Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Є в розповіді й інший зміст авторських міркувань. Споконвічні

Random Images

Твір: Бунін. И.А. - Різне - "Іван Олексійович Бунін - чудовий російський письменник, людина великої й складної долі."

"Іван Олексійович Бунін - чудовий російський письменник, людина великої й складної долі."

Іван Олексійович Бунін - чудовий російський письменник, людина великої й складної долі. Він був визнаним класиком вітчизняної літератури, а також став першим у Росії Нобелівським лауреатом. Всі розповіді, написані з 1937 по 1944 рік, Бунін об'єднав у книгу «Темні алеї». Він пише про літо, осені, дні й ночі, про гору, щастя, часом короткій миті радості або болю. На перший план у Буніна виходить звертання до вічних тем любові й смерті. Але про любов Бунін пише моторошні речі. Взяти хоча б наступну фразу: "Він був дуже закоханий, а коли дуже закоханий, завжди стріляють себе" Але якби через любов у розповідях Буніна тільки "стріляли себе"! Через неї божеволіють, душать із помсти дружин, кидаються під поїзд, знову ж стріляються, але із двох пістолетів відразу!

Любов у Буніна неминуче спричиняє смерть, а тому також часто його герої вмирають своєю, ненасильницькою смертю. Єдиним порятунком від пагубы любові для автора "Темних алей" була втеча: "Бігти, бігти..." - стукає в скронях у багатьох бунинских персонажів. Бігти від дружин, чоловіків, коханок або коханців. Необхідність втечі змушує Буніна вибирати в розповідях саме сприятливе для того місце дії: у поїздах, на палубах пароплавів, у готелях, пансіонах.

Одним з розповідей, що входять у цей збірник, є «Чистий понеділок». На ньому я й вирішила зупинитися докладніше. Зовнішні події розповіді «Чистий понеділок» не відрізняється великою складністю й цілком уписується в тематику циклу «Темні алеї». Дія відбувається в 1913 році. Своїми спогадами тут ділиться добрий, гарний і легковажний парубок (безіменний, як і його подруга). Молоді люди, він і вона, познайомилися один раз на лекції в литературно-художесвенном кухлю й полюбили один одного. Вони стали зустрічатися, проводити разом вільний час. Він доглядав за нею й хотів більше серйозних відносин, але вона була загадково мовчазна, ніколи не давала йому виходити з-під контролю. Він сам говорить, що завжди «намагався не думати, не додумувати» учинків своєї коханої. Немудро, що зрозуміти мовчазну, загадкову, прекрасну жінку не вдалося. Для автора було головним донести до читача всю її винятковість, і йому це вдалося сповна. Очами жагучого шанувальника постійно «уловлюється» нез'ясовність поводження його обраниці. Вона віддавалася світським розвагам, дозволяла чоловікові пещення, але відмовлялася від серйозної розмови з ним. Ще більш дивним було паралельне захоплення ресторанами, театральними «капусниками» і соборами, священними книгами. Героїня як би поєднує у своїй душі несумісні між собою «стилі». Мріє примирити їх. Саме так хоче любити того кращого, і не може. Їхня близькість все-таки відбувається, але, провівши всього лише одну ніч разом, закохані назавжди розстаються, тому що героїня в Чистий понеділок, тобто в перший день предпасхального поста 1913 року, приймає остаточне рішення піти в монастир, розставшись зі своїм минулим. Але, зникши в монастирі, продовжує там мучитися недосяжним. Віртуозно й стисло написана розповідь. Кожний штрих має явне й сховане значення. Чого коштує останній, витончено-світський, чорно-оксамитовий туалет героїні з її зачіскою шамаханской цариці! Несподіване й показове сполучення. Дівчина постійно треба різними шляхами, що жваво нагадують навколишні її розходження. Такий символічний зміст жіночого образа. У ньому сполучилися тяга до духовного подвигу й до всього багатства миру, сумніву, жертовність і туга за ідеалом. Є в розповіді й інший зміст авторських міркувань. Споконвічні протиріччя людської, конкретніше, жіночої природи, любові, піднесеної й земний, почуттєвої, - визначили випробування героїні. Її сміливість, здатність пройти через всі заборони й спокуси допомагають відкрити таємничу, непереборну владу інстинкту. Але тем тепліше, співчутливіше відношення автора до молодої жінки, чим більше вона пручається цілком природним, хоча болісним для неї, потягам. У темі любові Бунін розкривається як людина дивного таланта, тонкий психолог, що вміє передати стан душі, пораненою любов'ю. Письменник не уникає складних, відвертих тим, зображуючи у своїх розповідях самі інтимні людські переживання. Протягом сторіч багато художників слова присвячували свої добутки великому почуттю любові, і кожний з них знаходив щось неповторній, індивідуальне цій темі. Мені здається, що особливість Буніна-Художника полягає в тому, що він уважає любов трагедією, катастрофою, божевіллям, великим почуттям, здатним і безмежно підняти, і знищити людини. Любов - таємнича стихія, що перетворює життя людини, що надає його долі неповторність на тлі звичайних життєвих історій, що наповнює особливим змістом його земне існування. Надзвичайна сила й щирість почуття властиві героям бунинских розповідей. Любов захоплює всі помисли людини, всієї його сили. Щоб любов не видихнула, необхідно розстатися й назавжди, що відбувається у всіх розповідях Буніна. Всі його герої живуть чекаючи любові, шукають її й найчастіше, обпалені нею, гинуть. Любов у письменника довго не живе в родині, у шлюбі, у буднях. Короткий, сліпучий спалах, до дна озарившая душі закоханих, приводить їх до трагічного кінця - загибелі, самогубству, розставанню. Через всю творчість російського письменника проходить тема чистого й прекрасного почуття. «Усяка любов - велике щастя, навіть якщо вона не розділена» - ці слова з розповіді «Темні алеї» Буніна могли б повторити всі герої його розповідей.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить