Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Уважалося, що прообразом Катерины послужила якась

Random Images

Твір: Островський А. Н. - Гроза - " Темне царство в драмі "Гроза""

" Темне царство в драмі "Гроза""

Темне царство в драмі "Гроза"

Драма "Гроза" була написана Олександром Миколайовичем Островським в 1859 році після путі-ходу по Волзі. Уважалося, що прообразом Катерины послужила якась Олександра Клыкова. Її історія багато в чому схожа з історією героїні, але Островський закінчив роботу над п'єсою за місяць до самогубства Клыковой. Однак сам факт такого збігу говорить про те, що автор прозорливо вловив і вірогідно описав конфлікт, що наростав у купецькому житті, між старшим і молодшим поколіннями. Поява "Грози" дало можливість Добролюбову назвати головну героїню п'єси - Катерину - "променем світла в темному царстві". "Темним царством" Добролюбов називає не тільки ку-печеский побут, але й всю росіянку дійсність, показану Островським у своїх п'єсах

Влада темряви в драмі "Гроза" зосереджена в руках двох чоловік: Савла Прокофьевича Дикого й Марфи Ігнатіївни Кабановой. Дикої - багатий купець і впливова особа в місті, тому він счи-тане, що йому все дозволено:

Кулигин: "За що пан, Савел Прокофьевич, чесної людини кривдити изволите?"

Дикої: "Звіт, чи що я стану тобі давати! Я й поважней тебе нікому звіту не даюе".

(Дія четверте, явище друге.)

За словами Островського, причиною самодурства Дикого є його "гаряче, свавільне серд-це". Він не може, а, по-моєму, навіть і не намагається, подолати зі своєю буйною вдачею, чи тому-нит беззаконня. Тітка Бориса, залишаючи заповіт, поставила головною умовою одержання наслед-ства шанобливість до дядюшке. Але Дикої не визнає ніяких моральних норм і діє відповідно до прислів'я: "Закон, що дишель: куди повернув, туди й вийшло". Кулигин уважає, що треба якось угож-дати Дикому, але що Кудряш резонно зауважує:

Кудряш: "Е Хто ж йому догодить, коли в нього все життя на лайці побудована? А вуж пущі всього через гроші; жодного розрахунку без лайки не обходитсяе"

(Дія перше, явище третє.)

Або коли Борис розповідає про умову заповіту Кудряшу й Кулигину, Кудряш говорить:

Кудряш: "Знову ж, якби ви й були до нього шанобливі, нешто хто йому заборонить сказати-те, що ви нешанобливі?"

(Дія перше, явище третє.)

Але гроші не дають Дикому духовної сили й повної переконаності у своїй правоті. Він іноді пасує перед тим, хто сильніше його в законах, тому що в ньому ще тепліє маленька іскра нравст-венности:

Дикої: "Про пост якось, про великий, я говів, а отут нелегка й підсунь мужичонка; за грошима прийшов, дрова возив. Е Згрішив-Таки: вилаяв, так вилаяв, що краще вимагати не можна, ледве не прибив. От воно, яке серце-те в мене! Еистинно тобі говорю, мужикові в ноги кланялсяепри всіх кланявся".

(Дія третє, сцена перша, явище друге.)

Але все-таки ця "самокритика" Дикого те саме що його самовільні примхи. Це не покаяння Ка-Терины, викликане каяттями совісті. Дикому важко розплачуватися, тому що він бажає, що-би йому було гарно, а все навколишнє його переконує, що це гарне дістається грошима. Він хоче тільки одержувати гроші, але не віддавати їх. Віддачу грошей, на думку Добролюбова, він приймає як "несчастие, покарання, начебто пожежі, повені, штрафу, - а не як належну, законну розплату за те, що для нього роблять інші". Навіть коли він і знає, що вуж неодмінно треба відступити, і поступиться потім, а все-таки колись постарається напакостити:

Дикої: "Я віддати - віддам, а вилаю!"

(Дія третє, сцена перша, явище друге.)

І все-таки Дикої творить свої беззаконня з таємною свідомістю неправильності своїх дій. Але це самодурство можна припинити тільки тимчасово. Наприклад, Кабановой це легко вдається, тому що вона прекрасно знає в чому слабість свавілля Дикого:

Кабанова: "А и честь-те невелика, тому що воюєш-те ти все життя з бабами. От що".

(Дія третє, сцена перша, явище друге.)

Кабанова - захисниця старої моралі, точніше гірших її сторін. Кабаниха, як неї називають не-які герої п'єси, дотримує тільки ті правила "Домострою", які їй вигідні. Повністю вона навіть формально не дотримує цього стародавнього закону: "Е согрешающих не засуджуй, згадай і про свої гріхи, подбай, насамперед, про їх Е", - говорить "Домострой". А Марфа Ігнатіївна осужда-ет Катерину навіть за те, що та неправильно попрощалася із чоловіком, що їде на 2 тижні в Москву:

Кабанова: "Що ти на шию-те виснеш, безстидниця! Не з коханцем прощаєшся! Він тобі чоловік, глава! Аль порядку не знаєш? У ноги кланяйся!"

(Дія друге, явище п'яте.)

Кабанова визнає не все старе: з "Домострою" беруться тільки самі тверді формули, до-торые можуть виправдати деспотизм

Але все-таки Марфа Ігнатіївна далеко не байдужа, як мати. Перед від'їздом Тихона Варвара говорить:

Варвара: "Е З маменькой сидять замкнувшись. Точить вона його тепер як ржа залізо".

Катерина: "За що ж?"

Варвара: "Нізащо, так, розуму розуму вчить. Е В неї серце все знеможе, що він на своїй волі гуляєте"

(Дія друге, явище друге.)

Цікаве свідчення сучасника про те, як грала Кабанову відома акторка: у нача-ле п'єси вона виходила на сцену сильна, владна, грізно вимовляла свої наставляння синові й невістці, потім, залишившись на сцені одна, раптом мінялася й ставала добродушною. Було ясно, що грізний вид потрібний тільки для того, щоб "підтримати порядок у будинку". Марфа Ігнатіївна сама знає, що майбутнє не за нею:

Кабанова: "Е Ну так вуж хоч те добре, що нічого не побачу".

(Дія друге, явище п'яте.)

У трагічному фіналі Островський кидає виклик самодурній силі, він говорить, що не можна далі жити з її насильницькими, мертвущими початками. Смерть Катерины є протестом проти кабановских понять про моральність, стає її рятуванням від "влади темряви". П'єса закінчується вигуком Тихона на трупі дружини:

Тихін: "Добре, тобі, Катя! А я-те навіщо залишився жити на світі так мучитися!"

(Дія п'яте, явище сьоме.)

Слова Тихона говорять нам, що жити в "темному царстві" гірше смерті, вони змушують нас думати-по^-думати вже не про любовну інтригу, а про все те життя, де живі заздрять померлої, так ще ка-кім - самогубцям! Смерть головної героїні свідчить про те, що "влада темряви" не вічне й "темне царство" приречено, тому що нормальні люди жити в ньому не можуть

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить