Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Дотепер в 100 км від Сергиева Посаду існує село Берендеево. У Даля

Random Images

Твір: Островський А. Н. - Гроза - "Фольклорна основа п'єси А. Н. Островського «Снігурка»"

"Фольклорна основа п'єси А. Н. Островського «Снігурка»"

ФОЛЬКЛОРНА ОСНОВА П'ЄСИ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО «СНІГУРКА»

«Снігурка» написана Островським за мотивами й матерією,. усної народної творчості. Драматург дає п'єсі подзаголо ^ «Весняна казка» і пояснює: «Дія відбувається в Стп * берендеїв у доісторичні часи». У п'єсі, як у казці ряду з людьми діють Весна-Червона, дід-мороз, Лісовик, Эда леница, сама героїня - Снігурка, дочка Мороза й Весни. І в ж Країна берендеїв - не зовсім казкове місце. Усе, що проис ходить в «весняній казці» Островського,- це рання пора життя російського народу, пам'ять про яку він зберігає в переказах і піснях, що уцелели від сивої старовини. Саме ім'я «Берендей» Островський не видумав: під стародавнім містом Переяславль-Заліс-Ском донині тягнеться Берендеево болото, на місці якого, по переказі, нібито було Берендеево царство. Дотепер в 100 км від Сергиева Посаду існує село Берендеево. У Даля в його «Тлумачному словнику живої великоросійської мови» читаємо: «... в 50 верстах від села Берендеева ріжуть із дерева відомі іграшки, людей, тварин; їх у торгівлі кличуть берендейками». Ім'я казкового царя Берендея добре знайомо росіянинові люду, хоча в історії не було такої людини. Фантазією драматурга створений «мудрий батько» свого народу. Берендей - справжній казковий цар, але зате в рисах його народу - берендеїв - Островський показав красу й силу російського національного характеру. Любуючись народними іграми купальской ночі, цар Берендей справедливо судить: Народ великодушний У всім великий - заважати з неробством справа Не стане він: трудитися так трудитися, Танцювати й співати так удосталь - до упаду. У танцях і піснях відчувається життєва сила, творча бадьорість народу, його здатність настільки ж беззавітно віддаватися праці, як тепер він віддається веселощам. Але Островський змушує царя Берендея слухати й інші пісні народу. Віщі старці-гуслярі співають суворо й грізно. Що мені дзенькає по зорі издалече? Чую й труби й іржання коней. Глухо шляху під копитами стогнуть. Тонуть У сизих туманах сталеві шеломы, Лунко бряжчать кільчасті броні, Пташині череди по степах будячи. грізна й сувора пісня про військовий захист рідний зем- далеких походах з метою оборони її рубежів від наше- лй' а «очевников. Слухаючи пісню гуслярів, не можна не згадати в об полицю Игореве», звідки Островський багато заимство- створюючи цю пісню. Його берендеї - російський народ, мирний у праці, веселий у йявах, але суворий і грізний у годину оборони батьківщини від ворогів. Тема любові до Русі зігріває всю «Снігурку», це поэти-еское оповідання про ранній період життя нашого народу, коли він ще шанував сонце - Ярилу. У казці Островського звучить справжня Русь, її переказу, розповіді, герої й сам дух народу. Цікавий образ Леля. Це один И3 кращих образів російської драматургії: трепетний і ніжний, ясний і веселий, живучий згідно із самим собою й природою. Снігурка в передачі Островського - сама доброта й ніжність, але її почуття поки дрімають, душу не сприймає навколишній світ. І лише відкривши своє серце людям, вона відчуває щастя, згоряє в цьому вогні захоплена. Але що із мною: блаженство або смерть? Який захват! Яка почуттів знемога! ПРО, мати-весна... дякую за радість, За солодкий дарунок любові! Яка млість Що Млоїть тече в мені! Про Лель, У вухах твої чарівні пісні, В очах вогонь... і в серце... і в крові У всієї вогонь. Люблю й тану, тану Від солодких почуттів любові. Островський зумів передати саму музику народних розповідей, естетику народного розуміння любові. Снігурка знає, що любов її погубить, але жити байдужої не хоче й не бажає бути причиною загибелі Мизгиря. В «Снігурці» Островський - великий поет, майстер російського вірша, передав саму суть народного наспіву, він же використовував і справжні фольклорні пісні, наприклад, «А ми просо сіяли...». Ця гарна казка стала яскравим втіленням таланта російського народу і його співака - А. Н. Островського
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить