Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Що ж становить конфлікт п'єси Чехова “Вишневий сад”? Що є

Random Images

Твір: Чехов А. П. - Вишневий сад - "СВОЄРІДНІСТЬ КОНФЛІКТУ І ЙОГО ДОЗВІЛ У П'ЄСІ А. П. ЧЕХОВА “ВИШНЕВИЙ САД”"

"СВОЄРІДНІСТЬ КОНФЛІКТУ І ЙОГО ДОЗВІЛ У П'ЄСІ А. П. ЧЕХОВА “ВИШНЕВИЙ САД”"

СВОЄРІДНІСТЬ

КОНФЛІКТУ І ЙОГО ДОЗВІЛ У П'ЄСІ А. П.

ЧЕХОВА “ВИШНЕВИЙ
САД”

Антон

Павлович Чехов належить до числа великих

російських письменників XIX століття

З його творчістю, я думаю, знаком кожного. Він

написав багато чудових добутків,

одним із яких є п'єса “Вишневий

сад”. Це був останній добуток

Чехова, що завершує його творчу

біографію

Що ж

становить конфлікт п'єси Чехова “Вишневий

сад”? Що є в ній тією “пружиною”,

яка рухає зовнішніми й внутрішніми

переживаннями й міркуваннями героїв?

На перший

погляд, в “Вишневому саду” дана чітка

розміщення соціальних сил у російському

суспільстві й позначена боротьба між ними:

дворянство, що йде (Раневская й Гаїв),

буржуазія, що піднімається (Лопахин), нові

революційні сили, що йдуть їм на зміну (Петя

і Аня). Соціальні мотиви зустрічаються й в

характерах діючих осіб: панська

безтурботність Раневской і Гаева,

практична їхня безпорадність; буржуазна

діловитість Лопахина, відкритість Пети й Ані,

спрямованих в “світле майбутнє”.

Однак

центральне на вид подія - боротьба за

вишневий сад - позбавлено того значення, яке,

здавалося б, вимагає сама логіка

розміщення в п'єсі діючих осіб

Конфлікт, заснований на протиборстві

соціальних сил, у Чехова приглушений. Лопахин,

росіянин буржуа, позбавлений хижацької хватки й

агресивності стосовно дворян

Раневской і Гаеву, які анітрошки не

пручаються йому. Виходить так, немов

би маєток саме пливе йому в руки, а він як би

знехотя купує вишневий сад

У чому ж

головний вузол драматичного конфлікту?

Імовірно, не в економічному банкрутстві

Раневской і Гаева. Адже вже на самому початку

комедії в них є прекрасний варіант

економічного процвітання, по доброті

серцевої запропонований тим же Лопахиным:

здати сад в оренду під дачі. Але герої від нього

відмовляються. Чому? Очевидно, тому, що

драма їхнього існування більше глибока, чим

елементарне руйнування, глибока настільки,

що грошима її не поправиш і гаснучу в

героях волю до життя не повернешся

З інший

сторони, і покупка вишневого саду Лопахиным

теж не усуває більше глибокого

конфлікту цієї людини з миром. Торжество

Лопахина короткочасно, воно швидко

переміняється почуттям зневіри й сумуй. Цей

дивний купець звертається до Раневской з

словами докору й докору: “Отчого ж, отчого

ви мене не

послухали? Бідна моя, гарна, не повернеш

тепер”. З усіма героями п'єси Лопахин

вимовляє зі слізьми знаменну фразу:

“ПРО, скоріше б все це пройшло, скоріше б

змінилася як-небудь наша нескладна,

нещасливе життя”.

Тут

Лопахин впрямую стосується схованого, але

головного джерела драматизму: він укладений

не в боротьбі за вишневий сад, а в

невдоволенні життям, рівною мірою, але по-різному

пережитому всіма без винятку героями

“Вишневого саду”. Жити ідеєю безглуздо й

недоладно, нікому не приносить

вона ні радості, ні відчуття щастя. Не

тільки для основних героїв нещаслива ця

життя, воно важко й для Шарлотты, самотньої й

нікому не потрібної зі своїми фокусами, і для

Епиходова з його постійними невдачами, і

для Симеонова-Пищика з його вічної

нуждою в

грошах

Драма життя

полягає в розладі самих істотних

її основ. І тому у всіх героїв п'єси є

відчуття тимчасовості свого перебування в

світі, почуття поступового виснаження й

відмирання тих форм життя, які колись

здавалися вічними. У п'єсі всі живуть в

очікуванні фатального кінця, що насувається

Розпадаються старі основи життя й поза, і в

душах людей, а нові ще не народжуються, в

кращому випадку вони тільки передчуваються,

причому не тільки молодими героями драми

Той же Лопахин говорить: “Інший раз, коли не

спиться, я думаю: “Господи, ти дав нам

величезні ліси, неосяжні поля,

найглибші обрії, і живучи отут, ми самі

повинні б по-справжньому бути велетнями”.

Прийдешнє

задає людям питання, на який вони, по

своєї че - . ловеческой слабості, не в

стані дати відповідь. Є в самопочутті

чеховських героїв відчуття якийсь

приреченості їхнього існування. Із самого

почала перед нами люди, тривожно

прислушивающиеся до чого невідворотному,

що грядет спереду. Це подих кінця

вноситься в самий початок п'єси. Воно не тільки

у відомої всьому фатальній даті 22 серпня,

коли вишневий сад буде проданий. Є в цієї

даті й інший символічний зміст -

абсолютного кінця цілого тисячолітнього

укладу російського життя. У світлі абсолютного

кінця примарні їхні розмови, нестійкі

відносини. Люди як би виключені на добру

половину свого існування з потоку

життя, що постійно набирає темп...

вони живуть і почувають вполсилы, вони

безнадійно спізнюються й відстають

Символична

і кільцева композиція п'єси, пов'язана з

мотивом запізнення спочатку до приходу, а

потім до відходу поїзда. Чеховські герої

глухуваті по відношенню друг до друга не

тому, що вони егоїсти, а тому, що в їх

ситуації повнокровне спілкування виявляється

неможливим. Вони раді б достукатися друг

до друга, але щось постійно “відзиває” їх.

Герої занадто занурені в переживання

внутрішньої драми, зі смутком оглядаючись

назад і з боязкими надіями вдивляючись

уперед. Сьогодення залишається поза сферою

головної їхньої уваги, а тому й на повну

взаємну “прислушливость” їм просто не

вистачає сил

Перед

особами змін, що насуваються, перемога

Лопахина - умовна перемога, як поразка

Раневской - умовна поразка. Іде

час для тих і інших. Через всю п'єсу

тягнеться мотив часу, що вислизає

Час іде!

Але кому призначено бути творцем нового життя,

хто посадить новий сад? Життя не дає поки

відповіді на це питання. Готовність є як

нібито в Пети й Ані. І там, де Трофимов

говорить про невпорядкованість життя старої й

кличе до життя нової, автор йому співчуває

У міркуваннях Пети немає особистої сили, у них

багато слів, схожих на заклинання. До того ж

він “вічний студент”, “облізлий пан”. Не

такі люди опановують життям і стають

творцями й хазяями її. Навпроти, життя

сама Петю неабияк порвала. Подібно всім нездарам у п'єсі,

він нескладний і неспроможний перед нею

Молодість, недосвідченість і життєва

непристосованість підкреслені й Ване.

Це “насамперед дитина, веселий, до

кінця не знаючого життя”.

Росія, як/вона

бачилася Чехову на рубежі двох століть, ще не

виробила в собі діючий ідеал

людини. У ній зріють передчуття

прийдешнього перевороту, але люди поки до нього не

готові. Проміннячка правди, людяності й

краси є в кожному герої “Вишневого

саду”. Добро таємно світить усюди, але

сонця немає. У фіналі п'єси є відчуття,

що життя кінчається для всіх і це не

випадково. Герої “Вишневого саду” не

піднялися на висоту, якої жадає від них

майбутнє випробування

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить