Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Але, отямившись, высвечивает цих людей наск - возь. Він знає, що "таких

Random Images

Твір: Єсенін. С.А. - Різне - " ТЕМА БАТЬКІВЩИНИ В ПОЕЗІЇ ЄСЕНІНА"

" ТЕМА БАТЬКІВЩИНИ В ПОЕЗІЇ ЄСЕНІНА"

ТЕМА БАТЬКІВЩИНИ В ПОЕЗІЇ ЄСЕНІНА

Ніяка батьківщина інша

Не увіллє мені в груди мою

теплінь

С. Єсенін. За що можна любити Батьківщину? Звичайно, це тема особлива:

кожний адже любить Вітчизну своєю неповторною любов'ю. За що

любив рідну землю такої гранично російський поет, як Єсенін?

Мені здається, що насамперед за те, що оточувало його: поля,

села, лісу, селян, а потім і місто, літературу, друзів,

навіть шинки - словом, за все те, що входить у плоть і кров,

стає частиною буття. Дуже точно про це сказав Пушкін:

"Звичка понад нас дана, заміна счастию вона". Почуваючи, що

значить втратити Батьківщину, Сергій Олександрович добре передав

настрій російських емігрантів, яким, як і героїні поеми

"Ганна Снегина", так часто снилися огорожа, хвіртка, береза й

ялина

Але ніколи не мала б такої магічної сили лірика поета

про рідну землю, якби він за цією "малою" батьківщиною не бачив

"великий". Звичайно, він сприймав Батьківщину й глибше, і ширше. Не

раз він пишався міццю своєї країни, її неосяжністю. "Я буду

оспівувати всією істотою в поеті шосту частину землі з названь-

їм коротким "Русь",- пише він у вірші "Русь радянська".

Він щасливий тим, що син великого народу, великої революцион-

ний епохи, що намагається зрозуміти й прийняти. Недарма наприкінці

життя в "Листі до жінки" він викликує:

Тепер у радянській стороні

Я самий лютий попутник

Сергій Єсенін до болю любив все рідне. Так хіба не видно

це по його добутках! Буває, пишеш твір і ніяк не

знайдеш цитати. А тут інша "лихо": не знаєш, яку выб-

рать! Це, вірно, тому, що чи ледве не в кожному своєму произ-

веденні поет так чи інакше говорить про Батьківщину. В "Стансах" він

сам пояснює особливість своєї творчості: "Але найбільше

любов до рідного краю мене млоїла, мучила й палила".

Тому так важко, просто часом неможливо відокремити цю

тему від інших: адже почуття до Батьківщини переплітаються в Єсеніна

с почуттями до жінки, природі, життю. Згадаємо одне із кращих

віршів його про любов у збірнику "Перські мотиви":

Шаганэ, ти моя, Шаганэ!

Тому, що з півночі, чи що

Я готовий розповісти тобі поле,

Про хвилясте жито при луні

Любов до жінки розкривається через любов до рідного зем-

ле! Напевно, тема мого твору годиться для великого літі-

ратурного дослідження. Мені ж залишається сказати про самому, самому

головному, як я його розумію

Батьківщина - це насамперед її природа, так міг би сказати

Єсенін. Але природа в нього нерозривно пов'язана із селом, тому що

тільки сільський житель здатний так неї одухотворити. Взагалі ж

у жодного поета не зустрічав я такий разючої спосіб-

ности одушевляти природу. Улюблений образ - берізка - стає в

його берізкою-дівчиною із зеленим поділом, з яким грає ве-

тер. Клен на одній нозі; осики, що дивляться в рожеву водь; го-

рящая своїми плодами горобина; жито з лебединою шиєю й десятки

інших, не менш дивних метафор і образів становлять як

би особливий мир - мир живої й думаючої природи, у якому всю

життя жив поет, і який він гостинно розгорнув для нас

У місті все було по-іншому. Тому, напевно, так радо-

вали Сергія Олександровича поїздки в рідне село, що він возв-

ращался у свій заповітний мир, у місце, з яким зв'язані кращі

роки життя. Він ніколи не втрачав зв'язок з рідним краєм, часто

бував там і, по спогадах його сестер, "щораз приїжджаючи

у Константиново, був по-справжньому щасливий, що... знову в

рідному краї, любов до якого проніс через все життя".

Йому доріг рідний край, нехай бедный і жебрак. Але, звичайно,

він не може не вболівати про відсталість і дикість, що існують

на Русі. У творчості Єсеніна як би відбувається боротьба двох

почуттів: розуміння необхідності й неминучості змін і біль

за те, що йде в минуле те, що дуже йому дорого. На початку

20-х років перемагає друге почуття. У вірші "Я

останній поет села..." він пише: "Не живі, чужі долоні,

цим пісням при вас не жити!" Він горює, що "сталеві кінноти

перемогла живих коней". Цей біль отболела, видимо, тільки після

відвідування закордону, тому що поет викликує: "Польова Росія! До-

вільно волочитися сохою по полях!"

Не один рік "залізний гість", "кам'яні руки шосе", сда-

що вили "за шию села", і інші поетичні образи терзали

поета. Можливо, це була одна із причин посилення пристрасті

до вина, розгулу. Відкриємо цю темну сторінку життя поета, виття-

дем в "Русь шинкарську". Це страшний мир людей, що пропалюють

життя. З ними поет провів багато років. Але він завжди почував

своя величезна розумова й моральна перевага над

цими покидьками й мерзотниками. У той же час вони-частина Росії

Не дивно, що для любові до Батьківщини Єсенін знаходить соот-

ветствующее порівняння: "Любив він батьківщину й землю, як любить пь-

яница шинок". Часом поет говорить, що він такий же, як вони,

такий пропащий. Але, отямившись, высвечивает цих людей наск-

возь. Він знає, що "таких не підім'яти, не розсіяти, бесшабаш-

ность їм гнилизною дана". Але це теж Батьківщина. Недарма Єсенін за-

канчивает цей вірш: "Снову п'ють тут, б'ються й пла-

чут..." гіркотою:

Ти, Рассея моя... Рас...сіючи...

Азіатська сторона!

1925 рік, рік воскресіння й смерті поета. Він усе більше

вірив у майбутнє країни:

Мені тепер по душі інше...

І в сухотному світлі місяця

Через кам'яне й сталеве

Бачу міць я рідної сторони

Це дуже плідний у творчому плані рік. Але освобо-

диться від туги, від передчуття смерті не вдається. Так,

пристрасть до вина, важка хвороба, нерозуміння - все це й інше

привели до трагічного кінця. Але для нас поет залишається живим,

завжди його творчість вливає нам "у груди теплінь", учить

по-новому бачити рідне й любити його. І недарма ніякі запре-

ти й гоніння на творчість Єсеніна в темні сталінські часи

не могли змусити забути його, тому що в його "очах прозрінь

чудове світло".

Коли я думаю про цю людину, пригадуються рядки

Н. А.Некрасова: " Природа-Мати! Коли б таких людей ти іноді не

посилала миру..." Тоді б стихла ліричність і поетичність -

світлі джерела людської душі

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить