творческою думкою".

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить