Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Жалюгідна картина угоди, описана Гоголем блищачи Плюшкин лається

Random Images

Твір: Гоголь. Н.В. - Мертві душі - "Аналіз епізоду «Чичиков у Плюшкина»"

"Аналіз епізоду «Чичиков у Плюшкина»"

АНАЛІЗ ЕПІЗОДУ «ЧИЧИКОВ У ПЛЮШКИНА»

Эх ти, подлец'-н. В. Гоголь Поема «Мертві душі» з'явилася своєрідним пошуком Н. В. Гоголя позитивного героя. Але не було його в цьому несправедливому світі. Письменник обрав форму подорожі для того, щоб мати можливість показати багатьох людей, искалеченны кріпосним правом, що загубили своє й близьких життя, начина з раціональної ощадливості, «звихнувшись» на цьому ґрунті, я теряв людський вигляд і достоїнство, вони перетворюються оеху на людстві». Такий Плюшкин. «Але ж було вре-коли він тільки був ощадливим хазяїном! був одружений і рє-" ' і сусід заїжджав до нього пообідати, слухати й учитися в зил, --- - - господарству й мудрій скнарості... Але добра господарка вмерла; У тъ ключів... перейшла до нього. Плюшкин став беспокойнее... по-4 пйтельнее... скупіше...» Ощадливість переродилася в скнара-сть, а ніколи багатий маєток — у розвалене господарство.R-Ьехав у село Плюшкина, Чичиков зауважує «якусь особливу старість... на всіх дерев'яних будовах: колода на хатах було темно й старо; багато дахів протягали, як решето; на інших залишався тільки ковзан... Вікна в избенках були без стекол...» Панський будинок дивився «якимось старезним інвалідом», тільки сад, «зарослий і затихлий, здавалося, один освіжав це велике село й один був цілком мальовничий у своєму картинному спустінні». Побачивши самотню фігуру, Чичиков довго вирішував, хто це: «баба або мужик». Спочатку він прийняв Плюшкина за його ключницю, так екзотично, шкода й неохайно був одягнений один з найбагатших поміщиків губернії. Його будинок уразив Чичикова безладдям. «Здавалося, начебто в будинку відбувалося миття підлог і сюди на час нагромадили всі меблі», усе старо, брудно й убого. Плюшкин зовсім загубив зв'язок з реальним миром, він не розуміє цінності речей, навіщо-те зберігає засохлий кущ лимона, шматок сургучу, «чарку з якоюсь рідиною й трьома мухами». Його кімната завалена мотлохом: дірявими цебрами, старими підметками, іржавими цвяхами. Вигляд самого хазяїна досить неприємний. «Маленькі вічка ще не потухнули й бігали з-під високо вирослих брів, як миші», які виглядають кота, боячись попастися йому в зуби. Зустрінь його Чичиков у церкві, «те, імовірно, дав би йому мідний гріш». Але Плюшкин «не жебрак... У цього поміщика була тисяча з лишком душ». У складах і коморах гниє хліб і інші продукти, але, «не задовольняючись цим, він ходив ще щодня по вулицях свого Села», заглядаючи по кутах, збираючи все, що попадалося: Стара підошва, жіноча ганчірка, залізний цвях, глиняний Ріпок». І все тяг до себе в кімнату. «Геть уже рибалка °Йшов на полювання»,— говорили про нього селяни. Відняти назад свою річ селянам майже не вдавалося, а вуж якщо вона подала в загальну купу, то пропадала для них зовсім. Чичиков відразу оцінив обстановку й прийняв правильний тон, позначився благодійником, що бере на себе витрати по всім настовбурчуємо й швидким селянам. Жалюгідна картина угоди, описана Гоголем блищачи Плюшкин лається із ключницею, нібито укравшей четвептг* /- **Kv паперового аркуша, потім знаходить шуканий клаптик, жалуючи не можна обійтися «восьмушкою». ° У цьому епізоді ми чуємо обурення автора, говорящег «незначності» і «гидоти», до якої може дійти челове підкоривши своє життя наживі, забувши про ті ідеали й мрії ' яким прагнув замолоду. «Грізна, страшна прийдешня впеп ди старість, і нічого не віддає назад і назад! Могила милосеп днее її, на могилі напишется: "Тут похована людина!"--», але нічого не прочитаєш у хладных, байдужих рисах нелюдської старості». Описуючи вдачі поміщицької Росії, Гоголь засобами сміху бореться проти головної причини зла - кріпосного права, що робить із людей рабів дрібних «страстишек», що витравляє душу. Але письменник-гуманіст хотів бачити й позитивне в житті, він сподівався, що Росія зможе звільнитися від даного зла, і з'являється в поемі образ « птаха-трійки», здатної вивезти вітчизну з того стану, у якому вона животіє. «Русь, куди ж несешся ти? Дай відповідь. Не дає відповіді. Дивовижним дзенькотом заливається дзвіночок; гримить і стає вітром розірваний у шматки повітря; летить мимо все, що не є на землі, і, косячись, постораниваются й дають дорогу інші народи й держави».
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить