Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Кожний штрих, кожна деталь, Будь-яке слово - все несе в собі відбиток

Random Images

Твір: Маяковський В. В. - Різне - "Я хочу бути зрозумілий моєю країною...» (По ліриці В. Маяковського.)"

"Я хочу бути зрозумілий моєю країною...» (По ліриці В. Маяковського.)"

Я хочу бути зрозумілий моєю країною...» (По ліриці В. Маяковського.)

Cреди всіх поетів XX століття можна зустріти чимало блискучих імен. Це минулого й поети, відзначені незрівнянною міццю

Цивільного пафосу, і майстри, що володіли винятковим умінням показати дивне злиття поезії із соціалістичної

Революцією. У цьому пантеоні великих імен ім'я Маяковського займає одне з перших місць.

Якось Марина Цветаева сказала: «...незважаючи на всю пошану йому, весь плач по ньньому Москви й Росії, Росія й дотепер не

Зрозуміла, хто їй був даний в особі Маяковського». Поет залишився незрозумілим. Передчуття цього трагічного відчуження,

Нерозуміння найглибшого й чистого, що було в ньому, турбувало Маяковського багато років:

Я хочу бути зрозумілий моєю країною.

А не буду зрозумілий, що ж.

По рідній країні пройду стороною,

Як проходить косий дощ.

У російську поезію юний Володимир Маяковський прийшов страждаючої й самотнім. У віршах молодого поета вражало незвичайне

Зміст і приголомшуюча поетична новизна. «Таких сміливих, радикальних змін у поезії не зробив жоден поет XX

Століття». Рання лірика Маяковського буяє образами, узятими поетом з навколишнього світу. Кожний штрих, кожна деталь,

Будь-яке слово - все несе в собі відбиток особистості, настрою, почуттів автора. Тому може здатися, що його поезія

Дуже неоднозначна й суперечлива. Наприклад, поки його серце повно любові, страсті, вся душа його співає, то навіть місяць

Може бути для нього й «коханкою рудоволосої», і матір'ю його поезії. Поет звертається до неї зі словами:

Адже це ж дочка твоя - моя пісня...

Але от настрій лагідної любові, якогось невловимого духовного єднання з навколишнім світом переміняється несподіваної

Ворожістю. Так само гостро й сильно, як раніше любив, тепер почуває поет всю мерзенність, склизкое й безвихідне зло

Цього миру. І місяць - той же самий місяць - бачиться поетові зовсім іншої:

...а за сонцями вулиць десь

Шкутильгала

Нікому не потрібна

В'ялий місяць.

Всі етапи особистісного становлення Маяковського збігаються в нього згодом творчого становлення. Звідси й та

Суперечливість, безкомпромісність його ранньої лірики.

Відчуття припливу творчих сил, готовність до роботи, постійному духовному неспокою підводять Маяковського до

Розумінню його поетичного кредо: він повинен віддати трактирам і площам свій « щорветься, непокірливий, непрожеванный

Лемент». Маяковський зробив самий сміливий і рішучий крок, перетворивши поезію в активну учасницю мітингів, демонстрацій,

Диспутів, спрямованих на критику далекої від досконалості життя, різкої невідповідності мрії й дійсності:

...Обплутали революцію обивательщини нитки.

Страшнее Врангеля обивательський побут.

Скоріше голови канаркам згорніть

Щоб комунізм канарками не був побитий!

І знову іронічний, ледве глузливий голос юності, що живе в ньому, змушує Маяковського не тільки викривати й

Захоплюватися, критикувати й схвалювати, але й просто жартувати над собою:

І бог заплаче над моею книжкою!

Не слова - судороги, що злилися грудкою,

І побіжить по небу з моїми віршами під пахвою

І буде, задихаючись, читати їхнім своїм знайомим.

Але крім особистісних протиріч, що існують усередині самого поета, у його поезії підсилюється й трагізм епохи,

Сучасником якої він був, часу, що характеризується ламанням світорозуміння тисяч людей, тому у віршах не могли не

З'явитися ноти атеїзму, спустошеності, обманутости:

Я самотній, як останнє око

В идущего до сліпого людини!

Маяковський зараз випробовує глибоку щиросердечну кризу, що супроводжується болем від самітності, що він переживає, і

Цей біль поет не може відокремити від трагічної долі своєї батьківщини, свого часу, свого покоління:

…Здибилося ржанье осідланих смертю коней.

Дим через будинок наздожене нас довгими долонями,

Каламуттю озлобивши ока вогнів, що догнивають у зливах!

Наповнена цивільним пафосом, «мітингова» поезія Маяковського, незважаючи ні на що, знайшла шлях до серця кожного

Читача. Заклична сила в кращих віршах поета невіддільна від задушевності. Він увійшов у життя народу швидко займається,

Нестримним у страсті, делікатним, попереджувальній, зворушливій і ніжним у турботі про інших. Як здатний він

Почувати, співпереживати, як здатний насолоджуватися земними людськими радостями! Але багато з людей забули риси його

Щирої поезії, поезії серця й любові, поезії, виконаної болю й самітності, поезії кілких рим і що розлітаються

Рядків, ніжної й співаючої, що привело читачів у тупик нерозуміння, про яке писала Цветаева. Бути може, майбутнє

Сприйме поета, зрозуміє й прийме його сьогоденням, таким, який він є, щирим, ранимим і «винятково ніжним»:

Прийдешні люди! Хто ви?

От я - весь біль і ушиб.

Вам заповім сад фруктовий

Моєї великої душі.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить