Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

ЧиНе тому рє - годня з небажанням читаємо ми "Що робити?" Н. Г. Чернишевського, добутку

Random Images

Твір: Салтиков-Щедрін. М.Е. - Різне - " НАРОД І ДОБРОДІЇ В КАЗКАХ М. Е. САЛТЫКОВА-ЩЕДРІНА"

" НАРОД І ДОБРОДІЇ В КАЗКАХ М. Е. САЛТЫКОВА-ЩЕДРІНА"

НАРОД І ДОБРОДІЇ

У КАЗКАХ М. Е. САЛТЫКОВА-ЩЕДРІНА

Його казки-та ж сатира, і сатира їдка,

тенденційна, більш-менш направ-

ленна проти суспільного й полити-

ческого нашого пристрою

З доповіді царського цензора.

Десь я віднімав і запам'ятав думку, що, коли в мистецтві

виходить на перший план політичний зміст добутку,

коли звертають увагу насамперед на ідейність, соот-

ветствие певної ідеології, забуваючи про художність,

мистецтво й література починають вироджуватися. Чи не тому рє-

годня з небажанням читаємо ми "Що робити?" Н. Г.Чернишевського,

добутку В. В.Маяковського, і вуж зовсім ніхто з молодих не

знає "ідейні" романи 20-30 років, скажемо, "Цемент", "Соть" і

решти

Мені здається, що перебільшення ролі літератури як трибу-

ны й арени політичної боротьби ушкодило й Салтыкову-Щедріну

Адже письменник був переконаний, що "література й пропаганда - одне

і те ж". Салтиков-Щедрін - продовжувач російської сатири

Д. И.Фонвізіна, А. Н. Радищева, А. С.Грибоєдова, Н. В.Гоголя й

інших. Але підсилив цей художній засіб, додавши йому ха-

рактер політичної зброї. Від цього його книги були гострими й

злободенними. Однак сьогодні вони, мабуть, менш популярні,

чим твору Гоголя. Чи не тому, що в них менше зле-

жественности?

І все-таки важко представити нашу класичну літературу

без Салтыкова-Щедріна. Це багато в чому зовсім своебразный

письменник. "Діагност наших суспільних зол і недуг"- так від-

зывались про нього сучасники. Життя він знав не із книг. Молодим

засланий у В'ятку за свої ранні добутки, зобов'язаний слу-

жити, Михайло Євграфович досконально вивчив чиновництво,

несправедливість порядків, життя різних шарів суспільства. Будучи

віце-губернатором, переконався, що Російська держава колись

усього піклується про дворян, а не про народ, до якого сам про-

никся повагою

Життя дворянської родини письменник прекрасно зобразило в

"Панах Головлевых", начальників і чиновників - в "Історії

одного міста" і багатьох інших добутках. Але мені здається,

що вершин виразності він досяг у своїх невеликих казках

"для дітей неабиякого віку". Ці казки, як правильно від-

мечали цензори,- сама справжня сатира

У казках Щедріна безліч типів панів: поміщиків, чи-

новников, купців і інших. Письменник зображує їх часто совер-

шенно безпомічними, дурними, зарозумілими. От "Повість про

тім, як один мужик двох генералів прокормив". З їдкою іронією

Салтыков пише: " Служили генерали... у якийсь регистрату-

ре... отже, нічого не розуміли. Навіть слів ніяких не

знали, крім "Прийміть запевнення в зробленій моїй повазі й

відданості". А коли виявилися на незаселеному острові, те ду-

томлять, чи не написати доповідь, тому що все життя жили по инструкци-

иям".

Зрозуміло, ці генерали нічого не вміли робити, тільки

жити за чужий рахунок, думаючи, що булки ростуть на деревах. Вони

ледь не вмерли від голоду на острові, де удосталь плоди й

дичина. Але зате ці добродії знають головний засіб безбідно

жити: знайти мужика! Не лихо, що острів ненаселений: раз є

добродії, те повинен бути й мужик! Він "скрізь є, коштує тільки

пошукати його! Напевно, він де-небудь сховався, від роботи від-

лынивает!",- міркують вони. Сильніше не можна піддягти, противо-

поставити: все життя занимавшиеся нісенітницею й неробством,

генерали завжди вважають мужика - роботягу ледарем. Ах, як мно-

го таких "генералів" у нашім житті, які теж уважають, що

вони повинні мати квартири, машини, спецпайки, спецлечебницы й

інше та інше, а "ледарі" зобов'язані працювати. Якби й

цих на незаселений острів!..

Мужик показаний молодцем: все вміє, все може, навіть суп в

пригорщі зварити. Але його не щадить сатирик. Генерали заставля-

ют цього здоровенного мужичину вити для самого себе мотузку,

щоб не втік. І той покірно виконує наказ. У літературі

це називається перебільшенням, але як воно вірно! Хіба не на

тих же селянах трималася влада панів, коли одні мужики

стежили за іншими й утихомирювали їх?

Якщо генерали виявилися на острові без прислуги не по

своїй волі, те дикий поміщик, герой однойменної казки, всі

час мріяв позбутися від нестерпних мужиків, від яких іде

дурний, холопий дух. Та й взагалі він, стовповий дворянин

Урус-кучум-кильдибаев (іронічний натяк на те, що над

російським народом сиділи те нащадки татар, то німців), біла

кістка, не може терпіти мужичні. Селянам теж не подобається

їхнє життя: "куди не глянуть - всі не можна, так не дозволено, так не

ваше! Скотинка на водопій вийде - поміщик кричить: " Моя в-

так!"- курка за околицю выбредет - поміщик кричить: "Моя зем-

ля!".

Нарешті, мужицький мир раптом зник. І залишився поміщик

один-одинешенек. І, звичайно, здичавів. "Весь він... обростив волосся-

мі... а нігті в нього зробилися як залізні". Натяк зовсім

ясний: працею селян живуть барі. І тому в них усього доволь-

але: і селян, і хліба, і худоби, і землі, а в селян усього

мало.

Казки письменника повні нарікань, що народ занадто терпе-

лив, забитий і темний. Він натякає, що сили, що коштують над наро-

будинок, жорстокі, але не такі вуж страшні. Богатир з одноімен-

ний казки, якому народ поклонявся целую тисячу років, у кін-

це кінців виявився гнилим, у нього "гадюки тулуб до самої

шиї від'їли". Так, цей образ наводить мене на смутні думки про

нашого життя. У казці "Ведмідь на воєводстві" зображений Мед-

адже, що своїми нескінченними погромами вивів мужиків з

терпіння, і вони посадили його на рогатину, "здерли шкіру".

Є й казки, де селяни шукають правду

Не все у творчості Щедріна цікаво нам сьогодні. Але

як і раніше доріг нам письменник своєю любов'ю до народу, чест-

ностью, бажанням зробити життя краще, вірністю ідеалам. І

багато хто його образи як би ожили, стали близькими, зрозумілими мені

і моїм ровесникам. Адже хіба не звучать і нині гіркою правдою

слова з казки "Дурень" про героя її, що "зовсім він не дурень, а

тільки підлих думок у нього немає - від цього він і до життя

пристосуватися не може"?
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить