Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Вірш "На залізниці" не можна

Random Images

Твір: Інше - Різне (а раптом, твій твір тут!) - " "На залізниці""

" "На залізниці""

"На залізниці".

Вірш "На залізниці" включено в цикл віршів А. Блоку "Батьківщина". Виходячи із цього, можна припустити, що мова в даному вірші піде про Росію. Хто вона, Росія? Дівчина, що лежить під насипом, у рові некошеному, у кольоровій хустці, на коси кинутому, гарна й молода. Вона роздавлена любов'ю, брудом иль колісьми - все больно. Невже це ніколи велика Росія?

Уже в другому чотиривірші Блок повертає нас у минуле, коли ця дівчина, про яку нам дуже мало відомо, "ішла ходою чинною". У більшій частині стихотворе-ния поет пише про минуле, що нерозривно пов'язане із сьогоденням. "Марна юність, порожні мрії переміняються повною безмовністю, безнадійністю положення. Люди в минулому не зауважували своєї батьківщини з вікон поїзда, не зауважують її й тепер, тому що момент упущений, тепер ця дівчина схована "під насипом". Вона роздавлена, не важливо чим, чи любов'ю, брудом иль колісьми. Поет ставить високе почуття в один ряд із брудом, тому що люди живуть у цьому бруді.

Якщо час рухається безупинно, і можна лише подумки переміщатися по минулому, харчувати душу спогадами, то простір організований трохи інакше. В одному світі ця дівчина, що, на мій погляд, символізує Росію, роздавлена, а в інший світі, вона живе повноцінним життям, з усіма її хвилюваннями й відчуттями. У кожної країни своя доля, і вона розвивається по спіралі: удалі часи проходять, їм на зміну приходять роки позбавлень і страждань. Блок, головним чином, описує роки, "чинного ходу" Росії, але два чотиривірші, перш і останнє, повертають читача до суворої дійсності. Реалістичність - основна риса цього стихотворе-ния.

Як відомо, Блок - поет-символіст, тому я насмілюся дати своє тлумачення ряду символів вірша. Поїзд, вагони, що йдуть звичною лінією, - це життя всього російського народу. Зрозуміло, однакових людей не буває, не буває й однакових доль. Одні люди богатые, інші бедные: колір вагонів відображає положення людей у суспільстві. Щодня проносяться всі ті ж поїзди, і це навиває тугу й смуток. У вікнах миготять всі ті ж сонні особи. Вони дивляться на мир крізь курні, брудні стекла вагонів, і, здається, не зауважують Неї. І ті деякі, які обдаровують цю дівчину посмішкою нежною, однаково через секунду будуть уже далеко. Виходить, що люди не тільки не зауважують крас своєї країни, але й зовсім не зауважують своєї батьківщини. Якщо спостерігати цю тужливу картину, що проносяться повз поїзди постійно, день за вдень чекати, "бути може, хто із проїжджаючих подивиться пристальней з вікон", то на серце в цієї дівчини буде не тільки смуток, але й біль. Ця дівчина, Росія, пережива-ет за кожного свого громадянина. Якщо людині не байдужна своя батьківщина, то й батьківщині людин стає не байдужний

По колірній гамі перший і останній чотиривірш практично безбарвні: кольорова хустка, врода цієї дівчини сховані під насипом, у рові некошеному. Біль жадає вирватися назовні, і такий момент обов'язково настане. Як писав класик, "Росія вспрянет від снае"

У минулому, в інший світі, інший колорит. Тут і "яскраві очі" (вогні) поїзда, що набігає, і ніжний, живий рум'янець на щоках цієї дівчини, і багатоцвіття вагонів (видимо, поділ по класах). Синій - колір неба, піднесений - вагони для богатых, жовтий - яскравого, ріжучого ока колір тепла й, у той же час, хвороби - середній клас, а зелений - колір трави, близькості до землі - вагони третього класу. Примітно, що вид із платформи зовсім інший, ніж вид через стекла вагонів. Зсередини мир видний у бляклих, безбарвних тонах. Єдиний яскравий, різкий колір у вагоні - червоний. Він може символізувати кров, роздратування, агресію й жорстокість цих людей

Зовні ростуть лісові дерева, за лісом - довга платформа, на ній - навіс. Колірна гама не приглушена, але досить спокійна. Зелений колір дерев, очевидно, синя форма жандарма й, швидше за все, дерев'яна платформа. Блок навмисно не дає "колірних" визначень до деяких слів, надаючи читачеві можливість у власній уяві представити цю картину

Зображуючи безперервні низки пасажирських вагонів, Блок задає тему дороги, життєвого шляху людини. Люди постійно переходять із вагона у вагон, комусь супроводжує удача, хтось терпить гіркоту поразки. Життя людей проходить у постійному русі. Люди, які байдуже сидять на місці, неминуче терплять невдачу

У світі сьогоденні панує тиша. Життя начебто зупинилося, у минулому - чуються достаток самих різних звуків: шум і свист за ближнім лісом (звуки життя, наближаю-щегося поїзда), скрип, свист, удари вагонів об рейки - неприємні однотипні звуки, що навивають тугу

Найбільше часто використовувана Блоком алітерація звуків "з" (мчалася, юність бесполез-ная, туга, свистіла, серце) підсилює свист і шум вагонів

Вірш "На залізниці" не можна назвати оптимістичним. Тут немає настільки вираженої надії на швидке відродження Росії, як в однойменному вірші. Своєрідне "песимістичне" кільце, перший і останній чотиривірші, змушує читача задуматися, що ж чекає країну далі, який може бути й повинен бути внесок окремої людини для благополуччя Росії. Відповіді на ці питання кожний вирішує для себе сам.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить