Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Не будь цієї безвихідності, Марья Василівна й не звернула б уваги

Random Images

Твір: Чехов А. П. - Різне - "Правда життя в розповіді А. П. Чехова «На підведенні»"

"Правда життя в розповіді А. П. Чехова «На підведенні»"

ПРАВДА ЖИТТЯ В РОЗПОВІДІ А. П. ЧЕХОВА «НА ПІДВЕДЕННІ»

Антон Павлович Чехов - майстер короткої розповіді, ємко й образно він може повідати про життя, розкрити парадокси, що становлять основну її суть! Розповідь «На підведенні» написаний в 1897 році вже маститим художником, зі сформованою авторською позицією й манерою оповідання. Нескінченно тягнеться брудна й «огидна дорога», таке ж нудне й нескінченна, як життя вчительки Марьи Василівни. Вона відчуває всі неприємності шляху, а ширше - долі, тому що живе безглуздо, виконує машинально справу, що не любить, тяготиться ім. Вона самотня й нещасна, нікого не любить, і саму можливість полюбити сприймає як катастрофу. «...Уночі сняться іспити, мужики, замети. І від такого життя вона постаріла, огрубіла, стала некрасивої, кутастої, неспритної, точно неї налили свинцем, і всього вона боїться, і в присутності членів управи або піклувальника школи вона встає, не насмілюється сісти, і коли говорить про кого-небудь із них, то виражається шанобливо: «вони». І нікому вона не подобається, і життя проходить нудно, без пещення, без дружньої участі, без цікавих знайомих. У її положенні якої б це був жах, якби вона закохалася!» Марья Василівна боїться життя: оббита в глушину, вона відгородилася від миру своїми дрібними про- блемами, ніщо її не цікавить, крім «іспитів, дров, вузько професійних проблем». Марья Василівна нехтує вульгарність, не зауважуючи, що сама загрузла в ній. Марье Василівні «...було ясно, що Семен не вірив учительці. Їй селяни не вірили; вони завжди так думали, що вона одержує занадто велику платню - двадцять один рубль на місяць (було б досить і п'яти), і що з тих грошей, які вона збирала з учнів на дрова й на сторожа, більшу частину вона залишала собі. Піклувальник думав так само, як всі мужики...». Від безвихідності життя героїні стає майже нестерпно, вона намагається сховатися в ілюзію, бачить короткий сон, у якому розкривається її напівмрія, напівспогад про щастя, коли ще була мати, жили в затишній квартирі, мріялося про власну родину, «уявила щастя, якого ніколи не було». Марья Василівна оточена неосвіченими, нудними й вульгарними людьми. Видимість життя вона приймає за реальність, душею прагне до неї, не усвідомлюючи, що таке існування ще безысходнее й нестерпніше. Від самітності, одноманітності й нудьги вчителька починає мріяти про можливість щастя з Хановым. Він «...чоловік років сорока, з поношеною особою й млявим вираженням, уже починав помітно старіти, але усе ще був гарний і подобався жінкам. Він жив у своїй садибі один, ніде не служив, і про нього говорили, що будинку він нічого не робив, а тільки ходив з кута в кут і посвистував або грав у шахи зі своїм старим лакеєм». І це «герой роману»? Досить жалюгідний, але він єдина освічена людина в оточенні Марьи Василівни. Але навіть Ханів ніколи не зверне уваги на вчительку як на жінку. Для нього вона дрібна що служить, що узялася заради «шматка хліба» виконувати справу, що їй не по душі. У неї немає ніяких ідей, їй занадто важко живеться, щоб міркувати про те, як вона існує. Не будь цієї безвихідності, Марья Василівна й не звернула б уваги на Ханова як на можливого супутника життя. А довідайся він про її таємні думки - весело посміявся б над мріями «переспілої» панянки. Ця розповідь, як і інші чеховські добутки, розвертається неспішно, неодноразово автор повторює: «Їхали повільно, кроком...» Життя одноманітне, і від цього здається, що час зовсім зупинився. «Усе буде так. Результату ні». Показано вульгарність бездуховного життя. Чехів «відкидає» не цих людей, а їхнє існування - сіре й нецікаве їм самим, але адже так живуть багато хто. З їхніх життів складається «буття» суспільства, а його існування так само безглуздо, нудно, пішло. Не говорячи ні слова про майбутнє, автор тим часом всім ходом свого добутку підводить читача до думки, що необхідно міняти такий «порядок» речей, але для цього необхідно мінятися самим. Безпросвітне життя губить людську особистість, а з окремих особистостей складається суспільство, виходить, загибель загрожує і йому. Дивна розповідь! Майже філософське міркування про життя й людину в малому обсязі, тільки Чехов умів робити це так яскраво й доступно для розуміння.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить