Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Як перетворює лири-ческий герой Лермонтова у вірші

Random Images

Твір: Лермонтов. М.Ю. - Герой нашого часу - "МОТИВИ СКОРБОТИ Й САМІТНОСТІ В ЛІРИКУ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА."

"МОТИВИ СКОРБОТИ Й САМІТНОСТІ В ЛІРИКУ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА."

МОТИВИ СКОРБОТИ Й САМІТНОСТІ В ЛІРИКУ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА

З тих пор як вічний судія

Мені дав всеведенье пророка,

В очах людей читаю я

Сторінки злості й пороку,

- це страшне визнання Лермонтова зроблено в останній рік його життя. Начебто передчуваючи швидку загибель, поет дивиться на пройдений шлях. У його погляді з новою силою втілюється глибока скорбота, що завжди супроводжувала Лермонтову. “ Про-Долю” - остання крапля в чаші його страждань. І якщо пушкіна-ское останній вірш “Я пам'ятник собі спорудив неруко-творный...” спрямований у майбутнє, те лермонтовский “Пророк” повний отчаянья, у ньому немає надії на визнання нащадків, немає впевненості в тім, що роки праці не пропали даром. Осміяний, зневажуваний пророк - от лермонтовское продовження й опро-вержение рядків Пушкіна:

Повстань, пророк, і виждь, і внемли,

Здійснися волею моєї,

І, обходячи моря й землі,

Дієсловом пали серця людей

Скорбота й самітність Лермонтова проходять на зміну жизнеу-тверждающей, світлої поезії Пушкіна

Доля Лермонтова багато в чому визначила настрій його поэ-зии. Миколаївська епоха наклала свій відбиток на творчість поета. Це збільшувалося важкими обставинами життя Лер-Монтова, особливостями його натури. Дитинство його було затьмарено складними відносинами в родині, що відбилося у віршах:

Жахлива доля батька й сина

Жити розно й у розлуці вмерти...

Лермонтов глибоко страждав від неможливості бути понятим:

Дивлюся на майбутність із острахом,

Дивлюся на минуле з тугою

І, як злочинець перед стратою,

Шукаю навкруги душі рідний...

Один з основних мотивів творчості Лермонтова - противо-поставляння багатогранної й духовно багатої особистості поета порожньо^-ті світського суспільства. Ця тема знайшла своє завершення в образі го-нимого пророка

Лермонтов був самотній, і тема самітності звучить майже в каж-будинок його добутку. Це багато в чому пояснюється особистими качест-вами поета. По свідченнях сучасників, він був різким, зам-кнутым людиною. Однак головна причина трагічного одиноче-ства Лермонтова полягає, видимо, у тім, що він мало зустрічав у житті людей, що відповідали його надзвичайно високим моральні-ным і інтелектуальним вимогам. Як перетворює лири-ческий герой Лермонтова у вірші “Пам'яті А. И. Одоев-Ского”, коли мова йде про близького, улюбленого друга!

Але він загинув далеко від друзів...

Мир серцю твоєму, мій милий Сашко!

Покрите землею чужих полів,

Нехай тихо спить воно, як дружба наша

У німому цвинтарі пам'яті моєї!

Цей вірш породжений почуттям непоправної втрати. Але частіше самітність, туга поета виливаються в гнівне презирство до людей, чию ворожість або байдужість він завжди вопринимал дуже болісно:

І будуть (я впевнений у тім)

Про смерть більше веселитися,

Чим про народження моєму...

У віршах “Монолог”, “I січня 1841 р.” і в багатьох інших Лермонтов шле прокльони “світським ланцюгам”, що вбивають душу людини

Складний характер Лермонтова лише загострював ті противоре-чия, які зложилися між думаючим, жагучим поетом і байдужою, холодною світською юрбою. Уже в його юнацьких віршах звучить збурювання жорстокістю законів і уни-женным положенням людини в Росії другої чверті XIX століття:

...Там рано життя тяжке буває для людей,

Там за втіхами несеться докір,

Там стогне людина від рабства й ланцюгів!..

Друг! цей край... моя вітчизна!

Рання розчарованість у політичній ситуації, невозмож-ность застосувати свої сили на цивільному поприщі в ті роки, після поразки декабристів, - все це було щирою трагедією для Лермонтова. Він не раз відкритий, безстрашно виступав проти ситих вельмож, поліцейського нагляду:

Прощай, немита Росія,

Країна рабів, країна панів,

І ви, мундири блакитні,

І ти, їм відданий народ

Важке положення в миколаївській Росії Лермонтов пережи-вал, як особисте горе. У віршах “Дума”, “Смерть поета”, “Батьківщина” відбився його біль, пов'язана з пасивністю молодого покоління, втратою щирих цінностей

Скорбота й самітність, викликані суспільними й особистими причинами, наповнюють вся творчість Лермонтова. Прагненням поета до щирого почуття й болем нерозділеності перейнята його любовна лірика:

Страшися любові: вона пройде,

Вона мрією твій розум стривожить,

Туга за нею тебе вб'є,

Ніщо воскреснути не допоможе

Вся вага самітності й уболівай поета з величезною силою в-плотилась у добутках про природу. Пейзаж тут невіддільний від переживань поета. Лермонтов те протиставляє свій внутрен-ний мир цвітінню природи, то порівнює власну долю з пе-чальной історією самотньої сосни або гнаного вітром листка. Іноді автор намагається відшукати в природі порятунок від переслідую-щего його отчаянья:

Коли хвилюється жовтіюча нива

І свіжий ліс шумить при звуці вітерцю,

І ховається в саду малинова слива

Під тінню сладостной зеленого листка... -

...Тоді упокорюється душі моєї тривога,

Тоді розходяться зморшки на чолі, -

І щастя я можу осягнути на землі,

І в небесах я бачу Бога

Велич і мудрий спокій природи стають останньою відрадою осміяного пророка

Почуття вболівай не залишає Лермонтова, коли він звертається до теми призначення поезії. Тяжкі сумніви, біль за співака, продаю-щего своє натхнення, звучать у віршах “Безумець я...” і “Поет”:

У наше століття зніжений чи не так ти, поет,

Своє втратив назначенье,

На злато промінявши ту владу, який світло

Слухав у німому благоговенье?

На зміну “сладостному союзу” поетів, оспіваному Пушкіним, приходить самітність Лермонтова. Пушкінське горде безразли-чие до думки юрби переміняється поривом:

...Хто

Юрбі мої розповість думи?

Я - або Бог - або ніхто!

Але юрба не розуміє й не визнає свого генія. І тоді віз-никает “Пророк”, як лемент розпачу, як вибір, як рішення долі. Протиборство між поетом і навколишнім світом, що по^-народив скорбота й тугу творчості, приводить Лермонтова до трагічної загибелі

 

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить