Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Катерина здатна не тільки на сміливі вчинки, але й на повний

Random Images

Твір: Островський А. Н. - Гроза - "ХАЗЯЇ Й ЖЕРТВИ “ТЕМНОГО ЦАРСТВА”"

"ХАЗЯЇ Й ЖЕРТВИ “ТЕМНОГО ЦАРСТВА”"

 ХАЗЯЇ И

ЖЕРТВИ “ТЕМНОГО ЦАРСТВА”

Дія

драми “Гроза” відбувається в провінційному

місті Калинове, розташованому на березі

Волги. Жителі Калинова живуть тої замкнутої

і далекої суспільних інтересів життям,

яка характеризувала побут глухих

провінційних городків у старі,

дореформені часи (п'єса написана в 1859

г.). Вони живуть у повнім невіданні того, що

відбувається на білому світлі. Але за зовнішнім

спокоєм життя криються суворі,

похмурі вдачі. Центральними фігурами цього

“темного царства” неуцтва й сваволі

є в драмі Дикої й Кабаниха.

Дикої -

купець-самодур. Він звик до беззаперечного

покорі навколишніх, які йдуть на що

завгодно, аби тільки не прогнівати його. Особливо

важко доводиться домашнім, які,

рятуючись від його люті, цілими днями

ховаються на горищах і в прикомірках. Украй

зацькував Дикої свого племінника, Бориса,

знаючи, що той перебуває від нього в повної

матеріальної залежності. Завдяки

грошам він тримає у своїх руках всю

безправну масу обивателів і знущається

над ними

Стримує

своя вдача він лише перед тими, у кому він бачить

ровню собі, у тому числі й перед Кабанихой.

Деспотизм, неприборкана сваволя,

неуцтво, брутальність - от ті риси “жорстоких

вдач”, які характеризують образ

самодура Дикого, типового представника “темного

царства”.

Кабаниха

насамперед ханжа. Вона прикриває й

виправдує всі свої дії ідеалами

патріархальної, церковної, домостроївської

старовини. Усіх вона хоче змусити жити по-старинці

і не терпить ні в кому з навколишніх

прояву “своєї волі”. Деспотизм її в

домашньому побуті ще важче, ніж деспотизм

Дикого. Кабаниха мучить, переслідує свої

жертви день у день, мучачи їх

холоднокровно, настирливо. Родину вона доводить

до повного розвалу. Вона звела в могилу

Катерину, через неї пішла з будинку Варвара, а

Тихін, у сутності добрий, хоч і безвладний,

людина, втратив усяку здатність думати

і жити самостійно.

Кабаниха,

поряд з Диким, є суворої

охоронницею підвалин “темного царства”.

Центральним

у драмі “Гроза” є образ Катерины.

Натура поетично-мрійлива,

вразлива, з характером по

перевазі “люблячим, ідеальним”, по

визначенню Добролюбова, Катерина володіє

у той же час палкою й жагучою душею. Вона

бореться між двома почуттями: любов'ю до

Борисові й свідомістю “незаконності” цієї

любові. Катерина здатна не тільки на

сміливі вчинки, але й на повний розрив з

обридлої їй середовищем і життям. Після

батьківського домашнього раю Катерина

попадає в обстановку, від якої віє

мертвущим холодом і бездушшям. Спроби

Катерины знайти відкликання в серце чоловіка

розбиваються об рабську приниженість і

недалекість Тихона. Любов до Бориса стала

єдиним змістом її існування

Катерина готова на все для улюбленого

людини, переступаючи навіть ті поняття про

гріху й чесноті,

які були для неї священними. Внутрішня

чистота й правдивість не дозволяють їй брехати

у любові, обманювати. Катерина не хоче й не

може таїти свого “гріха”. Вона привселюдно,

на міському бульварі, кається перед чоловіком і

кінчає життя самогубством, кидаючись в

воду. Цим вона виявила свій розпачливий, хоч

і неспроможний протест проти “темного

царства”. За словами Добролюбова, у її

трагічному кінці “даний страшний виклик

самодурній силі...”

Світлим

променем в “темному царстві” можна назвати й

Кулигина. Це бідний годинникар, механік-самоучка,

мечтающий про те, щоб знайти вічний

двигун. Кулигин думає не про своєї особистий

вигоді, а про благоустрій рідного міста,

про положення бідняків і т.п.. Кулигин, поет,

романтик, самотній у місті зі своїм

захопленим відношенням до природи. Кулигин

і Катерина, кожний по-своєму, висвітлюють

важкий морок над мертвим “темним царством”.

До жертв “темного

царства” у п'єсі ставляться Тихін і Борис

Тихін з дитинства звик у всім коритися

своєї матері. Єдине заповітне

бажання Тихона - це вирватися, хоча б

ненадовго, з-під її опіки, загуляти так,

щоб на цілий рік отгуляться. Тихін по-своєму

любить дружину. Він від всієї душі жалує її й

бажає полегшити її важке положення. Але

людина він не тільки безвладний, але й

обмежений, простуватий. Щиросердечний мир

Катерины для нього занадто високий і незрозумілий

Відмовивши їй у підтримці в самий критичний

момент її життя, він мимоволі стає

одним з винуватців її загибелі

Борис

искренно, по-справжньому любить Катерину,

готовий постраждати за неї, полегшити її борошна

Він єдиний серед всіх дійсно

розуміє Катерину, але в нього бракує

рішучості відстояти свою любов, він не в

силах допомогти їй. Так “темне царство”,

превратившее їх у безвладних, забитих людей,

не здатних боротися за своє щастя,

прирекло

обох на те, щоб “жити так мучитися”.

У своєї

п'єсі Островський поставив один з

найважливіших питань того часу -

звільнення жінки від сімейного рабства,

її розкріпачення

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить